Малолончняк

Малолончняк (пол. Małołączniak, словацьк. Malolúčniak) — вершина Західних Татр заввишки 2096 м у головному татранському гребені на польсько-словацькому кордоні. Це одна з чотирьох вершин масиву Червоних Верхів: на схід від неї лежить Копа Кондрацька (2005 м), відділена Малолонцьким перевалом (1924 м), на захід — Кшесаниця (2122 м) за Літворовим перевалом (2037 м). Вершина здіймається над трьома великими долинами — словацькою Тихою, польськими Малої Лонки та Косцеліською. Колись вона звалася Червоний Верх і дала назву всій групі, а сучасна назва походить від колишньої полонини Гала Мала Лонка під її північними схилами. Невеликий шматок вершини видно з деяких місць Закопаного — на південний схід від Ґевонту.

На північний захід від вершини тягнеться довгий пологий Червоний Хребет (Czerwony Grzbiet), який розділяє долини Мала Лонка й Літворову. Зі сходу його підрізають круті урвища Великої Турні, а нижче Кобилярового Сідельця гребінь обривається кількома скелями — Середньою та Крайньою Малолонцькими Турнями, Загонною й Кобиляровою.

Як дістатися / маршрути

Усі позначені шляхи на вершину проходять польським боком через Татранський національний парк:

• червоний гребеневий шлях Червоними Верхами з Косцеліської долини через Цємняк і Кшесаницю, а далі на схід — через Копу Кондрацьку до Каспрового Верху та Свиниці. За польською Вікіпедією, від Цємняка до Малолончняка близько 40 хв, від вершини до Копи Кондрацької — близько 25 хв;
• синій шлях від Пшислопу Мєнтусього через Мєнтусю долину, Кобиляровий Жолоб і Червоний Хребет — близько 4 годин угору й 3 униз. У нижній частині Кобилярового Жолоба його страхують три ланцюги (невеликі технічні труднощі). На Пшислопі можна звернути до Кір або Нендзувки.

На Каспровий Верх, звідки гребенем можна дійти до Малолончняка, веде канатна дорога із Закопаного (Кузниці). Сам підйом на вершину технічних труднощів не має — місцеві жителі здавна сходили на вершину, а сьогодні це одна з найвідвідуваніших вершин Татр.

Що видно з вершини

Скелясто-трав'яниста вершина дає круговий огляд: видно багато вершин Західних і Високих Татр із навколишніми долинами, а за добрих умов — значну частину Низьких Татр і північний обрій від Криванської Фатри та Оравських Бескидів до Спишської Магури. З Малолончняка добре видно й Кривань із Ліптовськими Копами.

Природа та історія

Масив складений вапняками й доломітами, а вершинну частину вище близько 1840 м вкриває шар кристалічних порід. У вапняках сильно розвинений карст: у північних схилах Малолончняка лежать найглибші печери Татр — Велика Сніжна (найдовша й найглибша печера Польщі) і Сніжна Студня, а також відкрита порівняно недавно печера Сивий Котел. Через поєднання гранітних і вапнякових порід флора дуже багата: на вершині ростуть гранітолюбні трави, нижче — вапнякові угруповання, а біля Малолонцького перевалу в липні цвітуть великі кущі рідкісної купальниці трансільванської (пол. pełnik siedmiogrodzki).

Колись схили випасали аж до вершини, і надмірний випас руйнував тонкий ґрунт. Після включення гори до Татранського національного парку випас припинили, і схили відновилися, але великий потік туристів спричинив сильну ерозію стежок — особливо синьої на Червоному Хребті.

Безпека, сезон і правила

Вхід до Татранського національного парку платний: квиток потрібен незалежно від обраного шляху, його можна купити в пунктах входу або онлайн. Ходити можна лише позначеними стежками. Гребінь Червоних Верхів відкритий вітрам; тут раптово насувається густий туман, у якому легко заблукати на широких схилах, а влітку небезпечні грози. Узимку схили лавинонебезпечні, а синій шлях Кобиляровим Жолобом обмерзає. Допомогу на польському боці надає TOPR: 985 або +48 601 100 300; загальний номер — 112. Зі словацького боку вершина розташована в TANAP, рятувальна служба HZS: 18 300.

Цікаві факти

• Окрім найчастіше вживаної висоти 2096 м, трапляються й інші дані — 2104–2105 м.
• 15% коштів від квитків до Татранського національного парку йде на підтримку рятувальників TOPR.
• Від Малолончняка походить назва Червоного Хребта — довгого відрогу на північний захід.

Фото: Opioła Jerzy, CC BY 2.5; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Cybularny, CC0; Adrian Tync, CC BY-SA 4.0; Cybularny, CC0; Gorofil, CC BY-SA 4.0; MOs810, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.