Ждяр — гуральське село під Белянськими Татрами

Ждяр (Ždiar) — гуральське село в долині між Белянськими Татрами та Спіською Магурою, приблизно за 34 км від Попрада. Воно розтягнулося вздовж потоку Білий (Biely potok) на 7 км і славиться дерев'яними хатами з розписаними фасадами, власною гуральською говіркою та яскравими народними строями. Тут живе близько 1330 людей, і більшість дорослих досі розмовляє по-гуральськи.

Село виникло в другій половині XVI століття, коли в долині осідали пастухи та вуглярі з навколишніх сіл. Вони випалювали ліс під пасовища — звідси й назва, пов'язана зі словом «žiar» (випалене місце). За переказом, сюди прийшли 13 родин, які поділили землю на 13 смуг, прорубавши просіки впоперек потоку. Тому садиби стоять уздовж долини, а не скупчено. У 1977 році чотири найцінніші групи народних будівель оголосили заповідниками народної архітектури. Від 1925 року в Ждяр часто приїжджав знавець народного мистецтва Карел Плицька, який знімав тут сцени для свого фільму «Земля співає».

Що побачити і що робити

• Дерев'яні хати. Зруби з часом набували червонуватого відтінку, а господині прикрашали їх рослинними орнаментами. Характерна ознака ждярських хат — сині смуги на швах між колодами та розписані віконні рами. Найкраще збережені садиби стоять у частинах села Антошовський Верх (Antošovský vrch) і Блащацька долина (Blaščatská dolina).
• Музей «Ждярський дім» (Ždiarsky dom). Село облаштувало його в 1971 році за зразком старих ждярських хат. Тут зібрано робочі інструменти, сільськогосподарське знаряддя, типове хатнє начиння і передусім різні варіанти ждярського строю. Відвідувачі можуть приміряти стрій, сфотографуватися або взяти участь в інсценізації ждярського весілля; є також фотогалерея з архівними знімками та короткими фільмами про гуральську культуру.
• Гуральський фольклор. Щороку в селі відбуваються Гуральські фольклорні свята, де словацькі й польські колективи показують танці, пісні та звичаї гуралів. Перший народний мистецький гурт у Ждярі виник у 1925 році.
• Прогулянки. Ждяр — вихідний пункт єдиної маркованої стежки Белянськими Татрами: освітньої стежки долиною Монкова (Monkova dolina) до Копського сідла (Kopské sedlo). Зимою працюють лижні схили, зокрема Стредниця (Strednica).

Практична інформація

Як дістатися. Ждяр лежить на дорозі зі Спішської Бєлої через Татранську Котлину до Татранської Яворини та прикордонного переходу Лиса Поляна, тож сюди зручно заїхати як із Попрада, так і з польського Закопаного. З Попрада курсують автобуси до Ждяра. Музей «Ждярський дім» стоїть просто біля головної дороги (Ždiar 260). Огляд села не потребує жодної фізичної підготовки — це гарна мета для родин і людей, які не ходять у гори.

Музей «Ждярський дім» (за даними сайту музею): листопад–березень — понеділок–субота 10:00–16:00, неділя вихідний; квітень і жовтень — понеділок–субота 10:00–16:00, неділя 13:00–16:00; травень, червень, вересень — понеділок–субота 10:00–17:00, неділя 13:00–17:00; липень–серпень — понеділок–субота 10:00–18:00, неділя 13:00–17:00. Вхід платний: дорослі 4 €, діти 2,50 €, пенсіонери та студенти 3 €, сімейний квиток 10 €; приміряти стрій — 12 € з особи. Групи від 10 осіб можуть домовитися про відвідини поза годинами роботи.

Правила TANAP. Стежка долиною Монкова до Копського сідла пролягає Татранським національним парком і за правилами парку закрита з 1 листопада до 31 травня. Ходити стежками парку дозволено лише вдень. Найкраща пора для відвідин села — з травня до жовтня, а взимку тут лижний сезон.

Що поруч

• Стежка в кронах дерев Бахледка в долині Бахледова, що належить до Ждяра.
• Белянська печера в Татранській Котлині, приблизно за 11 км.
• Зелене плесо — найближче високогірне озеро під Белянськими Татрами.
• Кежмарський замок — історичне місто дорогою до Попрада.

Офіційний сайт: gorali.zdiar.eu

Фото: Ing.Mgr.Jozef Kotulič, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Falk2, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Ing.Mgr.Jozef Kotulič, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.