Ждярська Відла

Ждярська Відла (словац. Ždiarska vidla, пол. Płaczliwa Skała, нім. Greiner) — вершина заввишки 2142 м, друга за висотою в Бельських Татрах після сусіднього Гаврана (2152 м). Вона здіймається над селом Ждяр, приблизно за 19 км на північний захід від Кежмарка, в окрузі Попрад Пряшівського краю, і заходить у кадастри міста Високі Татри та Ждяра. Найближчі поселення — Татранська Яворина на північному заході, Підспади на півночі та Ждяр на північному сході. Масив лежить у Татранському національному парку (TANAP) і в національному природному заповіднику «Бельські Татри» з найвищим, 5-м ступенем охорони. Вершина туристам недоступна — від 1978 року на неї не веде жодна стежка.

Ждярська Відла стоїть у середній частині головного хребта Бельських Татр, між Гавраном на заході (їх розділяє Тристарське сідло, 1969 м) і Глупим (2061 м) на південному сході, від якого її відокремлює Широке сідло (1825 м). З півдня гора нагадує шолом; разом із Гавраном, Мураньом і Новим вона утворює характерну групу, яку видно з багатьох місць Високих Татр. На південь від хребта лежить долина Задні Медодоли, на північ — Тристарська долина. Вода стікає в три боки: Медодольським потоком до Яворинки й Дунайця, на північних схилах бере початок річка Бяла, а східні схили відводить її притока Ригельський потік до Попраду.

Як дістатися / маршрути

На саму вершину ходити заборонено. Найближче до неї підводить червона позначка зі Ждяра через Монкову долину на Широке сідло, що оминає гору зі сходу й веде далі до Копського сідла на межі з Високими Татрами. Від Ждяра долинами Монкова, До Реглі й Широка, через Широке сідло і Шалений перехід до Копського сідла — близько 3 год 55 хв (униз 3 год 10 хв) і 1075 м набору висоти. На Копському сідлі червона позначка перетинає синю, що веде з Татранської Яворини через долину Задні Медодоли до Татранських Матлярів; від роздоріжжя під Мураньом нею до Копського сідла — 2 год 30 хв (униз 2 год). З обох стежок відкривається найкращий вигляд на Ждярську Відлу, а ще краще її видно з Ягнячого штиту.

Що видно з вершини

Вершину вкриває лише низька рослинність. Звідти видно частину головного хребта Бельських Татр і багато вершин Високих Татр — особливо масиви Ломниці та Ледового штиту, — а за доброї погоди також Воловські гори, Браніско, Бахурень, Чорну гору, Чергов, Левоцькі гори, Пеніни, Спіську Магуру, Оравські Бескиди та гори південної Польщі. 1904 року панораму з вершини намалював відомий пейзажист Альп Теодор Комптон.

Природа та історія

Гора складена з юрських вапняків, вершина — з мергелів; на її північних схилах описано типовий розріз так званої ждярської світи. Схили Ждярської Відли — притулок козиць, і саме охорона рослин і тварин, передусім козиць, стала причиною закриття стежки.

Назву дали мешканці Ждяра: для них ця вершина разом із Гавраном (колись Панська відла) утворювала дворогі вила. Місцево гору звали й Плачливою скелею — через джерела, вода яких після дощу «плаче» схилами, а за іншими поясненнями — через «плач» вітру, який чули пастухи, чи темні патьоки на світлій стіні, схожі на сльози. Німецька назва Greuner (тепер Greiner, «плаксій») згадується вже 1644 року. Жовту позначку від Широкого сідла на вершину відкрив Угорський карпатський союз 1898 року, а закрили 1978-го. Перше зимове сходження здійснили угорські альпіністи 1913 року. 2004 року Ждяр, усупереч негативній думці TANAP, отримав згоду міністерства довкілля на відновлення стежки, але за два роки рішення визнали недійсним через порушення процедури.

Безпека, сезон і правила

Рух поза позначеними стежками в заповіднику «Бельські Татри» заборонений, і за це можна отримати штраф. Високогірні стежки TANAP закриті з 1 листопада до 31 травня, тож червону позначку через Широке сідло плануйте на літо й ранню осінь. Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Вимірювання різняться: словацька геодезія дає 2141,6 м, давніші польські джерела — 2146 м, а лідарні дані 2018 року — 2145,4 м.
• 1893 року Валерій Ельяш-Радзиковський вважав Ждярську Відлу найвищою вершиною Бельських Татр.

Фото: Kristo, CC BY-SA 3.0; Radek David, CC BY-SA 4.0; Kristo, CC BY-SA 3.0; Ing.Mgr.Jozef Kotulič, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.