Озеро Почувадло — історичний тайх під Сітном

Почувадло (Počúvadlianske jazero, також Počúvadlo) — найбільший зі штявницьких тайхів, історичних штучних ставів, які гірники Банської Штявниці будували, щоб рухати машини рудників і плавилень. Озеро лежить у Штявницьких горах (Štiavnické vrchy), біля підніжжя найвищої гори масиву Сітно (Sitno, 1009 м), приблизно за 10 км від Банської Штявниці; з 1980 року його околиці входять до міста як частина Почувадлянське Озеро. Назву пов’язують зі словацьким «počúvať» — у давньому значенні «спостерігати», тобто «місце, звідки дивляться».

Гірничий край навколо Банської Штявниці бідний на природні джерела води, тож від початку XVI до середини XIX століття тут створили унікальну систему з 60 тайхів (від нім. Teich — став) загальним об’ємом 7 млн м³, з’єднаних збірними (72 км) і підвідними (57 км) канавами: снігова й дощова вода збиралася в канави, накопичувалася в ставах і йшла до рудничих коліс. З цією системою пов’язують імена Матея Корнела Гелла, Йозефа Карола Гелла і передусім ученого Самуеля Міковіні. Почувадло збудували в 1775–1779 роках за проєктом Йозефа Карола Гелла; воду тримають аж п’ять гребель. Площа — 11,73 га (близько 12 га за словацькою Вікіпедією), об’єм — 745 300 м³; найбільшу глибину польська Вікіпедія подає 20 м, словацька й чеська — 11 м. До озера вода стікала п’ятьма штучними канавами загальною довжиною 15,56 км (найдовша, Сітнянська канава, — 4,63 км), а відвідні канави до водяних коліс мали 13,77 км, з них сім відтинків ішли підземними штольнями. Із 60 тайхів до наших днів збереглося 23; Почувадло — один із найбільших і найхолодніших. Тайхи вважають технічною пам’яткою, внесеною до списку ЮНЕСКО разом із Банською Штявницею.

Що побачити і що робити

• Прогулянка довкола озера: дзеркальна вода, ліси Штявницьких гір і латаття біля берегів.
• Купання влітку: польська Вікіпедія згадує на озері купальню; це одне з найпопулярніших місць відпочинку біля Банської Штявниці, взимку теж приїздять відпочивальники.
• Сліди історичної водної системи: греблі й канави, якими вода колись ішла до рудників.
• Сходження на Сітно — найвищу гору Штявницьких гір з андезитовими стінами й оглядовою вежею; від озера туди веде маркування через Татарську луку (Tatárska lúka).

Як дістатися

До озера можна під’їхати автомобілем — це не похід, а прогулянка, доступна для родин із дітьми; біля берега стоїть туристичний вказівник «Počúvadlianske jazero» (684 м). Довкола озера та в околицях проходять марковані маршрути, зокрема кільцевий Поцувадлянське озеро – Поцувадлянське озеро і Батовце, площа – Татарська лука, яким через Татарську луку піднімаються на Сітно; на південь веде далекий маршрут Поцувадлянське озеро – Шаги, державний кордон. Неподалік проходить і Стежка Андрея Кметя. Час сходження на Сітно перевірте на вказівниках біля озера.

Сезон і безпека

Озеро доступне цілий рік, вхід до берегів вільний. Улітку тут людно, особливо у вихідні; восени ліси навколо стають барвистими. Купайтеся лише в облаштованій частині, вода в тайху холодна навіть улітку, а дно місцями мулисте. Узимку не виходьте на лід без певності, що він безпечний. Бережіть історичні греблі й канави — це частина пам’ятки. Гірська рятувальна служба — 18 300, загальний номер екстрених служб — 112. Станом на жовтень 2026 року.

Що поруч

Над озером — масив Сітно, яким проходить червона Рудна магістраль: Великий Іновець – Кадак; від сідла Крижна в бік Банської Штявниці веде маршрут Банська Штявниця, Крижоватка – сідло Крижна.

Фото: Palickap, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Michal Hruška, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Daniel Skreno, CC BY-SA 2.5, Wikimedia Commons; Jan Starec, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.