Солеварня, Долина

Стара солеварня в Долині є унікальною пам`яткою промислової архітектури України 19 - початку 20 століть. Це чи не одиничний приклад будівель такого типу, які збереглися до сьогоднішніх днів і які використовуються за призначенням. Відкриттям соляних джерел в околицях Долини деякі науковці вважають 979 рік. Перші письмові згадки про промисел датуються 1474 роком.

Згадка про солеваріння в Долині є в документі, яким в 1525 році король Зигмунт І, поновлюючи місту Магдебурзьке право, установив ярмарки і дозволив міщанам виробляти сіль в таких кількостях і якості, як в Коломиї, і продавати її жителям тих земель, які віддавна її споживали, без шкоди для коломийської ропи (М. Бєлінський ”Старовинна Польща”, Варшава, 1884 р. т. 2, стор. 616).

У своїй монографії Ф. П’єстрак відзначає, що з привілеїв короля Зигмунта І (1537 рік) тодішні соляні родовища становили королівську власність, але королі також дозволяли виварювати сіль й приватним особам. Таким чином, промисел розвивався і вже на початку 19 ст. Долинська солеварня була великим підприємством, на якому працювало 82 робітники: сторожі, гайдуки, водники, ковалі, виварювальники, боднарі.

Воду на саліну було проведено водогоном з озера, труби були дерев’яними. В 1898 році велика пожежа знищила комплекс, а 1904-го відбулось відкриття нової солеварні, руїни якої збереглись до нашого часу.

Будівля солеварні

Солеварня - це цілий комплекс споруд: з варильну солей, маніпуляційним корпусом, приміщенням під соляної склад, шахтами та іншими службовими і господарськими об`єктами для працівників заводу. У комплекс входить три з`єднаних між собою цеху. Приміщення складу добре збереглося, а варильні, на жаль, немає. Від неї залишився тільки жалюгідний остов зі скелетом арматури і великий грубкою в середині. Стіни розбиті, а дах майже повністю розвалився.

Будівля солеварні є незвичайною промисловою пам’яткою архітектури. Знаходиться у місці, з яким пов’язане виникнення Долини. Споруди сільзаводу утворили своєрідне містечко. Всі вони в єдиному архітектурному стилі з характерними червоно черепичними силуетами дахів.

Схема роботи солеварні

Будівля складу солі за формою нагадує прямокутник з коридорною плануванням. Розсіл зі свердловин надходить по жолобу у варильну, після по частинах подається в црен на 5-годинну випарки. У скринях зазвичай зберігається добовий запас.

Коли починається процес кристалізації, герметично закривають приміщення і залишають виварювали розсіл до твердого стану. Потім отримана сіль просушується і переноситься в комори для подальшого зберігання як готовий продукт.

Сьогодні завод знаходиться в напівзруйнованому стані. Але згодом в стародавню Саліну буде вдихнуто нове життя, адже тут планується реалізація масштабного інвестиційного проекту з будівництва історико-оздоровчого бальнеологічного комплексу. Протягом тисячоліть долинська сіль була місцевим білим золотом – основним джерелом доходів місцевого населення. Тепер ж її призначення бачать у використанні в оздоровчих цілях.

Обов'язково завітайте в музей-криївку повстанської звитяги і в Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів "Бойківщина" - один із наймолодших музеїв у Карпатському регіоні - заснований 1998 року. Досвідчені екскурсоводи музею допоможуть вам організувати екскурсійні тури Долинщиною, якщо ви хочете побачити бункер, де переховувались українські націоналісти, Карпатський трамвай в Вигоді, Скелі Довбуша в Бубнищі чи Гошівський монастир, Музей Івана Франка в селі Лолин.