Муранський Град

Замок над Гемером

Муранський Град (Muránsky hrad, офіційно Muráň) — руїни середньовічного замку на вершині Ціганка (Cigánka, 935 м) на південному краї Муранської планини (Muránska planina), над селом Мурань (Muráň) за 9 км на північний захід від Ревуци (Revúca). Це третій за висотою розташування замок Словаччини. Його звели в XIII столітті як королівську фортецю, що стерегла шлях із Гемера (Gemer) до Ліптова й Зволена; письмово Мурань згадано 1271 року. У першій половині XV століття замок перебудували, і на величезному подвір’ї, оточеному мурами з баштами, виросли палац із каплицею, житлові та господарські будинки.

Історія Мураня надзвичайно строката. У XV столітті тут був великий збірний пункт військ Яна Іскри та братриків. У 1529–1549 роках замком володів лицар-розбійник Матей Башо (Matej Bašo), який грабував маєтки й села Малогонту, Гемера та Спиша, спалив Левочу й Добшину; з його ім’ям пов’язують і руйнування картузіанського монастиря на Кляшториску. 1549 року імперські війська взяли замок, а Башо загинув під час утечі. Пізніше Мурань перейшов до роду Сечі (Széchy). Найбільш знаменита власниця — Марія Сечі, яку за відвагу й вроду прозвали «Муранською Венерою»; вона вийшла заміж за Ференца Вешелені, організатора антигабсбурзької змови, а після його смерті обороняла замок, поки імперські війська не здобули його за п’ять днів. Із 1720 року Мурань належав Когарі, а згодом Кобургам — аж до 1945 року. У XVIII столітті замок двічі горів і наприкінці століття спорожнів. Про облогу розповідає одна з найдавніших збережених словацьких пісень — «Пісня про Муранський замок» Мартіна Босняка.

Що побачити

• Готична надбрамна вежа з кам’яним сидінням-седилією всередині, відновлена разом із брамою 2005 року.
• Рештки мурів, башт і будинків на великому подвір’ї та фрагменти ренесансного сграфіто.
• Оглядові майданчики на Мурань, долину й містечко Ревуцу та рівнини на сході.
• Пам’ятник Кобургам 1883 року в сідлі під замком.

Практична інформація

До замку ведуть лише пішохідні стежки. Найпряміша — червона марковка просто з села Мурань: набір висоти близько 555 м, 80–100 хвилин угору; уздовж неї прокладено освітню стежку. Легший шлях — жовта марковка від сідла Предна Гора (Predná Hora) на дорозі Мурань – Червена Скала повз печеру Вешелені. Ще один популярний варіант — від водоспаду Бобачка над Муранською Гутою (Muránska Huta) червоною й синьою марковками через луку Велька Лука (Veľká lúka), де пасуться напівдикі норицькі коні. Від хати під замком до брами — короткий, але крутий підйом приблизно на 90 м.

Вхід вільний. Замок лежить на території національного парку Муранська планина, тож ходіть лише позначеними стежками. 2026 року громада Мурань проводить рятувальні роботи на мурах (проєкт «Люди і замки»), тому окремі місця можуть бути огороджені. Наприкінці червня тут проходять «Муранські замкові ігри» (2026 року — 27 червня). У селі є музей з інтерактивною експозицією про історію замку та прокат велосипедів. Маршрут підходить витривалим родинам; для візків непридатний.

Що поруч

У Гемері варто також побачити Охтинську арагонітову печеру, садибу Бетляр і Добшинську льодову печеру на межі зі Словацьким раєм.

Офіційний сайт: regiongemer.sk

Фото: Jozef76, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Canon555, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Draceane, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Daniel Baránek, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Thomas Ender, Public domain, Wikimedia Commons.