Століца

Століца (словац. Stolica, угор. Sztolica) — найвища вершина Столицьких гір і всіх Словацьких Рудних гір заввишки 1476 м. Вона стоїть у центрі Словаччини, приблизно за 12 км на північний схід від міста Ревуца, і нею проходить межа Банськобистрицького та Кошицького країв (округів Ревуца й Рожнява). Довкола лежать села Рейдова, Муранська Здихава, Чорна Легота, Муранська Гута й Тельгарт. Могутній масив стоїть на південь від головного рудногірського хребта, з яким його з'єднує Сланське сідло (1234 м). Через вершину проходить східна межа охоронної зони Національного парку Муранська планина, а сама гора входить до охоронюваної території «Століца».

Масив складає потужний гранітний моноліт, тектонічно піднятий серед кристалічних сланців. Він має форму чотирипроменевого вузла з широкою пласкою верхівкою; на північному заході за Сланським сідлом стоїть Кипров (1391 м), на південному заході за сідлом Гарова (1362 м) — широкий гребінь Леготська Голя. На північних схилах бере початок річка Слана (угорською — Шайо): її витік лежить на галявині просто під вершиною. Південні схили живлять потік Леготський до річки Штітнік, західні — притоки Мурані.

Як дістатися / маршрути

Століца — вузол позначених стежок; тут закінчується червона Рудна магістраль, що тягнеться через усі Рудні гори. Час — за польським довідником (угору / униз):

• Синя позначка зі Сланського сідла — 45 хв / 25 хв; червона через сідло Гарова — 1 год 15 хв / 45 хв. До Сланського сідла червона магістраль веде з Муранської Гути через сідло Яворинка.
• Синя й зелена позначки з Фалтенового сідла через Гарову — 1 год 45 хв / 1 год; до сідла можна піднятися з Чорної Леготи чи Муранської Здихави.
• Зелена позначка — «Стежка Павла Йозефа Шафарика» з розвилки Цуденіско-Пасеки (осада Брдарка) через сідло Олохова яма — 2 год 15 хв / 1 год 45 хв; сюди ж ведуть стежки зі Славошовець і Рейдової.

На вершині стоїть простий дерев'яний хрест, металевий «грибок» із вказівниками й скринька з книгою записів.

Що видно з вершини

Верхівку частково вкриває ліс, тож краєвиди відкриваються лише з галявин, переважно на південних і північно-східних схилах. Особливо гарний вид на сусідню Кралеву Голю (1946 м) і весь королевоголянський хребет Низьких Татр; за доброї погоди видно й Високі Татри.

Природа

Масив майже повністю вкритий лісами: нижче — бучини, вище — карпатський смерековий бір із явором і горобиною, у підліску — жимолость чорна, у трав'яному ярусі — безщитник альпійський, дороникум австрійський і жовтець платанолистий, а на старих пасовищах — рідкісна фіалка жовта судетська. Колись верхівку й гребені займали інтенсивно випасані поляни; частину з них засадили лісом, частина заросла біловусом. Біля витоків потоків трапляються пухівка піхвова й бобівник трилистий. Останніми роками ліси під вершиною сильно постраждали від буревіїв. Тут водяться горіхівка, гадюка звичайна й бурий ведмідь.

Безпека та правила

Це безлюдні гори без хат на вершині: розраховуйте на власні сили, беріть воду й будьте уважні — у масиві живуть ведмеді. На території НП Муранська планина та її охоронної зони ходіть лише позначеними стежками. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300) або 112.

Фото: TrSzGabesz, CC BY-SA 4.0; TrSzGabesz, CC BY-SA 4.0; ++Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.