Долина

Долина - місто районного значення, на Бойківщині, центр Долинського району Івано-Франківської області України, адміністративний центр Долинської районної ради, адміністративний центр Долинської ОТГ. Умовно Долину ділять на декілька частин. Серед них Стара Долина, Загір'я, Брочків, Городок.

Місто Долина розташоване на відстані 58 км від обласного центру - міста Івано-Франківськ. Відстань від міста Долина до: Львова - 111 км; Тернополя - 180 км; Чернівців - 220 км; Ужгорода - 225 км; Києва - 716 км; Варшави - 648 км; Будапешту - 690 км; Братислави - 820 км; Комарно - 94 км. Через Долину протікають малі річки Тур'янка та Сівка. Окрасою міста є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. Запаси води в озері близько 600 тис. м³.

Місто засновано в 979 році, коли було відкрито соляні джерела на цій території. Історію описали отець Теокліст в 1112 році та інженер Фелікс П'єстрак в 1900-х роках, який досліджував долинське солеваріння. В історії сказано, що в цьому регіоні панував князь Андрійович, його пастухи випасали в горах овець. Одного разу вівці попрямували до долини, де був по́тік. Спинити їх було неможливо, тому пастухи помчали за ними і натрапили на «білі» береги потоку, які були вкриті сіллю. Після повернення додому із великими запасами солі пастухи князя забули дорогу до долини і були змушені довго її шукати разом із князем Андрійовичом та князем Ратіллою. Після пожертви п'яти топок солі та сорока овець богу Перуну вони знову змогли віднайти джерела і так почалося солеваріння на Долинщині.

Місто Долина виникло на землях, де проживало прадавнє плем’я Білих Хорватів. Найдавніший літопис нашої землі – літопис Нестора «Повість временних літ» розказує, що в 993 році Київський князь Володимир Великий пішов походом на хорватів. Тоді наші землі ввійшли в склад Київської держави. Вже в ХІІ ст. Долина належала до володінь Галицького князя Ярослава Осмомисла, а потім входила до Галицько-Волинської держави до 1340 року.

Документальні згадки про Долину відносяться до 1403 року. У 1525 році король Сиґізмунд І Старий надав Долині маґдебурзьке право (його надання означало, зокрема, появу в місті вагомої кількості вірян РКЦ, головно іноземців), також видав дозвіл на дроблення солі й паління горілки. У цьому столітті почала діяти у місті лікарня. Проблему опалення було вирішено досить оригінально. Згідно з указом Сиґізмунда ІІ Авґуста від 16 серпня 1553 року на користь лікарні бралося одне поліно дерева з кожного воза, що проїжджав через місто.

У 1594 році Долина була спалена та сплюндрована татарами під час нападу на Галичину та Прикарпаття через прорахунки коронного командування, також був спалений і замок. Через трагедію король Сиґізмунд ІІІ Ваза надав місту певні привілеї і полегшення в сплаті податків, дозволив побудувати млин на річці Турянці. 1622 року були спалені татарами також села Надіїв та Раків.

У XVIII столітті починається масовий рух гірського населення проти польської агресії. Повстанців називають опришками. Діяли вони невеликими мобільними групами; завданням були напади на шляхту та ворожі залоги в містечках Прикарпаття. На території нашого району діяв Іван Довбуш, брат славного Олекси Довбуша. Місцем базування були скали біля села Бубнище, сьогодні їх називають "Скелі Довбуша".

Важливою подією в житті населення Галичини стало повне скасування панщини в 1848 році. Цій події передувало повстання в Угорщині та виступи в Чехії, Словаччині, Галичині та Буковині. У цьому році на престолі почав володарювати Франц-Йозеф. У 1861 році були проведені перші вибори в австрійський парламент. Долиняни проголосували за українського кандидата. Франц-Йозеф був проїздом у Долині, а біля Болехова дотепер збереглося дерево, біля якого він відпочивав дорогою.

У 1875 році відкрили залізничну станцію Долина і залізницю, яка з'єднала Стрий і Станиславів,— так звану Залізницю Ерцгерцога Альбрехта. Це відкрило нові можливості для транспортування солі з Долини.

У 2017 році на Міжнародному саміті мерів місто отримало нагороду премії Smart Cities Ukraine 2017 в номінації "Cleantech-рішення та енергоефективність". Долина - єдине місто в Україні, яке отримало європейський сертифікат енергоефективного менеджменту. За понад 10 років у Долині утеплили всі заклади бюджетної сфери міста, більше 30% житлових будинків, що є найвищим показником в Україні, модернізували вуличне освітлення, відмовилися від централізованого опалення, а понад 60% великих котелень перевели на альтернативні види палива.

Головні пріоритети міста:

• розвиток туристичного потенціалу;
• відновлення та збереження пам'ятки архітектури державного значення - будівель колишньої солеварні кінця XIX століття в старій частині м. Долина.

Долина може в майбутньому стати потужним туристично-оздоровчим центром не лише Прикарпаття, але й всієї України. Місто має декілька перспективних проектів та бажання втілювати їх в життя. Зокрема, проект "Розвиток бальнеологічного (SPA) туризму в м. Долина на основі використання лікувально-оздоровчих властивостей соляної ропи з родовища «Барбара».

Умовно Долину ділять на декілька частин: Стара Долина, Брочків, Городок. Головною вулицею старої Долини є вулиця Шептицького. Саме на ній знаходяться найстаріші історичні будівлі міста. На центральній площі старої частини Долини знаходиться меморіал загиблих у роки другої світової війни. У старовинних будинках функціонують сучасні установи, зокрема: найстарший навчальний заклад – гімназія №1, відділення РАЦСу, військкомат, дитяча лікарня та Народний дім.

Багатою є духовна спадщина старої Долини, адже тут розташовані найстаріші храми міста: римо-католицький Костел Різдва Діви Марії (1835 р.) та греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці (1896-1904), яку освячував митрополит Андрей Шептицький. Історичною пам’яткою є також і будівля колишньої синагоги (тепер – дому молитви) на вул. Шептицького.

Перлиною старої Долини колись був сільзавод, який сьогодні знаходиться в напівзруйнованому стані. Але згодом стародавня Саліна наповниться новим життя, адже тут планується реалізація масштабного інвестиційного проекту з будівництва історико-оздоровчого бальнеологічного комплексу. Протягом тисячоліть долинська сіль була місцевим білим золотом – основним джерелом доходів місцевого населення, тепер ж її призначення бачать у використанні в оздоровчих цілях.

Окрасою Долини є міський став, паралельно якому проходить дорога державного значення, яка є транспортною артерією між новою і старою Долиною. Ця частина міста потопає у зелені садів. Якраз навпроти височіє будівля районної лікарні, а на пагорбі – Собор Успення Пресвятої Богородиці. В західній частині ставу знаходиться міський парк, який активно розвивається як відпочинковий центр для мешканців міста та його гостей.

Брочків – нова частина Долини, збудована переважно після 1950-х років – в період активної розбудови нафтогазового комплексу на її околицях. Зараз це найбільша частина міста, його діловий, соціально-економічний і культурний центр.

Всіх, хто в’їжджає у нову Долину, зустрічає ангел-охоронець міста – величний монумент «Борцям за Українську державу 988-1991», збудований за кошти відомих меценатів Тетяни і Омеляна Антоновичів. Кільцева розв’язка в цій частині міста є перетином стратегічних автошляхів, які з’єднують Львів, Івано-Франківськ та Закарпаття.

Головними вулицями нової частини міста є проспект Незалежності та вулиця Грушевського, центральною площею – майдан біля пам’ятника першому Президенту Михайлові Грушевському. Позаду монументу знаходиться затишна алея та сучасний пішохідний фонтан – одне з улюблених місць відпочинку долинян, на якому проводяться фестивальні та розважальні заходи. Поруч знаходиться Будинок культури – найбільша в районі установа культури. Ця частина міста відрізняється високим рівнем благоустрою та озеленення. В новій частині міста розташовані також: вокзал і автостанція, районний суд, стадіон, бібліотеки, загальноосвітні та дошкільні заклади та заклади позашкільної освіти, інші установи та організації.

Поруч із адмінбудинком, на вулиці Чорновола, розташовується унікальний Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів "Бойківщина" - один із наймолодших музеїв у Карпатському регіоні - заснований 1998 року. Нова сторінка діяльності музею розпочалась з вересня 2003 р., коли музей одержав новозбудоване приміщення. Будівництво відбулось за сприяння всесвітньовідомої благодійної фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів. Відкриття відбулось 05.09.2003 під час першого Всесвітнього бойківського фестивалю на Прикарпатті.

Це перший музей на Прикарпатті, присвячений Бойківщині - краю, що незважаючи на свою яскраву самобутність і давню історію, досі є мало досліджений та вивчений. Серед матеріалів експозиції - цікаві археологічні знахідки, знаряддя праці та побуту минулих часів, бойківський одяг та вишивка. У музеї є документи, що висвітлюють різні події з історії краю, стародруки, видані в Україні, твори українського образотворчого та народного мистецтва, а також твори сакрального мистецтва.

Безперечними «родзинками» музею є реконструкція бойківської хати - типової бойківської оселі; писанки, вишиті кольоровими нитками; колекція ляльок та сакральні пам'ятки XVI-XVIII століть.

Долина завжди була містом працьовитих людей. Із прадавніх часів тут добували сіль, займались різними народними промислами. На сьогодні основним сектором промисловості міста є нафтогазовий комплекс, що складається із виробничих потужностей НГВУ “Долинанафтогаз”, газопереробного заводу та тампонажного управління. Крім того, в місті діють декілька підприємств легкої та харчової промисловості, добре розвинуте приватне підприємництво. Стратегічним пріоритетом міста є розбудова нової промислової зони, яка повинна в майбутньому стати місцем розташування нових високотехнологічних та екологічно безпечних виробничих потужностей.

Багаторічними є традиції у сфері культурно-мистецького життя міста. На сьогодні у місті творять багато висококласних професійних та аматорських колективів і виконавців.

Всесвітньо відомим є виходець із нашого міста, його почесний громадянин – віртуозний цимбаліст Михайло Захарія. Юні дарування – вихованці школи естетичного виховання ім. Мирослава Антоновича демонструють свою високу майстерність на високих сценах України і світу. Відомими далеко за межами міста є ряд танцювальних колективів, діє дитяча балетна школа (студія) Вадима Писарєва. Неповторним колоритом відзначаються місцеві музичні колективи, такі як “Контраст”, “Карпатські музики”, та багато інших. В місті відроджено функціонування народного театру – одного із найстарших в Україні. В 2009 році було створено Долинський муніципальний духовий оркестр, який за короткий час існування своєю віртуозною грою завоював серця долинян, а також і кілька високих нагород міжнародних конкурсів.

В серпні 2014 року з нагоди 100-річного ювілею урочисто відкрито пам’ятники Омеляну і Тетяні Антоновичам та Кардиналу Мирославу Івану Любачівському. Варто зазначити, що пам’ятники ювілярам – перші, які збудовані в Україні та світі. Обидва виготовлені з бронзи. На їх спорудження залучено внески громади, благодійників та меценатів. Авторами і виконавцями обох пам’ятників є уродженці нашого краю Василь Заляско та Руслан Романишин.

До 150-річного ювілею Митрополита Андрея Шептицького відкрито алею, названу його іменем.

День незалежності України у 2015 році місто відзначило ще однією важливою подією: урочистим відкриттям Алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні та Героїв Майдану і освяченням наріжного каменя. 21 листопада 2018 року відбулося урочисте відкриття пам’ятного знака Героям Небесної сотні, що увінчує присвячену Героям Майдану пам’ять у камені, криці й серцях.

Долинщина – надзвичайно привабливий край для туристів. Неподалік від міста розташовуються ряд популярних серед туристів місць для відвідування. Одна із найбільших святинь Західної України – греко-католицький монастир на Ясній горі в Гошеві знаходиться всього в кількох хвилинах їзди від Долини. Рухаючись в цьому ж напрямку можна потрапити до старовинного міста Болехова, а ще далі – до унікальної історико-культурної пам’ятки Скелі Довбуша в урочищі Бубнище. Неподалік від Долини в селищі Вигода знаходиться відправна точка всім відомої туристичної принади "Карпатський трамвай". На околицях Долини можна також знайти безліч місць для активного та традиційного відпочинку, багато затишних готелів та закладів харчування.