Любань

Любань (пол. Lubań) — найвища вершина хребта Любаня в південно-східній частині Ґорців, заввишки 1211 м. Це великий, укритий лісом масив, порізаний долинами кількох потоків, на північний захід від Щавниці. Любань має два верхи, які на мапі Геопорталу мають однакову висоту 1211 м: східний (Середній Ґронь) заріс лісом і краєвидів не має, а західний славиться широкими панорамами, особливо ефектними рано-вранці. Між ними лежить поляна Верх Любаня — зручне оглядове місце й вузол туристичних шляхів. Потоки з північних схилів стікають до Охотничанки, з південних — до Кросьниці або Чорштинського водосховища. З півдня до Любаня прилягає набагато нижчий Вджар (767 м), відділений широким сідлом перевалу Джишлява (650 м).

Західний верх лежить у межах села Кросьниця, а схили належать чотирьом селам — Охотниці Дольній, Ґривальду, Кросьниці та Клушківцям; на Середньому Ґроні сходяться межі Охотниці Дольної, Ґривальду й Тильманової (усі — Новотарзький повіт Малопольського воєводства).

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить червоний Головний Бескидський шлях (GSB) на відрізку Кросценко — Кнуровський перевал. За польською Вікіпедією, орієнтовний час підйому:

• червоним шляхом із Кросценка-над-Дунайцем через Маршалек — 3 год 10 хв (униз 2 год 10 хв); з Кнуровського перевалу через Рунек — 3 год 35 хв;
• синім шляхом Тарнів — Великий Рогач з Охотниці Дольної — 2 год 15 хв, з перевалу Сножка — 2 год 05 хв;
• зеленим шляхом Охотниця Дольна — Ґривальд: з Охотниці — 2 год 30 хв, з Ґривальду — 2 год 10 хв;
• шляхом із Тильманової на Середній Ґронь — 2 год 15 хв; з Клушківців — 2 год 45 хв (жовтий шлях від туристичного осередку Чорштин).

Що видно з вершини

З поляни Верх Любаня та західного верху відкривається огляд на Татри, Пеніни й Бескиди. 2015 року під західним верхом збудували 22-метрову оглядову вежу, з якої видно, зокрема, Чорштинське озеро й Малу Фатру. Давня дерев'яна тріангуляційна вежа на Любані давно завалилася.

Природа та історія

На південних схилах, на схід від потоку Клушковянка, лежить лісовий резерват «Моджеве». Серед рідкісних рослин тут ростуть осот шерстистий і осот різнолистий. Нижче поляни Верх Любаня на південному схилі виходять на поверхню магурські піщаники зі скельною «амбоною» Саморода.

Уже з 1860 року курортники зі Щавниці їздили селянськими возами під вершину, а 1912 року позначили перший туристичний шлях із Кросценка. Біля Самород у 1936–1939 роках Татранське товариство лижників збудувало притулок приблизно на 100 місць. Під час Другої світової війни він служив партизанам і місцевим жителям, які ховалися від німців; 24 вересня 1944 року німці його спалили, вбивши двох партизанів. Збудована 1973–1974 років на поляні Виробки бацувка PTTK згоріла в січні 1978 року — збереглися лише кам'яні фундаменти. На поляні від 1960-х років улітку працює студентська наметова база, яку ведуть провідники Студентського гуртка гірських провідників із Кракова.

Безпека, сезон і правила

Любань доступний цілий рік. Масив великий і лісистий, тож у тумані легко збитися на численних розвилках; узимку сніг лежить довго. Вода є хіба в джерельці на південних схилах біля шляху на перевал Сножка. На вежу не піднімайтеся під час грози. У разі небезпеки телефонуйте гірським рятувальникам GOPR (Підгалянська група): 985 або +48 601 100 300, чи на 112.

Цікаві факти

• Різні джерела дають різну висоту: інформаційна таблиця на вершині й путівник «Ґорці» — 1225 м, а цифрова модель рельєфу Геопорталу — 1210,7 м для Любаня та 1211,6 м для Середнього Ґроня.
• За легендою, після прокляття бача-чарівника під землю провалилася ціла отара з вівчарями, і на святого Якова (25 липня) з-під землі нібито чути їхні вигуки й дзвіночки овець.

Фото: Jakub Hałun, CC BY 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY 4.0 — Wikimedia Commons.