Проживання в Карпатах

500м, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
500м, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
500м, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
500м, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
500м, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
1км, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
1км, Центральний бювет
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
1км, Центральний бювет
9км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
10км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
10км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
1км, Центральний бювет
9км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
10км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
10км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
1км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
2км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
10км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
10км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
11км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
1км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
2км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
8км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
9км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
10км, Водоспад Кам’янка
5км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
9км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
9км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
9км, Водоспад Кам’янка
10км, Поляницький регіональний ландшафтний парк

Пам'ятки культури

500м, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
2км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
5км, Гошівський монастир в селі Гошів
5км, Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини, Гошів
9км, Центральний бювет
500м, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
2км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
5км, Гошівський монастир в селі Гошів
5км, Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини, Гошів
9км, Центральний бювет
2км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
2км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
7км, Гошівський монастир в селі Гошів
7км, Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини, Гошів
8км, Центральний бювет
500м, Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини, Гошів
5км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
5км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
7км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей Тетяни і Омеляна Антоновичів "Бойківщина"
500м, Гошівський монастир в селі Гошів
5км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
5км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
7км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей Тетяни і Омеляна Антоновичів "Бойківщина"
8км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
9км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
9км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
13км, Гошівський монастир в селі Гошів
13км, Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці сестер Пресвятої Родини, Гошів
2км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
8км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
10км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
10км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
11км, Водоспад Кам’янка
2км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
10км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
10км, "Скельно-Печерний монастир" Розгірче
10км, Водоспад Кам’янка
11км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
8км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
10км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
11км, Музей Наталії Кобринської (філіал музею ім. Р.Скворія)
13км, Музей історії міста Болехова ім. Романа Скворія
13км, Парк "Арборетум" – пам’ятка садово-паркового мистецтва
Болехів - місто районного підпорядкування, розташоване біля підніжжя Карпат, на берегах річки Сукілі, за 17 км від районного центру. Через Болехів проходить залізниця Львів-Стрий-Івано-Франківськ та автомагістраль Львів-Чернівці. Населення - 9500 чоловік.
Болехів етнографічно близький до Бойківщини. Територія ця була заселена з давніх часів, про що яскраво свідчать знахідки знарядь праці доби бронзи. За часів Київської Русі тут, мабуть, існувало давньоруське поселення. У Галицько-Волинському літопису за 1238-1239 pp. згадується, що один з претендентів на га­лицький престол під натиском князя Данила Романовича "утік до Угрів дорогою, що нею йдеться до Борсукового Долу, прибув до бані, що зветься Родна, а звідти пішов до Угрів". У топонімах околиць Болехова, який здавна славився соляними джерелами, донині збереглися назви Баня й Борсуків ліс. Згодом, на лівому березі річки Сукілі, поблизу Бані, з'явилось волоське поселення. Український джерело­знавець та історіограф А. Петрушевич пов'язує його виникнення з волоською мігра­цією за часів Галицько-Волинського князівства. Інші ж дослідники (Калужницький і Кадлець) схильні вважати, що Болехів Волоський засновано в другій половині XIV ст., тобто після загарбання цієї території польськими королями.
Є декілька версій про походження назви міста, в т. ч. найбільш поширена від слова "волохи": Волохів-Болехів. Перша писемна згадка про "болехівські землі" належить до 1371 року. З XV ст. в історичних джерелах ідеться про Болехів, як поселення, що утво­рилося з двох сіл - Болехова Волоського й Болехова Руського, розташованого на правому березі річки Сукілі. Економічний розвиток Болехова зумовлювався певною мірою наявністю тут покладів солі.
1546 року в Болехові, на Старій Бані, спорудили перше підприємство - соле­варню. Тоді ж зведено дерев'яні укріплення. Все це дощенту знищили татари 1562 року. Місце, де стояло укріплене дворище власниці солеварні Амалії Гросовської, досі відоме під назвою Гросівка. У другій половині XVI ст. болехівські села пере­ходять до посесора Миколи Гедзінського, який прибув сюди з Польщі разом з обо­зом осадників. Він відбудовує солеварню, зводить замок, два костьоли — для шляхти і простолюдинів. Один з костьолів будували з каменю, укріплювали як фортецю, він мав таємні підземні ходи, що вели до замку.
Завдяки розвитку торгівлі й ремесла в XVII ст. Болехову надано право міста. Він стає одним з військово-опорних пунктів шляхти на Прикарпатті. Посилюється феодальна експлуатація місцевого населення, яке здавна займалося рільництвом, тваринництвом та дрібним кустарним виробництвом. Посесори примушували селян працювати в будні й свята. Відомий випадок, коли навіть під час небезпеки татарського нападу наказали сіяти, волочити.
 
Зручне економіко-географічне положення Болехова при головному прикарпат­ському тракті сприяло тому, що вже у другій половині XVII ст. почала швидко-розвиватися торгівля. Тутешні купці підтримують торговельні зв'язки з багатьма містами, перепродують худобу, продають сіль, шкіру та інші товари. Болехів стає центром, де зосереджуються лихварі, орендарі, шляхта та інші експлуататори.
Культурне життя Болехова в ці часи обмежувалося хіба що діяльністю церков­ного братства, заснованого в XVII ст., яке в зв'язку з переслідуванням право­слав'я і посиленням уніатства, дедалі більше втрачало свої колишні функції і вже у першій чверті XVIII ст. обмежувалося справами церковних обрядів.
У першій половині XVIII ст. в околицях, прилеглих до Болехова, діяв загін опришків Івана Довбуша, брата прославленого Олекси, про якого на Болехівщині побутує безліч легенд, пісень і переказів. Але найбільш відомим і вдалим походом опришків на Болехів був похід Івана Бойчука, що стався в ніч на 6 липня 1759 року. В день ярмарку загін Бойчука в складі близько 30 чоловік напав на місто. Опришки спалили частину будинків знаті, забрали майно, коштовності і роз­дали біднякам.
 
Панування Гедзінських у Болехові закінчилось на початку XVIII ст. Зобра­ження на гербі міста, а також інші джерела свідчать, що право власності на окремі частини Болехова мали шляхетські роди Любомирських, Понятовських, Потоцьких та ін. В 1772 році Болехів разом з іншими землями Східної Галичини загарбала Австрія. 1789 року Йоахім Потоцький був змушений передати свої навколишні землі, в т. ч. частину Болехова разом з солеварнею, австрійському урядові, який монополізував тут солеваріння. Здійснюючи колонізаторську політику, австрій­ський уряд у 1783—1784 pp. розмістив у Болехові значну групу німецьких посе­ленців. І досі збереглися назви Колонія і Новий Вавілон.
Великі земельні масиви, зокрема ліси, стали державними. 1820 року налічу­валося 168 моргів домініальних, 65 моргів вільних і 4482 морги селянських земель. Селяни виконували панщинні повинності, сплачували чинш і натуральний оброк. Лише від 135 селянських дворів Руського Болехова надходило 364 флорини та 36 крейцерів чиншу, 126 цнт вівса, 117 ліктів пряжі з панського льону і конопель. Тяглові селяни відробляли 4082 дні і піші 2843 дні панщини. А ще у всьому Болехові налічувалося 34 халупники, які сплачували лише грошовий чинш по одному флорину на рік. Після скасування панщини жителі болехівських передмість не одержали в достатній кількості землі. Порівняно з 1820 роком у 1862 році хлібороби мали не набагато більше — всього 5453 австрійські морги.
Коли Галичину захопила Австрія, Болехів втратив значення торгового містеч­ка. На початку XIX ст. у ньому розвивається кустарна промисловість; створюються майстерні по виготовленню цвяхів і гаків, полотна, дубління шкіри. Тут побудували цегельню, пивоварню, вуглярню, млин, миловарню. У другій половині XIX ст. населення Болехова, незважаючи на важкі умови життя та ряд епідемій холери, зростало. У місті налічува­лося 346 будинків і 3796 жителів, з присілками - 7189 чоловік.
 
Розвиток капіталізму, що посилився після реформи 1848 року, позначився й на Болехові. Виникають промислові підприємства: неве­личкий нафтопереробний завод, сірникова фабрика, фабрика оцту, паро­вий млин, олійниці тощо. Цьому сприяла залізниця, яка стала до ладу 1873 року. В 70-х роках XIX ст. у Болехові розміщується дирекція дер­жавних лісів та майна, яка засновує школу лісівництва. Тоді ж було закладено міський парк-дендрарій з рідкісних порід дерев, що частково зберігся й донині. Наприкінці XIX - на початку XX ст. в Болехові відкриваються нові підприємства: деревообробний і цегельний заводи.
 
З історією Болехова тісно пов'язані імена видатних людей, які народилися, проживали або тимчасово зупинялися в місті. До них насам­перед належить Н. І. Кобринська (1855—1920) - відома українська пись­менниця і громадський діяч, організатор жіночого руху на Прикарпатті. Вона переїхала до Болехова восени 1884 року і прожила тут понад 30 років — майже все своє творче життя. Чимало творів Н. І. Кобрин­ської тематично пов'язані з Болеховом і його околицями, а саме: «Купецька дитина», цикл «Воєнні новели», казки. У Болехові письменниця підготувала до друку жіночий альманах "Перший вінок", на сторінках якого опуб­лікувала перші вірші Лесі Українки та твори її матері Олени Пчілки. Н. І. Кобринська померла від тифу 22 січня 1920 року, похована в Болехові на Волоському кладовищі. В день 40-річчя з дня її смерті у місцевій бібліотеці відкрили літературно-меморіальну кімнату письменниці, яка тепер є складовою частиною народного краєзнавчого музею. Ім'ям Н. І. Кобринської названо одну з вулиць міста.
У Болехові в 1884-1888 pp. частим гостем був Іван Франко, зокрема, він гостю­вав у свого друга, відомого видавця В. Лукича (В. Л. Левицького). Згодом, після переїзду Н. І. Кобринської до Болехова, коло знайомих Франка в місті розширює­ться. Він бував тут по декілька разів на рік разом з дружиною і сином Андрієм. Український географ Г. Величко, родич Н. І. Кобринської, у своїх спогадах пише, що Франко "почасти був своєю людиною у Болехові". В Болехові проживає ста­ренька племінниця письменника - Р. О. Бабляк. Спільні справи єднали Н. І. Кобринську з О. Ю. Кобилянською, яка часто відвідувала Болехів у 90-х роках XIX століття.
   Перебуваючи на жіночому вічі в Стрию, у 1891 році до Болехова завітала Є. І. Ярошинська. Сюди у 90-х роках навідувався чеський етнограф Франтішек Ржегорж, який робив етнографічні дослідження в околицях Стрия та Болехова, зокрема, вивчав залишки патріархальних родин у с Тисові. Деякий час працював у Болехові відомий український письменник Д. Я. Лукіянович. Він залишив ці­каві спогади про розмови з І. Франком та Ф. Ржегоржем, в яких вони засуджували існуючий суспільний лад.
   Як політичний емігрант з царської Росії перед першою світовою війною в Боле­хові перебував український скульптор М. О. Гаврилко, автор відомого проекту пам'ятника Т. Г. Шевченку для Києва. Навесні 1911 року болехівці мали можли­вість дивитися Гуцульський театр Г. М. Хоткевича, що гастролював по містах і селах Галичини. Досить часто бували у Болехові М. І. Павлик, його сестра Ганна та інші діячі, які гостювали у Н. Кобринської або вивчали місцевий фольклор. Наприкінці XIX і на початку XX ст. уславилися своєю майстерністю болехівські різьбярі по дереву. Стали відомими В. Василевський, І. А. Чміль. Син останнього В. І. Чміль нині майстер художнього цеху меблевого комбінату.
 
Рельєф Болехівщини (гори, низини)
 
Передкарпатська рівнина на Болехівщині має горбистий характер на фоні загального пологого нахилу поверхні на північ. Головний вододільний простір Стрий-Свічівський порівняно вузький та витягується в субмеридіальному напрямку. Цей же Стрий-Свічівський вододіл, від Болехова на півдні до села Міжріччя на півночі. Його максимально припідняті ділянки досягають 431,2 м (гора Болехівська), 371,5 м (гора Ведерниця), 352,4 м (урочище Олексичі). Понижені ділянки цього вододілу пов‘язані з долиною річки Свіча та її приток Сукіль та Вільшанка. Вони визначаються абсолютними відмітками в 330 м на півдні та 295 м – на півночі.
Зовнішні Карпати (в межах Болехівщини) являють собою гірську область, і саме її передня частина – низькогірна та відносно спокійна. Довкола відсутні різко виражені хребти, гірські вершини і глибоковрізані вузькі річкові долини - всі ці елементи рельєфу тут злагожені. Максимальні висотні відмітки окремих гірських вершин не перевищують 800 м. Так, гора Попівце – 744 м, гора Камяний Копець – 534,6 м.
Більш південна частина Зовнішніх Карпат – Бескиди і відноситься до середньогірського району. В орографічному відношенні характеризується чітко вираженими моноклінальними хребтами (Бескидами) або окремими різко відокремленими висотами (Горганами). Рельєф цієї частини Зовнішніх Карпат перевищує 1000 метрів над рівнем моря (гора Яворина – 1131,5 м, гора Буковець – 1258,1 м ; гора Магура – 1362 метра).
Долина ріки Сукіль і її приток в межах Зовнішніх Карпат досить вузькі та глибокі, а самі річки швидкоплинні й в період паводків повноводні й приносять значну шкоду (підмиваючи берега та затоплюючи селянські угіддя).
 
Водні ресурси Болехівщини
 
Гідрографію Болехівщини утворює група річок, які своїми розгалуженими верхів’ями починаються на північних схилах Карпaтських гір, на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря, де річна сума атмосферних опадів становить 900 – 1500 мм. Найбільш розвинена сітка правих притоків ріки Дністер: ріки Свіча, Сукіль та Лужанка.
Ріка Свіча являється складовою частиною басейна ріки Дністер; вона бере свій початок з північних схилів центрального вододілу Східних Карпат і тягнеться через Центральну і Зовнішню зони Східних Карпат та Внутрішню і зовнішню зони Передкарпатського прогину. Загальна довжина ріки Свіча – 107 км.
Найбільшими притоками ріки є ріки Мізунька, Лужанка, Сукіль. Всі вони своїми витоками виходять з північних схилів Східних Карпат в межах Болехівщини течуть Лужанка, Сукіль.
Ріка Лужанка по напрямку, по режиму течії – це гірська річка з швидкою течією іноді ускладнена уступами та перекатами, тече з заходу на схід і тільки в районі Витвиця – Княжолука майже під прямим кутом повертає на північ до впадання її в ріку Свіча в районі сіл Гошів та Підбереж. Довжина ріки 29 км, ширина не перевищує 10-15 м, глибина не більше 1 – 1,5 метри.
Великих природних озер в районі немає. Великих природних озер в районі немає, за виключенням рукотворних водойм: великих площ водного плеса озер рибного господарства в селі Міжріччя, та затоплених колишніх кар`єрів цегельного заводу.
 
Флора Болехівщини
 
Ще 3-4 століття тому пануючим типом рослинності на території Болехівщини були ліси. І навіть на рівнині, і в передгірних районах ліси займаюли понад 60 % території, а на схилах Карпат – всі 90 %. Наразі, у лісах ростуть бук, дуб, граб, липа, береза, ясен, явір, клен, смерека, ялина, сосна. З кущів можна зустріти брусницю, ліщину, калину, глід, терен, шипшину. Серед трав поширені тонконіг, осока, фіалка лісова, анемона дібровна та ін. На освоєних землях рівнинної частини області ростуть яблуні, груші, смородина, агрус, пшениця, жито, кукурудза, картопля, помідори, огірки. Різнотрав‘я полонин: осот, тонконіг, полин, чебрець, примула.
 
Фауна Болехівщини
 
Як і з рослинним середовищем, так і з тваринним світом - за 3-4 століття відбулися значні зміни - він суттєво оскуднів, зменшився. Загалом. різноманітність тваринного світу Болехівщини зумовлена характером рослинності. У широколистяних лісах, на рівнинах району можна зустріти таких тварин, як заєць-русак, кріт, лисиця, дикий кабан, козуля; плазунів – ящірка, вуж; птахів – шпак, горобець, синиця, галка, сойка. У річках водяться щуки, коропи, в‘юни, окуні.
Про деяких тварин, таких, як тур, зубр, бобер, було відомо вже в стародавні часи. Зараз у горах можна побачити бурого ведмедя, оленя карпатського, козулю, рись, дикого кабана, вовка, вивірку, куницю, а з птахів – глухаря карпатського, шишкаря ялинкового, лелеку гірського. Є також у Карпатах тритон, саламандра, форель струмкова.
Серед свійських тварин нашій місцевості розводять в основному: коней, корів, свиней, овець, кролів, гусей, качок, та курей, а також собак та котів.
Слід констатувати, що оглянувшись в історичній ретроспективі - можна переконатися, в яких маштабах завдано шкоди рослинному і тваринному світу. Вирубані значні площі лісів рівнинної і гірської частини краю, розорані ділянки з дикорослою трав‘янистою рослинністю. До того ж їх зменшення відбувається ще й через забруднення навколишнього середовища отруйними промисловими викидами, експлуатації родовищ...
Зараз під загрозою зникнення багато рослин: тис ягідний, шафран, рододендрон, едельвейс (шовкова косиця), сон білий, первоцвіт полонинський. Всі вони занесені до Червоної книги.За останні роки тут лише гряди-годи можна побачити: лебедів, сірих журавелів, чорних лелек, білоголового і чорного грифів. На грані зникнення кіт лісовий, куниця, білоспинний дятел, карпатська вивірка. Щоб зберегти і примножити рослинні і тваринні багатства Болехівщини, під охорону держави взято значні території.
 
Ботанічні памятники місцевого значення
 
Загальнозоологічний заказник місцевого значення "Гирява". Площа 39,1 га. Козаківське лісництво, кв. 33, вид.14, 15. Збережені та вирощені насадження відповідають корінним типам лісу в жорстких умовах високогір'я Сколівських Бескидів на висоті від 1150 до 1225м над р.м. Постійне місце оселення рисі, оленя, борсука.
 
Ботанічні пам`ятки природи місцевого значення
 
"Резерват дуба". Площа - 5,5 га. Болехівське лісництво, кв.36, вид.30 Залишок дубових пралісів Прикарпаття віком 180 років. Запас - 220м3/га.
"Алея модрини". Площа - 5,4 га. Болехівське лісництво, кв.50, вид.20 Насадження модрини, вздовж дороги віком 120 років. Насіннєва база.
"Дуб скельний". Площа -1,9 га. Болехівське лісництво, кв.52, вид.29 - 31 Окремі плодоносні дерева дуба скельного ( 57 дерев ) та сосни чорної, які є насіннєвою базою.
"Тис ягідний". Площа - 0,03 га.(3 дерева). Козаківське лісництво, кв. 11, вид. 13. Реліктова рослина. Вид занесений до Червоної книги України.
"Щавна". Площа - 13,7 га. Козаківське лісництво, кв.30, вид.7, 13, 17. Еталон високопродуктивного смерекового насадження віком 46 років, яке створено у відповідності до корінного типу лісу: мішане, стійке до несприятливих умов.
"Набивки".Площа-22,8 га. Сукільське лісництво, кв.9,14. Висота-1225 м над р.м. Відкрита ділянка без деревної рослинності, де зростають цінні та зникаючі види рослин: верес звичайний, вероніка альпійська, гвоздика карпатська, осока волосовидна. Ділянка оточена чистими смерековими насадженнями віком 35 років.
"Олірки". Площа - 7,4 га. Поляницьке лісництво, кв.32, вид.5, 7, 10 Болехівського держлісгоспу. Висота - 620м над р. м. Високоповнотне, рідкісне для даних умов насадження, в складі якого є сосна чорна (реліктовий вид), бук європейський, смерека, ялиця.
 
Парк пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення
 
"Арборетум". Площа - 3,0 га. м. Болехів. Це один із найстаріших парків Івано-Франківщини. Його було створено у Болехові в 1840-1850 роках (площа – 3,0 га). Дерева для нього завозили з австрійських, німецьких та італійських розсадників. Деякі з них вирощені з насіння, одержаного з Франції та Північної Америки. На сьогодні основна кількість таких дерев збереглася. Тепер цим велетам близько півтораста років. Серед шпилькових слід відзначити модрину широколусковату і модрину японську, сосну румелійську, тую західну і тую канадську. Прикрашає парк і яскраво забарвлена золотиста форма кипарисовика Лавсона.
Значно більше тут листяних дерев: гледичія триколючкова, дуб червоний, бархат аурсь-кий, липа зелена. Справжніми диковинками парку вважають карію білу і карію бахромчасту, висотою 30 метрів кожна. Походять з Північної Америки, де ростуть у долинах річок разом з ін-шими листяними деревами.
Частина парку належить території Прикарпатського лісогосподарського коледжу. Тут охо-роняються старі дерева модрини європейської, модрини польської, сосни гірської, сосни зви-чайної, ясена звичайного, акації білої, берези бородавчастої, бука лісового, в’яза шорсткого, гіркокаштана, сосни кедрової європейської.
Окрасоюдендропарку є червоні форми бука лісового та клена гостролистого.
Працівники і студенти коледжу щовесни та щоосені планово садять дерева й кущі в дендропарку.
Сьогодні в парку ростуть молоді дерева багатьох різновидів родин магнолій, туй, ялівців, тиса, соснових, секвоядендронів, евкаліпта, гінго дволопатевого, самшиту амурського, тюльпа-нові, оцтові дерева, катальпа.
Потребує відновлення насаджень та ефективної охорони.
 
Заповідні урочища
 
"Багно". Площа - 15,0 га. м. Болехів. Заболочена ділянка поміж полями, поросла вербами, осиками, очеретом. Місце оселення плазунів і земноводних, а також гніздування птахів.
"Тусули". Площа - 590,0 га. Козаківське лісництво, кв.19, 20, 22, 24 Корінні деревостани, в складі яких смерека, бук звичайний. В рослинному покриві - реліктові, рідкісні та зникаючі види рослин.
"Танява – 1". Площа - 29,0 га. Болехівське лісництво, кв.5, вид.12 Високопродуктивне букове насадження віком 110 років у нижньому гірському поясі Карпат.
"Спаленийдуб". Площа-22,6га. Болехівське лісництво, кв.7, вид. 14,21, 25. Високопродуктивне букове насадження віком 110 років.
"Танява -2". Площа - 7,0 га. Болехівське лісництво, кв.15, вид.4 Високопродуктивне букове насадження віком 120 років.
"Червонібереги". Площа - 2,5 га. Болехівське лісництво, кв.51, вид.1 Біологічно стійке насадження дуба звичайного віком 80 років. Запас- 220м3га.
"Басарабка". Площа - 17,5 га. Сукільське лісництво, кв.23, вид.21, 39, 40 Штучно створене високопродуктивне насадження смереки європейської з ялицею білою. Вік - 110 років. Запас - 650м3/га.
 
Регіональний ландшафтний парк(РЛП)
 
Площа - 1032,0 га . Поляницьке лісництво, кв.9, 10, 14 -16,22 - 26. 0. Оригінальний щодо геоботаніки та ландшафту гірський масив в межах Сколівських Бескидів. Майже 80% території зайнято лісами: чисті букові насадження віком від 60 до 160 років; незначна частка належить мішаним буково-ялицевим та буково-смерековим лісам, є декілька ділянок смереково-соснових насаджень із реліктової сосни звичайної; поодиноко зустрічається береза пухнаста. Територія парку цінна як рекреаційний та етно-культурний об'єкт.
На території парку знаходиться раніше створений заповідний об’єкт: гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення озеро «Гірське». Це мальовниче гірське озеро серед лісових масивів. Воно має й іншу назву – «Мертве». Є кілька легенд щодо такої назви. Одна з них говорить, що коли пан захопив поля місцевого ґазди – земля провалилася і на тому місці утворилося глибоке озеро. Мертве озеро – карстового походження розташоване на висоті 700 метрів над рівнем моря, має близько гектара площі. Тут можна добре відпочити, але якщо ви вирішите скупатися, то треба бути дуже обережним – глибина озера сягає 18 метрів. Від озера, вздовж потічка, що з нього витікає, дорога (4 км – 1.5 год. ходу) веде вниз до села Буковець.
 
Ботанічні заказники місцевого значення
 
"Магура". Площа - 130,3 га. Козаківське лісництво, кв.31, вид.4, 11-13, 19, 26-30, 35-42, кв.32, вид.1-5, 11-13, 17. Унікальні збережені та вирощені насадження ялини та бука, що відповідають корінним типам лісу. В покриві - рідкісні та зникаючі види рослин: гвоздика карпатська, костриця карпатська, молочай карпатський.
"Федів" . Площа - 121,0 га. Козаківське лісництво, кв. 18 Збережені корінні деревостани з ялини карпатської і бука європейського на висоті від 770 до 1230 метрів над р.м. Внаслідок важкодоступності збереглися реліктові та рідкісні види рослин: верес звичайний, аконіт строкатий, гвоздика карпатська.
Погода, Болехів -3°
Відстань від
229км
 
365м
Вівторок
Середа
Четверг
П'ятниця
Субота
Неділя
-2° 2м/c
-1° 3м/c
0° 3м/c
3° 2м/c
1° 1м/c
3° 3м/c

«Karpaty.Rocks Travel»

Це формат подорожей «під ключ» для тих, у кого немає часу самостійно планувати поїздку

Економія Вашого часу

Ми знаємо де можна смачно поїсти, що цікавого можна побачити, в якому готелі краще заночувати

Підтримка 24 / 7

Відповімо на ваші запитання по телефону і месенджерах

Карта Болехів

кращі трекиНайближчі пішохідні маршрути

Довжина: 22км
Висота від 266м до 1283м