Садиба Коркошів у Чарній Гурі

Садиба Коркошів (Zagroda Korkoszów) — філія Татранського музею в Чарній Гурі (Czarna Góra), одному з чотирнадцяти сіл польського Спишу, що постало на межі XVI і XVII століть над річкою Бялкою. Садиба стоїть у північній частині села, яку тут називають Загура (Zagóra), і показує, як жила заможна спіська родина між двома світовими війнами — на противагу бідній садибі Солтисів у сусідньому Юргуві.

Ця садиба добре ілюструє, як розросталося спіське господарство. Наприкінці XIX століття Алоїзій Хижний збудував тут просту хату зі стайнею. Кілька років він працював в Америці, а повернувшись 1919 року, добудував до хати простору «велику хату» з коморою. Далі садибу розбудовував Себастьян Коркош, чоловік Алоїзієвої доньки Ельжбети: у 1930-х роках з'явилися кам'яна стайня й возівня, а в старій стайні встановили перший у селі керат — кінний привід для машин. Остання перебудова відбулася в 1940-х: на місці комори постала «літня», або «панська», хата для гостей з окремим входом через ґанок. Наприкінці 1940-х Коркоші назавжди переїхали до Словаччини, де їхні нащадки живуть і нині. 1980 року вони передали садибу державі з побажанням, щоб тут постав музей; після консерваторського ремонту Татранський музей облаштував етнографічну експозицію.

Що побачити

• Сіни зі столярною майстернею — господар сам робив меблі й посуд; тут також дерев'яний посуд для молока, ступа та ручні жорна. Із сіней сходи ведуть на горище, де в засіках тримали зерно, а в скринях і діжах — харчі.
• Кухню — колись центр родинного життя: тут спали, їли, пекли хліб, пряли льон і вовну.
• «Велику хату», що слугувала спальнею, сховищем святкового одягу й місцем родинних свят.
• «Панську хату», облаштовану так, як у 1940-х, з ткацьким верстатом, на якому працюють і досі, а також скульптурами й фотографіями талановитої родини, серед якої були різьбярі, художниця на склі й ткаля; зокрема, різьба Людвіка Коркоша «Падіння Христа під хрестом» і його гіпсова голова Себастьяна Коркоша.
• Кам'яну стайню з виставкою про обробку льону — знаряддя для тріпання, чесання й прядіння.
• Возівню з возом, плетеними кошами та дерев'яними бочками-обоньками, у яких возили молоко з гірських пасовищ, а також дерев'яний пристрій для піднімання хати під час заміни підвалин.

Практична інформація

Чарна Гура лежить за 18 км від Закопаного й Нового Тарга, за 15 км від Нідзиці та за 14 км від Лисої Поляни. Садиба — у частині села Загура, будинок 86; найзручніше доїхати автомобілем. Улітку музей працює майже щодня, поза сезоном — із середи до неділі; у четвер постійна експозиція безкоштовна. Огляд займає 30–45 хвилин. Будівлі старі, з порогами й сходами на горище, тож людям на візку краще зателефонувати заздалегідь. Дітям тут цікаво: віз, жорна, керат і верстат добре пояснюють, як працювало село без електрики.

Поруч: маршрути й вершини

За 600 м від садиби проходить наш маршрут Трибш – Поляна Подокольне, а за кілометр — довгий Бжезниця – Кацвін через пагорби Спишу. Скромнішу пару цього господарства варто побачити в садибі Солтисів у Юргуві, лише за кілька кілометрів на південь.

Офіційний сайт: muzeumtatrzanskie.pl

Фото: Waraciła, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Marta Malina Moraczewska, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Arvedui89, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.