Білі плеса

Білі плеса (Biele plesá) — група з дев'яти невеликих озер у Долині Білих плес (Dolina Bielych plies) на північному сході Високих Татр, у Татранському національному парку (TANAP). Долину обмежують Козій гребінь на заході, Ягнячий штит на півночі, Ягнячий горб і сідло Передне Копське на сході. Власні назви мають лише два найбільші озера — Велике Біле плесо (Veľké Biele pleso) і Трироге плесо (Trojrohé pleso); решту називають Малими Білими плесами.

Велике Біле плесо лежить на висоті 1612 м під південно-східними схилами Бєлянської Копи. Це моренне озеро: за вимірами TANAP 1960-х років воно мало площу близько 0,97 га, довжину 195 м і ширину 70 м, а глибину — менш як метр. У нього впадають два потічки, а витікає Білий потік, що, злившись із Зеленим, дає початок Кежмарській Білій Воді. Плесо — класичний приклад високогірного озера, що зникає: за даними 2018 року воно зменшилося до 177 на 65 м і 0,79 га, середня глибина — лише 0,44 м. Береги заростають осокою, і швидкість заростання з 1949–1986 до 2009–2018 років зросла вп'ятеро. Дослідники вважають, що водне дзеркало може зникнути ще до кінця нашого століття — на його місці залишиться мокра осокова лука.

Трироге плесо, назване за трикутну форму, лежить приблизно за 200 м на південь: 0,17 га, 85 на 70 м, глибина 1,2 м, висота 1620 м. Воно теж поступово заростає торфом, а у воді трапляються рідкісні водні рослини.

Що побачити і що робити

• Кінець Татранської магістралі — тут закінчується найдовший маршрут Татр, червона магістраль; біля плеса стоять лавки для туристів.
• Сліди старих хат — 1922 року за ініціативою генерала Вотруби тут збудували невелику Вотрубову хату для вояків на випадок прикордонного конфлікту. 1942 року неподалік постала двоповерхова Кежмарська хата, яка 1974 року згоріла; її фундаменти видно й нині.
• Історія — 1851 року озеро малював Мацей Богуш Стенчинський, який написав про нього вірш і пов'язував це місце з легендами про зачарований рубін. Від 1897 року кілька років біля плеса працювала фабрика олії з гірської сосни, що знищила багато кедрової сосни й жерепу; кедр підсадили після 1955 року.
• Краєвиди — над водою на сході височіє Ягнячий штит, на півночі — схили Бєлянської Копи, а з підйому до Копського сідла видно всю долину з плесами.

Як дістатися

Найкоротший шлях — від Хати при Зеленому плесі червоною магістраллю Татранська магістраль: Подбанське – Велике Біле плесо: 35 хв в обидва боки. До самої хати жовта стежка веде від дороги Цеста Слободи між Кежмарськими Жлабами й Матлярами — 3 год 15 хв угору, або магістраль від Скалнатого плеса — 2 год 05 хв. Синій маршрут Татранські Матляре – Татранська Яворина приводить до плеса з Матлярів за 3 год 30 хв (униз 2 год 45 хв), зелений Татранська Котліна, Чарда – Велике Біле плесо — через Долину семи джерел за 3 год 10 хв (униз 2 год 20 хв). Від плеса до Копського сідла — ще 45 хв. Це повноцінний гірський похід на цілий день, хоча сам відтинок від Зеленого плеса нескладний.

Сезон і безпека

Магістраль від Зеленого плеса до Великого Білого плеса до переліку сезонних закриттів не входить, а стежки від плеса на Копське сідло закриті з 1 листопада до 31 травня (§ 4 і додаток 3 Відвідувального порядку TANAP, вигляшка 26/2023). Із собаками на магістраль, на синю стежку з Матлярів і на зелену з Долини семи джерел заходити не можна (додаток 5). Вхід до TANAP безплатний; ходити можна лише маркованими стежками й лише вдень, адміністрація TANAP закликає не запускати дрони. Узимку долина лавинонебезпечна. Гірська рятувальна служба HZS — 18 300, загальний номер — 112.

Що поруч

• Зелене плесо (Кежмарське) — 35 хв магістраллю.
• Ягнячий Штит — вершина над долиною.
• Скалнате плесо, обсерваторія і канатка на Ломницький штит — початок магістралі сюди.
• Бєлянська печера і Ждяр — гуральське село під Белянськими Татрами — по той бік Копського сідла.

Офіційний сайт: tanap.sk

Фото: Michal Klajban, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.