Штявницькі тайхи — історичні гірничі озера Банської Штявниці

Štiavnické Bane / Banská Štiavnica, CHKO Štiavnické vrchy – Veľké Richnavské jazero (bus Štiavnické Bane, Richnava, rázcestie), Словаччина

Штявницькі тайхи — історичні гірничі озера Банської Штявниці — 2

Штявницькі тайхи — історичні гірничі озера Банської Штявниці — 3

Штявницькі тайхи — історичні гірничі озера Банської Штявниці — 4

Штявницькі тайхи — історичні гірничі озера Банської Штявниці — 5

Штявницькі тайхи (Štiavnické tajchy) — система старовинних штучних озер у Штявницьких горах (Štiavnické vrchy) довкола гірничого міста Банська Штявниця в центральній Словаччині. Назва походить від німецького Teich — «став». Їх будували, щоб збирати дощову й снігову воду і приводити нею в рух шахтні насоси, підйомники, рудодробарки, кузні й міхи плавильних печей: великих річок поблизу немає, найближча, Грон, тече за понад 10 км. У часи розквіту система налічувала близько 60 водойм загальним об'ємом 7 млн м³, які живили збірні канави завдовжки 72 км і робочі — 57 км; деякі водойми з'єднувалися каналами й водяними штольнями. Сьогодні діють лише близько 25 тайхів — їх використовують для відпочинку, риболовлі й водопостачання, а 11 грудня 1993 року тайхи разом з іншими технічними пам'ятками округи внесли до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Перші водойми гірники заклали ще в XV столітті, а розквіт припав на першу половину XVIII століття. Після 1627 року, коли в Банській Штявниці вперше у світі застосували порох у гірництві, шахти швидко поглибилися нижче дренажних штолень і почали затоплюватися; лише в одній шахті воду відкачували понад 200 пар коней. Систему тайхів запропонували Матей Корнел Гелл, його син Йозеф Карол Гелл і Самуел Міковіні. Найбільше будівництво — Ріхнявські тайхи: у 1738–1740 роках на ньому щодня працювало близько 4000 людей (9 липня 1740 року — аж 5283), і водойма об'ємом понад мільйон кубометрів стала тоді найбільшою гідроспорудою світу. Через просочування 1746 року її розділили поперечною греблею на Велику й Малу Ріхняву. Ще в середині XIX століття сім із тринадцяти найбільших гірничих водосховищ Європи були тайхами, а три найвищі гірничі греблі континенту стояли на Розгрунді (30,2 м), Почувадлі (29,6 м) і Великій Ріхняві (23,4 м). Від 1995 року тайхи доглядає Словацьке водогосподарське підприємство, яке реконструювало більшість гребель.

Що побачити і що робити

Велика Ріхнява (Veľké Richnavské jazero) — найглибший (21 м) і найоб'ємніший (960 тис. м³) тайх із греблею завдовжки 569 м. Улітку тут купаються, займаються водним спортом і навчають дайвінгу, озеро є й рибальським угіддям. Колись його вода текла під вододілом Пецини Головною ріхнявською водяною штольнею — найдовшою в системі.
Піаргські тайхи біля Штявницьких Бань — найбільша група, що дає близько половини всього об'єму: каскад Бакомі, Велика Віндшахта й Евічка.
Розгрунд (Štiavnické jazero) — тайх Самуела Міковіні 1743–1744 років; до спорудження греблі Меурад в Алжирі (1855–1859) його вважали найсміливішою водоймою світу. Нині він постачає Банській Штявниці питну воду.
Клінгер і Оттергрунд — менші тайхи просто на околиці Банської Штявниці, а найвідоміший і найпопулярніший — Озеро Почувадло — історичний тайх під Сітном.

Як дістатися

До Банської Штявниці й Штявницьких Бань курсують автобуси; біля Ріхнявських озер є зупинка «Штявницьке Бане, Ріхнява, роздоріжжя» на сідлі Пецини. За даними Управління охоронної ландшафтної області Штявницькі гори, освітня стежка «Горна Ровень — Ріхнявське озеро» від колишньої шахти Ровень через Малий Танад і Кандерку до сідла Пецини має 4,7 км і 110 м набору висоти, проходиться приблизно за 2 години й є ненаважкою; закінчується вона за 200–500 м над озерами. Повз тайхи ведуть і марковані маршрути — Стежка Андрея Кметя та Рудна магістраль: Великий Іновець – Кадак. До багатьох тайхів ведуть місцеві дороги, а прогулянки греблями посильні й для родин із дітьми.

Сезон і безпека

Тайхи гарні цілий рік, але купальний сезон — липень і серпень; вода в гірських водоймах прохолодна, а глибина біля гребель велика, тож купайтеся лише там, де це дозволено, і пильнуйте дітей. Дотримуйтеся місцевих табличок біля кожного тайху. Уся округа належить до охоронної ландшафтної області Штявницькі гори: не в'їжджайте автомобілем поза дороги й не розпалюйте вогнищ поза облаштованими місцями. Екстрений номер — 112. Дані — станом на жовтень 2026 року.

Що поруч

У Банській Штявниці — Гірничий музей просто неба в Банській Штявниці і Старий замок у Банській Штявниці; за 2 км від Ріхняви — Озеро Почувадло — історичний тайх під Сітном.

Офіційний сайт: sopsr.sk

Фото: Michal Hruška, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Palickap, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Martingazak, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Martin Babarik, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.

Як дістатися з України

Пункти пропуску

Ужгород – Вишнє Нємецьке — автомобільний, цілодобово
Малий Березний – Убля — автомобільний, цілодобово Для легкових авто й автобусів; пропуск пішоходів ДПСУ не підтверджує, вантажівки до 3,5 т.
Малі Селменці – Вельке Слеменце (пішохідний) — пішохідний, 09:00–21:00 за київським часом Лише пішоходи й велосипедисти; до Татр звідси без власного транспорту незручно.
Чоп – Чєрна-над-Тисою (залізничний) — залізничний, цілодобово

Автомобілем

З Ужгорода до Брезна ≈274 км, ≈3 год 50 хв без черг: Ужгород – Вишнє Нємецьке → I/19 до Кошиць → D1 через Пряшів і Попрад до з'їзду біля Ліптовського Градку → I/18 і I/72 через перевал Чертовиця до Брезна. До Банської Бистриці ≈322 км, ≈4 год 30 хв: D1 до Ружомберка, далі I/59 через Доновали. Зі Львова: до Брезна через Ужок і Ублю ≈498 км (≈7 год 45 хв) або через Польщу ≈554 км (≈7 год 05 хв); до Банської Бистриці через Польщу (Краків – Хижне – Трстена – Долни Кубін – Ружомберок) ≈535 км, ≈7 год 15 хв. Для D1 потрібна е-віньєтка (eznamka.sk).

Дані перевірено 23.10.2026; режим роботи пунктів пропуску й розклади змінюються — уточнюйте перед поїздкою.