Новий

Новий (словацьк. Nový, також Nový vrch, пол. Nowy Wierch, нім. Höhlenberg — «Печерна гора») — вапнякова вершина заввишки 1999 м у західній частині головного гребеня Бєлянських Татр у Словаччині (польські джерела наводять 2009 м). Вона височіє над Татранською Явориною та Подспадами, приблизно за 20 км на північний захід від Кежмарка, а на схід від неї лежить село Ждяр. Гора стоїть між Муранем (1890 м) на заході та Гавраном (2152 м) на сході: від Мураня її відділяє Нове сідло (близько 1845 м), від Гаврана — Гаврание сідло. Увесь масив входить до Татранського національного парку (TANAP) і національного заповідника Бєлянські Татри. Назву часто плутають із сусіднім Новим верхом (1727 м), що лежить приблизно за кілометр на північ.

Як дістатися / маршрути

Вершина недоступна: на неї не веде жодна позначена стежка, а весь масив належить до зони суворої охорони, закритої і для туристів, і для альпіністів. Тому Новий — гора, якою милуються здалеку. Найкраще її видно з Татранської Яворини та з Яворової долини, звідки відкривається вигляд на Мурань, Новий і Гавран, з польського боку — з околиць Буковини-Татранської, а також із перевалів над Копським сідлом. У Бєлянських Татрах є лише кілька позначених маршрутів, і вся західна частина головного гребеня до них не належить.

Що видно з вершини

Вершину вкриває лише низька рослинність, тож краєвид із неї широкий: північна частина головного гребеня Бєлянських Татр і багато вершин Високих Татр — Ягнячий і Коловий Штити, Копа Бран, а за сприятливих умов — Оравські Бескиди з Бабиною Горою та Пільськом, Списька Магура, Пеніни й прикордонні гори Південної Польщі. Ці відомості — з джерел; самостійно перевірити їх без порушення правил заповідника неможливо.

Природа та історія

Новий складений вапняками й має три вершини. Найнижча, південна, лежить у головному гребені й слугує вузлом хребтів, а дві вищі розташовані в бічному гребені, що відходить на північ; різниця між ними лише 1–2 м, а відстань — 10–15 м. Найвища, північна вершина є краєм скелястого гребеня Ждярських Комінів, що розділяє Нову та Гавранячу долини. До Заднього Штефанового жолоба гора обривається 60-метровою стіною. Води з південно-західних схилів стікають потоком Штефанка до Яворинки, а північну частину гребеня дренують Новий потік і Гавран — усі вони належать до басейну Дунайця.

Довкола вершини є кільканадцять невеликих печер, у яких знайдено рештки тварин останнього зледеніння, — звідси й німецька назва «Печерна гора». Сьогодні тут живуть численні стінолази, а схили значною мірою вкриває первісний ліс. Назва походить від пасовищ у Новій долині під вершиною.

Гору здавна знали пастухи й браконьєри, згодом на ній бували й туристи, зокрема польський лікар і популяризатор Татр Людвік Халубінський у 1880 році. Перше відоме зимове сходження здійснили Адам Карпінський, Зофія і Тадеуш Бернадзікевичі в 1937 році. Відтоді вершину відвідували дуже рідко, а тепер вона повністю закрита.

Безпека, сезон і правила

Заходити в заповідну частину Бєлянських Татр заборонено цілий рік; за порушення правил TANAP загрожує штраф. Високогірні стежки парку додатково закриті з 1 листопада до 31 травня. Якщо гуляєте позначеними маршрутами довкола, пам’ятайте про швидку зміну погоди та круті вапнякові схили. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300), екстрений номер — 112. Правила парку: tanap.sk.

Фото: Rafik k, CC BY 2.5; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY 3.0 — Wikimedia Commons.