Мазярська садиба в Лосі

Мазярська садиба (Zagroda Maziarska) — філія Музею «Двори Карвацянів і Гладишів» у Горлицях, невеликий скансен у лемківському селі Лосє (Łosie) на Низьких Бескидах. Вона розповідає про незвичайне ремесло, яким століттями жило це село, — мазярство, тобто мандрівну торгівлю мазею й мастилами.

Спочатку мешканці Лосього продавали коломазь — мазь для дерев'яних осей возів, яку отримували сухою перегонкою соснових відходів. Від середини XIX століття, коли на Підкарпатті розвинулася нафтова промисловість, мазярі перейшли на технічні мастила й нафтові олії. До Другої світової війни це був головний заробіток більшості чоловіків села. Щовесни з Лосього вирушали спеціально обладнані вози — до Польщі, Росії, Литви, Латвії, Угорщини й аж до Трансильванії; маршрути змінювалися разом із політичними кордонами. 1934 року в дорогу вийшло 335 мазярських возів. Після переселень у межах акції «Вісла» промисел занепав: кілька десятків мазярів працювали ще в повоєнні роки, а останній вирушив у дорогу в 1970-х. Мандрівна торгівля змінила й саме село — його архітектуру, одяг і побут.

Садибу відкрили 31 жовтня 2009 року. Це справжнє лемківське господарство на своєму місці (in situ), поруч із будинками початку XX століття та діючою греко-католицькою церквою 1810 року.

Що побачити

• Хижа 1899 року, стодола й комора — основні будівлі садиби; єдиний перенесений об'єкт — хижа 1928 року з села Бортне.
• Постійна експозиція про мазярство на тлі культури західної Лемківщини — предмети, мапи, світлини й інформаційні стенди; також про інші позааграрні промисли — виготовлення ложок і дьогтю. Авторка експозиції — етнографиня Марія Бриляк-Залуська.
• Справжні мазярські вози в господарській будівлі, серед них віз Дмитра Кареля, одного з останніх мазярів Лосього.
• «Реліквії» в коморі — уцілілі фрагменти кількох розібраних лемківських церков, передусім хрести XVIII–XIX століть.

До садиби належить і друга філія — греко-католицька церква святих Косми і Даміана в сусідньому Бортному (Bartne), яку оглядають після попереднього дзвінка до парафії. Обидва об'єкти можна побачити за один комбінований квиток, тож мандрівку лемківськими селами під Горлицями зручно спланувати на пів дня: садиба, церква в Бортному, а дорогою — інші дерев'яні святині краю.

Практична інформація

Лосє лежить за кілька кілометрів на південь від Горлиць, у долині над водосховищем Клімкувка; найзручніше доїхати автомобілем. Садиба відчинена цілий рік, крім понеділків (узимку — ще й неділь); звичайний квиток коштує 12 zł, а комбінований квиток із церквою в Бортному чи галереєю музею в Горлицях діє сім днів (усі деталі — у блоці «Коротко»). Огляд займає 30–45 хвилин. Територія невелика й трав'яниста, будівлі мають пороги. Для дітей найцікавіші величезні вози під брезентом — справжні «вантажівки» XIX століття. Перед поїздкою, особливо взимку чи у свята, варто перевірити розклад на сайті музею в Горлицях.

Поруч: маршрути й вершини

За 1,5 км від садиби проходить наш маршрут Флаша – Клімкувка Запора, а трохи далі — довший Горліце – Ямниця. Після прогулянки варто подивитися на водосховище Клімкувка та заїхати до церкви Архангела Михаїла в Брунарах. Ще одна філія того самого музею, зі спільним квитком, — церква-музей святих Косми і Даміана в Бортному з іконостасом XVIII століття.

Офіційний сайт: muzeum.gorlice.pl

Фото: mik Krakow, CC BY-SA 2.0, Wikimedia Commons.