Цвілін

Цвілін (пол. Ćwilin) — вершина заввишки 1072 м, друга за висотою гора Острівного Бескиду. Назву їй дали в XIV столітті німецькі поселенці Тимбарка та Юркова: вона походить від німецького Zwilling — «близнюк», бо гора має «близнюка» — сусідню Снєжницю. У літературі трапляється й помилкова форма Ćwiliń. Цвілін здіймається над селами гміни Добра — Юрковом, Вільчицями й Ґрушовцем — та над Лостівкою й Касіною Великою в гміні Мшана Дольна (Лімановський повіт, Малопольське воєводство). Мшана Дольна лежить приблизно за 9 км на захід.

Це типова гора Острівного Бескиду — самотня, з усіх боків відокремлена глибокими долинами або низькими перевалами. Особливо круті північні схили спадають до перевалу Ґрушовець (660 м), що відділяє Цвілін від Снєжниці (1006 м). На південно-східному гребені деякі мапи виділяють нижчу вершину Малий Цвілінек (795 м). Через гору проходить вододіл між басейнами Раби й Дунайця.

Як дістатися / маршрути

• Синій шлях із перевалу Ґрушовець — 1 год 15 хв угору (униз 45 хв). Перевал лежить на національній дорозі № 28.
• Синій шлях із Юркова — 1 год 50 хв (униз 1 год 30 хв).
• Жовтий шлях із Мшани Дольної через Чорний Дзял — 3 год 20 хв (униз 2 год 30 хв).
• Через вершину проходить також Головний шлях Острівного Бескиду, а з Мшани Дольної через Чорний Дзял і Цвілін до Юркова веде велосипедний маршрут.

Що видно з вершини

З вершинної поляни Міхурової відкриваються широкі краєвиди на схід, південь і захід — передусім на Ґорці, Татри й сусідні гори Острівного Бескиду. За доброї погоди видно Баб'ю Ґуру, Сондецький Бескид, а у Словаччині — Спишську Маґуру, Великий Хоч і Малу Фатру. На вершині є стіл і лави для туристів, а крутий широкий схил поляни — добре місце старту для парапланеристів.

Природа та історія

Колись Цвілін жив пастушим життям: жителі Ґрушовця, Юркова, Вільчиць і Лостівки випасали тут великі отари овець. Пам'ять про це — вершинна поляна Міхурова, яка через заростання лісом стала значно меншою. Біля стежки, при купі буків, стоїть дерев'яна каплиця з вівтарем, встановленим 2000 року; у нижній частині поляни біля решток кам'яної колиби б'є невелике джерело. Кажуть, саме на поляні Міхуровій Казімєж Сосновський вигадав назву «Острівний Бескид».

Як і всюди в Карпатах, тут діють зсуви. Найбільший відомий зсув стався 15 серпня 1927 року: під час грози розмоклий від тривалих дощів шмат схилу з гуркотом обвалився, відкривши над потоком Рослянець скелі, які досі не повністю заросли. 2001 року на північно-західних схилах знайшли кілька невеликих печер, найдовша з них — Печера Падаючого Каміння (15 м).

У лісах живуть дикі свині, олені, сарни й борсуки; 2010 року тут підтвердили рідкісну в Польщі рись, навідуються вовки. Серед рослин — гронянка багатороздільна, відома в польських Карпатах лише з близько 30 місць. У міжвоєнний час на Цвіліні діяв заповідник глухарів.

1943 року Армія Крайова обрала поляну Міхурову місцем скидання вантажів союзників під кодовою назвою «Сокул»: 1944 року сюди падали контейнери зі зброєю та амуніцією з літаків, що вилітали з бази в Бріндізі. 19 березня 1954 року на східному схилі над хутором Ґраніце біля Ґрушовця в густому тумані розбився пасажирський літак Лі-2 SP-LAH, що летів із Варшави до Кракова; поранених місцеві жителі зносили до швидкої на саморобних ношах.

Безпека, сезон і правила

Цвілін доступний цілий рік; найкоротший підйом — від перевалу Ґрушовець, але він крутий. Вершинна поляна відкрита вітрові, а взимку стежки бувають засніженими й слизькими. Гора лежить поза національними парками.

У Бескидах допомогу надає GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також 112.

Фото: Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Kedziorek1998d, CC0 — Wikimedia Commons.