Полонина Головчеська

Полонина Головчеська — полонина на північно-східних схилах Петроса в масиві Чорногора, Рахівський район Закарпаття. Вона лежить на висоті близько 1400–1440 м, на схід від Петросула, у межах Чорногірського заповідного масиву Карпатського біосферного заповідника. Дорогою з урочища Козьмещик це перше велике відкрите місце, звідки Петрос видно в усій красі.

Головчеська — найпопулярніша ночівля перед сходженням на Петрос із боку Лазещини: тут є колиби, де можна сховатися від дощу, джерело й кілька майданчиків для наметів. Влітку на полонині традиційно випасають худобу.

Що побачите на полонині

Головне враження — момент, коли лісова дорога виходить на полонину і просто над вами виростає кам'яний конус Петроса. Із самої полонини видно Свидовецький масив на заході, а вгорі над нею — плече Петросула. Біля вершини Петросула є два маленькі озерця, а з нього видно Ґорґани, Свидовець і головний хребет Чорногори аж до Попа Івана. На схилах вище полонини ростуть субальпійські чагарники — ялівець, рододендрон, чорниця. Узимку дерев'яні стаї засипає снігом по дах, і полонина стає тихою білою галявиною серед смерек.

Вівчарі, колиби та сир

Улітку на Головчеській традиційно пасуть худобу, а дерев'яні колиби й стаї стоять на полонині цілий рік. Відомостей про те, чи варять тут сир і чи продають його туристам, ми не знайшли — чи є на полонині вівчарі цього сезону, краще запитати в Лазещині. Найближче місце з відомою високогірною сироварнею — полонина Менчул над Квасами. Користуючись колибою як укриттям, поводьтеся як у гостях: не лишайте сміття й не ламайте нічого.

Історія та легенди

У міжвоєнний період Петрос і полонини на його схилах належали Чехословаччині; польсько-чехословацький кордон ішов головним хребтом від Говерли. На польських мапах 1930-х років вершину підписували «Pietros», а назву пояснюють від грецького «петрос» — «скеля, камінь», що прийшло через волоські говірки. Дорогою з Лазещини маршрут минає цвинтар солдатів Першої світової війни — нагадування, що Карпати тоді були лінією фронту.

Маршрути

• Лазещина — Козьмещик — полонина Головчеська — Петрос: від Лазещини зелений маркер до урочища Козьмещик, далі синій через полонину на Петрос; близько 20 км в один бік, набір близько 1270 м. Пішки від самої Лазещини закладайте 6–8 годин на підйом.
• Козьмещик — полонина Головчеська: близько 8 км, відгалуження Закарпатського туристичного шляху; лісова кам'яна дорога, маркування місцями слабке.
• Лазещина — долина потоку Студений — урочище Гофа — полонина Головчеська — Петрос: близько 28 км, на цілий день.
• Говерла — притулок КБЗ — полонина Скопеська — полонина Головчеська — Петрос за червоним маркером: близько 4 годин.
• Наші треки: Козьмещик через полонину Головчеська на Петрос, Козьмещик — Петрос, Петрос — Козьмещик, з Лазещини через Козьмещик, Петрос і Говерлу до турбази «Заросляк», з Лазещини через Козьмещик, Петрос і Шешул до Квасів.

До полонини підйом помірний, а от далі на Петрос — крутий, кам'янистий. Для тих, хто не ходить у великі походи, реальний варіант — доїхати позашляховиком до Козьмещика або вище й піднятися лише до Головчеської: це вже справжнє високогір'я з видом на Петрос, без виснажливого фінального штурму.

Як дістатися

Старт — село Лазещина на автошляху Ясіня — Ворохта; від нього ґрунтова дорога веде до урочища та притулку Козьмещик (близько 9 км). За відгуками туристів, у суху погоду до Козьмещика доїжджає й легковик, на шлагбаумі беруть плату за в'їзд; місцеві водії на позашляховиках возять туристів і вище. До Лазещини та сусідньої Ясіні ходять автобуси, у Ясіні є залізнична станція.

Коли їхати й погода

Найкращий час — з кінця травня до жовтня; випас худоби — улітку. На Петросі погода змінюється швидко: тумани, вітер, грози пополудні. Сніг на схилах може лежати до червня й повертатися в жовтні; узимку Петрос лавинонебезпечний, а полонина стає метою лише для досвідчених груп зі снігоступами.

Вода, укриття й ночівля

На полонині є джерело, а вода трапляється біля Козьмещика, колиб і під самою горою. Поруч — колиба на полонині Головчеська, притулок під горою Петрос, колиба під Петросом, джерело під Петросом та ще одне джерело нижче. Для наметів є кілька майданчиків на 2–4 намети і більша стоянка ближче до верхньої частини маршруту. Колиба не замінює теплого спорядження. Найближче житло — у Лазещині та Ясіні.

Безпека

• Це територія Карпатського біосферного заповідника: діють правила заповідника, вогнища — лише в дозволених місцях.
• На полонині траплялися крадіжки речей із тамбурів наметів — не лишайте нічого цінного без нагляду.
• Біля худоби бувають собаки: не біжіть, обходьте стадо, кличте пастуха.
• Підйом від полонини на Петрос крутий і кам'янистий; у дощ і туман він слизький — розраховуйте сили й час на спуск.
• Район прикордонний: прикордонники перевіряють паспорт і, в чоловіків, військово-обліковий документ; перевірте актуальні вимоги ДПСУ перед виїздом.
• У надзвичайній ситуації — 112 або 101 (ДСНС, гірськопошукова служба), медична допомога — 103.

Що кажуть туристи

• Найсильніше враження — коли виходиш із лісу на полонину і перед тобою раптом постає Петрос.
• Родини з дітьми 10–12 років доходять від Козьмещика до Головчеської за кілька годин і без проблем піднімаються на Петрос у суху погоду.
• Синій маркер у лісі слабкий, легко проминути поворот — краще мати офлайн-мапу.
• Лісова дорога нескладна, нагадує підйом на Хом'як, а от останні кілометри до вершини — по камінню.
• У сонячну погоду на полонині легко обгоріти — беріть крем і головний убір.
• Головчеська — улюблене місце для ночівлі: зранку звідси зручно вийти на Петрос до натовпів.

Полонини й вершини навколо

• Гора Петрос — 2020 м, просто над полониною.
• Гора Петросул — північне плече Петроса з маленькими озерцями.
• Полонина Скопеська — перемичка до Говерли з притулком на сідловині.
• Гора Говерла — найвища вершина України, за перемичкою.
• Полонина Рогнєска — велике пасовище по той бік Петроса.
• Полонина Шешул — відкритий відріг Петроса над Квасами.
• Гора Велика Козьмеска — сусідня вершина над урочищем Козьмещик.

Фото: Андрій Угрин, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Петро Малофій, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.