Снєжниця

Снєжниця (пол. Śnieżnica) — гора заввишки 1007 м в Острівному Бескиді, в Малопольському воєводстві на півдні Польщі. Вона здіймається над селами Касіна-Велика, Ґрушовець, Добра, Порембка та Воля-Скшидлянська, а від сусіднього Цвіліна її відокремлює глибокий перевал Ґрушовець (660 м). Гора має три майже однакові за висотою, слабко виражені вершини: головну, що зветься На Будашові, і розташовані на схід від неї Верхи та Над Стамбруком. Остання назва походить від каменоломні (нім. Steinbruch), у якій на початку 1880-х років добували камінь для сусідньої залізниці. Найвища вершина круто обривається на північ схилом, що здіймається приблизно на 500 м над долиною.

Через Снєжницю та перевал Ґрушовець проходить вододіл між Рабою і Дунайцем: потоки з гори живлять Касінянку й Страдомку (басейн Раби) або Лососину з її притоками Порембкою й Лососинкою (басейн Дунайця).

Як дістатися / маршрути

• Синій шлях із Касіни-Великої через Снєжницю (близько 1 год 45 хв), перевал Ґрушовець і Цвілін до Юркова.
• Зелений шлях із перевалу Ґрушовець повз молодіжний реколекційний центр на Снєжниці траверсом гори до синього шляху; ще один зелений шлях веде з Доброї.
• Чорний шлях Скшидлянських розбійників зі Скшидлної через Пєнінки Скшидлянські й Порембку — один із найкрутіших і найважчих шляхів Острівного Бескиду: сумарний набір висоти на ньому близько 680 м, найбільший у цих горах.

Вершиною проходить і новий Головний шлях Острівного Бескиду. На північно-західних схилах у Касіні-Великій працює гірськолижна станція «Снєжниця» з крісельним підйомником; поруч — колишня залізнична станція Касіна-Велика, нині зупинка.

Що видно з вершини

Гора вкрита лісом, тож обмежені краєвиди відкриваються лише з полянок Площицове й Площиця та з околиць верхньої станції підйомника. Біля вершини облаштовано стартовий майданчик для парапланеристів, звідки видно масив Цєценя. Саму Снєжницю разом із Цвіліном добре видно з Лопеня, Папроці та інших сусідніх гір.

Природа та історія

Під найвищою вершиною з північного боку є западина, де сніг лежить значно довше, ніж на сусідніх горах такої самої висоти, — звідси й назва. Спершу гору називали Сніжною Горою; найдавніша згадка — Snesna — міститься в документі 1254 року. Сучасна назва закріпилася в XIV–XV століттях. Місцеві жителі називають гору також Відлатою Горою або Відлаком через три вершини. На головній вершині стоїть межовий камінь 1789 року з написом, пов'язаним зі Станіславом Малаховським.

1968 року на північних підвершинних схилах створили лісовий заповідник «Снєжниця» для збереження карпатського букового лісу з буками віком до 150 років. Між світовими війнами на тоді безлісій вершині стояла дерев'яна тріангуляційна вежа. За переказами, під вершиною мали табір барські конфедерати, а в часи поділів Польщі в тутешніх лісах ховалися від примусового призову до австро-угорського війська. На північних схилах є скельний виступ і напівзасипана печера Пивниця, з якою пов'язана легенда про підземний хід аж до гори Ґродзиско. Мандрівник Ян Непомуцен Ростворовський 1813 року порівнював Снєжницю з трояндою — найкрасивішою з квітів.

Безпека, сезон і правила

Снєжниця доступна цілий рік; взимку на північних схилах працюють лижні траси, тож пішоходам слід триматися осторонь трас. Чорний шлях зі Скшидлної дуже крутий — у мокру погоду й при обмерзанні він слизький. У заповіднику не сходьте з маркованих стежок. Допомогу в Бескидах надає служба GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також загальний номер 112.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jakub Hałun, CC BY 4.0 — Wikimedia Commons.