Річка Бялка

Бялка (Białka), словацькою — Біла вода (Biela voda), — права притока Дунайця на півдні Польщі, одна з небагатьох рік, що зберегли природне, неврегульоване гірське русло. Її довжина разом із джерельною Білою Водою — 41 км, площа басейну — 230 км². Бялка збирає воду північно-східної частини Високих Татр, тече на північ кордоном Польщі та Словаччини, а потім межею Підгалля і Спиша і впадає в Чорштинське водосховище на Дунайці. Назву річка отримала від світлого каміння в руслі — татранських гранітів, обкатаних водою в округлі валуни.

Течія: від витоку до гирла

Біла вода, яку словаки вважають верхньою течією всієї річки, утворюється на висоті близько 1420 м під порогом Качачої долини у Високих Татрах, де зливаються Зелений і Літворовий потоки. На висоті близько 1090 м, біля виходу долин Білої Води і Рибого потоку, до неї впадає Рибий потік, що стікає з польського боку Татр від Морського Ока; від цього місця поляки називають річку Бялкою. До гирла Яворового потоку біля Лисої Поляни річка є кордоном Польщі та Словаччини, а далі тече Спишсько-Губаловським Передгір'ям повз Юргув, Бжегі, Чарну-Гуру, Буковіну-Татшанську і Бялку-Татшанську.

У Новотарзькій котловині течія сповільнюється, і річка розбивається на багато проток між кам'янистими косами з татранського граніту. Між Бялкою-Татшанською і Кремпахами, поблизу Трибша, вона прорізає вапнякові скелі вузьким Проривом Бялки під Кремпахами завширшки близько 100 м, а нижче біля Дембна і Фридмана впадає в Чорштинське водосховище на висоті 510–529 м залежно від рівня води. Ліві притоки — Рибий потік, Розтока, Ваксмундський потік; праві — Біла вода Бялчанська, Яворовий потік, Юргувчик.

Що побачити вздовж річки

• Морське Око — найбільше озеро польських Татр, з якого витікає Рибий потік.
• Водограї Міцкевича — каскад на Розтоці, лівій притоці Бялки.
• Садиба Солтисів у Юргуві — списька дерев'яна садиба над долиною Бялки.
• Садиба Коркошів у Чарній Гурі — ще одна списька садиба поряд із річкою.
• Костел святого Михаїла Архангела в Дембно — дерев'яний храм біля гирла.

Річка і люди

Бялка віддавна була межею: з 1771 до 1918 року нею проходив кордон між Спишем і Підгаллям, тобто між австрійською Галичиною і Угорщиною, а згодом — між Польщею і Чехословаччиною. До XVI століття річка обтікала Нову Бялу із заходу, але після великої повені проклала нове русло крізь прорив між скелями Облазова і Крамниця. У печері Облазовій над проривом археологи в 1985–1995 роках знайшли сліди людини віком близько 40 тисяч років — найдавніші в Пенінах — і бумеранг із бивня мамонта віком близько 30 тисяч років, найстаріший відомий у світі; вхід до печери закритий. Верхню долину Білої Води словаки історично називали Подуплазькою — за поляною під Заднею Копою, де стояли салаші пастухів із польського Спиша.

Природа і безпека

Вода в Бялці дуже чиста, долину майже по всій довжині обрамляють смерекові ліси, а над нею весь час видно Бялські Татри з Гавранем. Долина — екологічний коридор між Татрами і Пенінами й охороняється як територія Natura 2000 «Долина Бялки» (PLH120024). Прорив під Кремпахами — заповідник із 1931 року (нині 8,51 га) з реліктовою наскельною рослинністю і юрськими амонітами в скелях. Верхів'я лежить у татранських національних парках; на словацькому березі можна ходити лише позначеними шляхами. Бялка має сніговий режим, найбільше води — під час танення снігу, і після злив швидко піднімається. У Татрах допомагає ТОПР: +48 601 100 300 або 985, на словацькому боці — HZS 18 300, загальний номер — 112.

Поруч: вершини, маршрути, колиби

Від Паленіци Бялчанської до витоку Рибого потоку веде Палениця Бялчанська – Морське Око, на полонину над долиною — Русинова поляна – Паленця Бялчанська, кордон біля Лисої Поляни перетинає Татранська Ломниця – Лиса Поляна, а з Трибша над проривом піднімається Трибш – Поляна Подокольне.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Trybus, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons; Falk2, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; B1i2k3e4r, CC BY 3.0, Wikimedia Commons; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.