Скелі Довбуша в селі Бубнище

Рейтинг


Відстань від Феърфилд
242км
 
519м

Загальна інформація

Адрес: Бубнище, Івано-Франківська область, Україна

Комплекс "Українські Карпати, скелі Довбуша" - пам’ятка природи загальнодержавного значення, неповторна пам'ятка історії та архітектури раннього середньовіччя - cкельний печерний комплекс "Скелі Довбуша" має площу 100 гектарів і розміщений на південний захід від м. Болехів неподалік села Бубнище. Вас здивують неповторні форми величезних скель, гігантських каменів, які нагадують химерні образи тварин та різних дивовижних істот.

Комплекс "Українські Карпати, cкелі Довбуша" - це цікаве за формою та розташуванням нагромадження велетенського каміння висотою 30-50 метрів, які утворилися тисячі років тому на морському дні. Майже на кілометр зі сходу на захід тягнеться створений природою лабіринт, досягаючи ширини в 200 метрів. За даними археологів, тут було язичницьке капище, а пізніше християнський монастир.

Народні перекази тісно пов’язують це місце з іменем народного месника Олекси Довбуша. За легендами, він тут переховував свої скарби. Розповідають, що Довбуш з товаришами викопали печери в скелях. Головна знаходилась в скелі Одинець. Після смерті Довбуша його побратими заховали в печері цієї скелі багато золота, яке відібрали в корчмарів та купців. Печеру Одинець закриває камінь, який обертається. Коли його повернути боком, то можна проникнути всередину. Для того, щоб прохід відкрився, необхідно промовити чарівне слово. Людина, яка знала те слово, давно померла. Так і лежать ті скарби під скелею більше сотні літ.

В скелях є три печери, які мають чіткі географічні форми. Одне з місць нагромадження каменів нагадує голову лева. Археологи знайшли на деяких каменях сліди обробки -  мабуть, люди дещо допомогли природі. Скелі Довбуша крім, власне, самого комплексу скель, приваблюють туристів мальовничими пейзажами навколишніх гір, гарним світлим буковим лісом, водоспадом, який знаходиться неподалік комплексу. 

Скелі Довбуша є постійним місцем тренувань альпіністів. Кажуть, що це чи не найкраще місце для скелелазіння в Україні. Висота деяких скель сягає 80 метрів. На одній із скель ними встановлено пам’ятний знак та хрест на пам’ять про загиблих друзів.

За легендами про Бубнище і Довбуша

Пройдіться потаємними стежками й ходами, через темні ущелини, і, можливо, ви побачите образ мужнього лева або серце сміливого Олекси Довбуша. Якщо до кам'яного серця доторкнутися рукою та загадати бажання, то воно обов'язково здійсниться. Місцеві жителі стверджують, що кожна скеля відображає частину тіла опришка Довбуша. Так ви зможете «помітити» кулак Довбуша. Кожна зі скель має свою цікаву і незвичайну назву: Голець, Колобок, Австрійка, Парус, Тюльпан, Бівачка, Броненосець та Шуршун. Цікавою є легенда про Мертве озеро, яке знаходиться на висоті 900 метрів. Кажуть, що саме тут Довбуш сховав свої скарби.

Український історик та політичний діяч Михайло Грушевський припускав, що скельно-печерний комплекс "Скелі Довбуша" біля Бубнища виконував оборонну функцію. Особливо приваблює туристів таємниче місце - "Чортова ущелина". Вона 20 сантиметрів завширшки. Якщо вірити легенді, то ті, хто пройде через неї, позбудуться гріхів. Так що доведеться прикласти багато зусиль, щоб влізти в цю маленьку щілину.

Обов'язково підніміться на одну із скель. Звідти вам відкриються мальовничі краєвиди Карпат! На вершині скелі є пам’ятне місце, де туристи зав’язують вузлик із стрічки на знак того, що вони тут були. Місцеві гіди також пропонують туристам зробити на пам'ять фото з соколом або прогулятися верхи на коні. На території, оточеній печерами та камінням, знаходиться старовинний колодязь. Нині його глибина становить 5–6 метрів, хоча в давнину він був набагато глибший. До криниці можна піднятись по кам'яних сходах.

На завершення прогулянки відвідайте колибу, що знаходиться неподалік. Тут можна зігрітися біля вогнища та скуштувати смачні гуцульські страви. Також ви можете організувати пікнік або відпочити з палаткою у лісі. Кажуть, що вночі тут панує особлива атмосфера, наповнена романтикою подорожей та героїкою пригод.

Ще трохи інформації з сайту "Життя Карпатського Народу"

Більшість учених вважає, що найбільш ймовірно Скелі Довбуша - це залишки скельного монастиря, подібного до Манявського Скиту.
Ботаніко-геоморфологічний резерват "Скелі Довбуша" був затверджений як пам'ятник природи республіканського значення в 1981 р. Його площа 100 га. Основна група скель, висотою до 30 м, півколом охоплює з півночі і сходу внутрішню площу, з західної сторони обмежену ровом і, очевидно, оборонним валом. Висота входу в основну печеру 1,6 м. Над печерою є видовбана в скелі відкрита полиця глибиною до одного метра, над нею прорубані в камері косі рівчаки, в яких, мабуть, був закріплений дах дерев'яної прибудови. Далі праворуч знаходиться друга, дещо більша відкрита печера, висотою 2,3 м. Її називають "конюшня". Біля неї ще одна невелика печера, яка, можливо, служила мешканцям цієї старовинної оселі для зберігання знарядь праці та харчів.
Крім основної групи скель, якими оточена стародавня оселя, в навколишньому лісі навкруги неї є чимало окремих скель-веж. Серед них на заході - "Тюльпан" (до 40 м висоти), на південний захід - "Лялька". Серед населення є багато легенд і переказів про ці печери. Дехто вважає, що тут були замки або сторожові укріплення ще з руських часів, які сповіщали населення про тривогу перед нападом. Досі збереглись сліди прибудов до скель, можливо то були дерев'яні стіни І укріплення якогось замку.
В одній з легенд говориться, що напали татари на Болехів і запалили його. "А наші люди чули і віділи, як горіло місто. Селяни тоді стали бубніти в бубен і так давали знати, аби ся ховали люде, бо близько ворог. Від того й Бубнище". Дехто пов'язує різні споруди в печерах і самі печери з перебуванням там ватажків карпатських опришків, особливо з іменем Олекси Довбуша. Він справді бував у цих місцях, але навряд чи довго міг би залишатись тут: адже скелі були всім відомі. Що вже говорити про легенду за якою Довбуш, як людина небаченої сили, власними руками збудував всі тутешні укріплення і будови.
"Ходив туда і Довбуш. Любив там си спочивати. Якби ни тота Дзвінка, що го зрадила, то бов щи довго пожив. А вона віддалася за Штефана Дзвінчука та й розказала му, чим мож Довбуша вбити.
Як уже Довбуш прощався з тим світом, у горах зірвалася така буря, такі громи, а вітри хватнули тоту Дзвінку в хмари і верли і коло того замку. Як станете лицьом до тих кімнат у скалі, то з лівого боку і троха ззаду стойит високий камінний стовпище. То Дзвінка скаменіла", - говориться в одній з легенд.
Печери в скелях не раз відвідував Іван Франко. У 1881 році він, побувавши тут, написав філософський вірш "Бубнище".
Встає променистеє сонце
З рожевої постелі мли,
І найперш на нашім Підгір’ї
Золоті його очі уткли.
Вершки, наче груди дівичі,
Проснулись – зітхнули – здрогли,
Росу, мов нагрудник перловий,
На ніжную зелень стрясли.
І враз рум’янцем облилися,
А ріки в споду, мов уста,
Нам’єтно нараз зашептали
До ясного любка-царя.
Но він з пурпурового ліжка
Зриваєсь, з розкішних обнять,
В дорогу, – гінці променисті
За тьмою наздогін біжать.
Вна темно лице своє криє
В долині й додолу паде
В чагарі та дебрі і млами
Густими вкриває себе.
Но що се за велет потужний,
Що гордо, мов ворог, підніс
Чоло своє темне до сонця,
А в землю по колінки вріс?
Чи привід се пітьми нічної,
Що з сонцем боротись забаг?
Чи велет предвічний заклятий
Тут, ставши скалою, застряг?
Погляньте на нього! Віками
Пооране сміле чоло,
Но декуди, зморшки щоб вкрити,
Вно з зелені маску вдягло.
Погляньте! Ось в камінній груді
Злий ворог діру му прошиб,
І око цікаве тривожно
В таємну втискається глиб.
І сонця промінчик з собою
Приносить у темну нору,
І в велета серце загляне
Крізь люту, глибоку діру.
І велета мислі відвічні,
І велета дії страшні
Читає закріплі, застилі
В холодній, скалистій стіні.
Вже згадувалось що, влітку 1884 року Іван Франко вів тут свою перщу групу студентів-мандрівників за маршрутом: Борислав-Східниця-Урич-Корчин у Бубнище і далі у Гуцульщину. Під враження від цієї мандрівки він написав поему "Україно-руська студентська мандрівка" і вірш "В дорогу". Влітку 1890 року Іван Франко пішки прямує із Стрия до Верхнього Синьовидного, а звідти де Бубнища, опісля у село Лолин.
Сходами можна вийти на вершину скель, з яких відкривається чудова панорама на карпатські хребти, вдалині на південному заход можна побачити гору Ключ, яка у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та російським військом. На південь від гори Ключ 19 березня 1946 року важкопораненим у руки енкаведистів потрапив а потім був закатований в тюрмі Ярослав-Дмитро Вітовський ("Зміюка", "Андрієнко"), командир Тактичного Відтинка УПА "Маківка", син Дмитра Вітовського.
Скелі Довбуша знаходяться поблизу села Бубнище у Карпатах, куди можна потрапити як власним, так і громадським транспортом. Скельно-печерний комплекс "Скелі Довбуша" розташовується за 15 кілометрів від міста Болехів Івано-Франківської області. Із Болехова їде автобус, який довезе вас до повороту на Скелі Довбуша. Далі треба йти пішки приблизно 4 км. Або можна мандрувати від Нижнього Синьовидного (Синевідсько) на трасі Стрий - Сколе долиною річки Тишівниця (11 км). Дійти до Скель Довбуша можна і від села Розгірче (12 км) на правому березі ріки Стрий.

Найближчі готелі


Опис Як доїхати Відгуки

Найближчі готелі, садиби чи санаторії

3км, Водоспад Кам’янка
4км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
5км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
6км, Водоспад Гуркало
12км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
3км, Водоспад Кам’янка
3км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
4км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
6км, Водоспад Гуркало
12км, Скелі Довбуша в селі Бубнище
1км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
4км, Водоспад Кам’янка
4км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
6км, Водоспад Гуркало
14км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
1км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
4км, Водоспад Кам’янка
4км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
6км, Водоспад Гуркало
14км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
1км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
4км, Водоспад Кам’янка
5км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
6км, Водоспад Гуркало
14км, Поляницький регіональний ландшафтний парк
5км, Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
8км, Водоспад Кам’янка
9км, Водоспад Гуркало
9км, Озеро Журавлине (Мертве озеро)
18км, Високий Верх

Як доїхати


Опис Готелі Відгуки

Що навколо?

Бубнище, Івано-Франківська область, Україна

 
0 1 2 3 4 5
Чистота
Комфорт
Персонал
Місцезнаходження
Зручності
Ціна/Якість

Додати відгук

Оцінка

Всі відгуки (5)

Юрій Цибрух сб, 02/11/2019 - 13:08

Це дуже красиве і енергетичне місце. Яке розташоване на перетині Львівської і Івано-Франківської областей. Підійде, для одноденної прогулки з дітьми, так як зі Львова на авто дорога займає не більше 2 годин. Рекомендую їхати трасою м-06 якщо зі Стрия, і повернути на Тишівницю, а далі доки зможете заїхати, бо там польова дорога, але нічого складного. Бо є ще один маршрут по трасі H-10 на мою думку, дорога там значно гірша, і добиратись тудою значно довше.

Oleh Morhun пт, 15/11/2019 - 01:41

Гарне місце. На вихідні багато туристів, проте краса неймовірна. Можна доїхати 2 шляхами, проте дорога всюди погана. Зате якщо поставите машину подалі, то буде можливість прогулятись по лісовій доріжчі. Доволі приємно

Volodymyr Horbenko вт, 10/09/2019 - 21:24

Сакральне місце сили.Нічого особливого,просто гола скеля,а тягне сюди.Був тут з першою дитиною.Народилась друга і знов потягнуло туди дивним чином.У легенду,що тут розповсюджують,не вірю Нібито це була таможня і називалась "тут стань".Україна має безліч доріг,які зв'язували міста і села тисячі років тому.Залишились воеи і сьогодні,правда в асфальтованому вигляді.Крізь комплекс тустані нема доріг,лише ліс.Тож це не таможня,а місце сили.Ще,на скелях можна побачити вирізанв,як на 3 д принтарі знаки.Це свідчить про житло більш ранніх циввлізацій.Не можу стверджувати,але мені цец комплекс нагадав Перуанську мачу пікчу Камені складені як тетріс.Можливо це мені так здалось.

Yura Omelyan ср, 28/08/2019 - 16:10

Гарне, величне, сакральне місце. Відчувається велич століть, а як сказав один пан, який на горі продає магнітики, то і тисячоліть. Там був храм ще задовго до християнства. Тепер трохи дьогтю. Гугл веде гарно, але ніде не попереджує що маршрут не до кінця машиною. Зі сторони Сколе дорога після зїзду з асфальту починається з ямками а далі грунтова. Потім взагалі заводить в тупіки. Там є гарна місцина з поляною, там варта ставити машину і приблизно 3,5 км пішки під гору.

Andrii Varfolomii чт, 28/11/2019 - 23:51

Дуже цікава локація, любимо з сім'єю сюди приїжджати щоб просто прогулятись)

Досліджуй і подорожуй Карпатами разом зKarpaty.ROCKS