Скрайня Турня

Скрайня Турня (пол. Skrajna Turnia, словац. Krajná kopa, нім. Randturm, «Крайня вежа») — вершина заввишки 2097 м, перша із заходу в гребені Високих Татр. Вона лежить між перевалом Лілйове, що відокремлює Високі Татри від Західних, і Скрайнім перевалом; далі на схід ідуть Середня Турня та Свініца. Через вершину проходить польсько-словацький кордон. До верхньої станції канатної дороги на Каспровий Верх — близько 1,5 км, до Закопаного — майже 9 км по прямій.

Гора складена гранітоїдами; ще 1850 року Людвік Зейшнер писав, що вона «лежить посеред татранського пасма і є петрографічною межею граніту». На польський бік вершина обривається стінами заввишки до 270 м у бік Зеленого Гонсеницового Ставу, а на словацький — спадає порівняно пологим трав’янистим схилом: дві гряди відокремлюють тут Валенткову долину від головної частини Тихої долини.

Як дістатися / маршрути

Головним гребенем проходить червоний маршрут із Косцелиської долини через Червоні Верхи, Каспровий Верх, Лілйове і Свініцький перевал на Свініцу й далі до Орлої Перці. Він не перетинає саму вершину, а траверсує її південні схили на словацькому боці; найвища позначка лежить приблизно за 25 м від стежки. Від Каспрового Верху до Свініци — близько 1 год 40 хв (назад 1 год 20 хв). Через канатну дорогу на Каспровий Верх ця ділянка дуже популярна. Зверніть увагу: відтинок Заврат — Свініца з 2021 року односторонній (лише в бік Свініци), тож зі Свініци повертаються через Свініцький перевал повз Скрайню Турню.

Що видно з вершини

З околиць вершини відкривається вид на південь — на Валентковий Верх, Гребінь Грубого і Кривань, — а також на Гонсеницову долину з її ставами на півночі та на Західні Татри на заході. Саму вершину разом із Середньою Турнею добре видно з Гонсеницової галі, від притулку Мурованець і з Косцельця.

Природа та історія

На вершину здавна ходили гуралі. Імовірно, близько 1805 року тут побував Станіслав Сташиць, напевно — 16 липня 1867 року Євгеніуш Янота з товаришами. Перше зафіксоване зимове сходження здійснили Михайло Бойчук і Маріуш Заруський 1904 року. Із рідкісних рослин тут трапляються сон весняний, мітлиця альпійська, злинка угорська та котячі лапки карпатські.

Безпека, сезон і правила

Це справжнє високогір’я: гроза на відкритому гребені небезпечна, а від осені до весни лежать сніг і лід, можливі лавини. В обох національних парках — TPN і TANAP — ходити можна лише маркованими стежками; на словацькому боці високогірні маршрути TANAP закриті з 1 листопада до 31 травня, тож перед виходом перевірте актуальні повідомлення парків. Вхід до польського парку платний. Рятувальники: у Польщі — TOPR (985 або +48 601 100 300), у Словаччині — HZS (18 300 або +421 18 300); загальний номер — 112.

Фото: Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY 3.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.