Полонина Буковина (хребет Кукул)

Полонина Буковина, яку часто називають і Буковинкою, лежить на північно-західному відтинку хребта Кукул — на південь від Ворохти й неподалік села Вороненко, в Надвірнянському районі Івано-Франківської області. Пасовище розкинулося приблизно на висоті 1130–1210 м (сама полонина — близько 1150 м), під однойменною горою Буковина заввишки близько 1216 м.

Буковина — перша велика полонина на стежці з Вороненка на Кукул, яку вважають найлегшим і найпопулярнішим підйомом на цю гору. Тому її знає більшість тих, хто ходив на Кукул: тут перепочивають, набирають воду, а дехто й ночує. Найбільше ж туристам запам'ятовується гойдалка, підвішена до високих дерев, — на ній фотографується чи не кожен.

Що побачите на полонині

Буковина — невелика лука серед смерекового лісу з колибами та кошарою. З полонини видно Петрос, а з сусіднього урочища Припір, яке минаєте дорогою, відкривається панорама Ґорґан: Синяк, Хом'як, Довбушанка, Малий Ґорґан, Полєнський. Ще вище, з гори Явороватий Грунь (1271 м), видно Говерлу. Навесні, у середині квітня, на Буковині з'являються перші шафрани, а нижче на стежці трапляються гриби.

Вівчарі, колиби та сир

На полонині стоїть колиба з кошарою й господарськими будівлями, поруч працює вівчарське господарство. Колиби тут належать пастухам: улітку в них живуть вівчарі, і тоді переночувати всередині не вийде. Про продаж сиру саме на Буковині надійних відомостей немає — якщо вівчарі на місці, можна чемно запитати, чи продають вони бринзу або будз. Наперед на це не розраховуйте.

Історія та легенди

До 1939 року хребтом Кукул проходив польсько-чехословацький кордон, а на початку ХХ століття тут пролягала межа Галичини й Угорщини. Старі прикордонні стовпи досі стоять уздовж хребта, а Вороненко до війни було прикордонним селом. Під час Першої світової війни, зокрема в 1916 році, за хребет точилися бої: на Припорі та біля Кукула збереглися окопи, а на перевалі — рештки колючого дроту. У 1930-х роках уздовж тодішнього кордону з Кукула до Вороненка через Григорівку вів туристичний шлях — нинішня стежка значною мірою його повторює.

Поруч, під перевалом, у 1894 році відкрили Вороненківський залізничний тунель завдовжки 1257 м — ним і досі ходять потяги до Рахова.

Маршрути

• Вороненко — урочище Припір — Буковина — Григорівка — Середня — Кукул: близько 12–13 км в один бік і ≈720 м набору, жовте маркування. Від станції Вороненко до залізничного тунелю ще близько 2 км, далі вгору ґрунтовою дорогою повз садиби. На Припорі є стіл і лавки під дашком (Вороненко — г. Кукул, кільце Вороненко — Кукул — Вороненко).
• Вороненко — полонина Озірна: варіант із ночівлею під Кукулом (опис маршруту).
• Траверс хребта Вороненко — Кукул — Ворохта: близько 23 км, зручно на два дні (Вороненко — Кукул — Ворохта). Варіант зі спуском на Кривопілля — тут.

Для тих, хто не планує сходження на Кукул, Буковина — природна мета короткої прогулянки: від станції Вороненко (≈830 м) до полонини треба піднятися лише на ≈300–350 м, і це найближча до села відкрита полонина на хребті.

Як дістатися

Через Вороненко проходить залізниця Івано-Франківськ — Рахів, тож найпростіше доїхати потягом до станції Вороненко. Автомобілем — з боку Ворохти; машину туристи зазвичай залишають біля станції або перед тунелем. Навігатори в цьому районі часто ведуть хибними дорогами — звіряйтеся з картою. Нижня частина стежки розбита лісовозами й квадроциклами, після дощу вона глиниста й слизька.

Коли їхати й погода

Найкращий час — із травня до жовтня; у квітні тут уже цвітуть перші шафрани, але можуть лежати плями снігу. Улітку полонини хребта зайняті худобою, восени — гарні кольори лісу. Узимку маршрут на Кукул — лише для підготовлених туристів. Після дощів дорога від Вороненка дуже брудна.

Вода, укриття й ночівля

На Буковині є джерело з питною водою, стіл із лавками й рівні місця для наметів. Поруч на нашій карті позначено джерело та кілька колиб — колиба, ще одна колиба; вище по хребту — колиба на полонині Григорівка. Влітку колиби займають вівчарі, тож майте намет. Житло — у Вороненку, Ворохті та Яблуниці.

Безпека

• Біля кошари можуть бути вівчарські пси: обходьте худобу, не біжіть і кличте господаря.
• Гойдалка саморобна — перевіряйте її стан і не розгойдуйтеся над схилом.
• Туристи повідомляли про вовків на підйомі з Вороненка: тримайтеся групи й не залишайте їжу біля намету.
• На хребті швидко збираються туман і грози; майте дощовик і навігатор.
• Повідомте рятувальникам ДСНС про маршрут; у разі біди — 112 або 103.

Що кажуть туристи

• Маршрут через Буковину називають найлегшим шляхом на Кукул і добрим вибором для першого походу з ночівлею.
• Гойдалка між високими деревами — улюблене місце для фото, саме через неї полонину й запам'ятовують.
• Колиба на Буковині добре облаштована, але влітку в ній господарюють вівчарі.
• Нижня ділянка від Вороненка після дощу — суцільна глина й колії від позашляховиків.
• На початку маршруту восени трапляються опеньки, а з Припору за ясної погоди видно Ґорґани.
• У пору шафранів на хребті людно, особливо на вихідних.

Полонини й вершини навколо

• Полонина Кукул — головна полонина під вершиною, мета маршруту.
• Полонина Закукул — полонина з найкращою панорамою Чорногори.
• Полонина Лаб'єска — північна полонина Кукула над Ворохтою.
• Полонина Борсучина — сусідня полонина на схилах над Ворохтою.
• Яблуницький перевал — перевал на захід від хребта.
• Полонина Перці — етнопарк біля Яблуниці.
• Гора Петрос — вершина, яку видно з Буковини.

Фото: Олександр Лупул, CC BY 3.0, Wikimedia Commons; Valentin Lupul, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.