Криниця-Здруй

Криниця-Здруй (Krynica-Zdrój) — найвідоміший курорт польських Карпат, місто з населенням близько 9,6 тис. осіб у Сондецькому Бескиді, в долині потоку Криничанка на висоті близько 590 м. Довкола — лісисті гори Паркова, Хрестова та Ясенник, а саме місто лежить у Попрадському ландшафтному парку. Його називають «перлиною польських курортів» завдяки мінеральним водам, тихому променаду й архітектурі XIX — початку XX століття.

Село, засноване 1547 року, довго було лемківським. Лікувальні джерела в 1780-х дослідив професор Львівського університету Бальтазар Гакет, а 1793 року австрійський урядовець Франц Штікс викупив землю з джерелом і збудував перші будинки для гостей. Першого курортного лікаря призначили 1807 року. Справжній розквіт почався після 1856 року завдяки краківському лікареві Юзефу Дітлю, якого вважають батьком польської бальнеології. 1911 року до Криниці проклали залізницю, і вона отримала права міста. Невдовзі геолог Рудольф Зубер пробурив свердловину, з якої 1914 року добули одну з найсильніших у Європі лужних вуглекислих вод — «Зубер».

Що побачити і що робити

• Головна пійальня (Pijalnia Główna, 1971) — скляна будівля на променаді площею близько 3500 м² з концертною залою і зимовим садом. Тут можна скуштувати води «Криничанка», «Зубер», «Ян», «Слотвинка», «Мечислав», «Юзеф».
• Променад (deptak) уздовж алеї Новотарського зі Старим курортним будинком 1889 року (неоренесанс, збережена бальна зала, пійальня «Мечислав») та бульвари Дітля з дерев'яними віллами XIX століття.
• Пійальня «Слотвинка» 1806 року — найстаріша будівля Криниці, тепер у Слотвинському парку, відкрита сезонно.
• Музей Никифора у віллі «Романівка» (з 1995 року) — творчість лемківського художника-примітивіста Никифора Дровняка (1895–1968), відомого як Никифор Криницький.
• Колишній готель «Патрія» — модерністська будівля, яку 1932 року звів співак Ян Кепура за проєктом Богдана Пнєвського.
• Гора Паркова (742 м) — на вершину з 1937 року курсує фунікулер (kolej linowo-terenowa); нагорі оглядова вежа, тераси і «Галявина музики і світла». За доброї видимості з тераси видно Татри. Пішки нагору ведуть алеї Курортного парку, придатні й для дитячого візка.
• Яворина Криницька (Jaworzyna Krynicka, 1114 м) — гондольна дорога з долини Чорного Потоку працює з 1997 року; взимку це один із головних гірськолижних центрів регіону.

Практична інформація

Криниця підходить для неспішного відпочинку без походів: усе головне — пійальня, променад, музей, фунікулер — розташовано в центрі на рівних алеях. Найзручніше їхати автомобілем через Новий Сонч; автомобілі залишають на платних парковках на вулицях Пуласького, Здройовій (біля туристичної інформації) і Крашевського, 1. Адреса Головної пійальні: Aleja im. Leona Nowotarskiego 9/3, тел. +48 18 473 83 34; години роботи на її сайті не опубліковано.

Фунікулер на гору Паркову (оператор PKL): у високий сезон (4 червня — 30 вересня 2026) квиток угору й униз коштує 42 зл (пільговий 32 зл) у касі або 35/29 зл онлайн; у низький сезон — 35/29 зл у касі та 29/23 зл онлайн. Діти до 4 років їдуть безплатно. З 19 жовтня до 6 листопада 2026 року фунікулер не працює через технічну перерву, але вежа й «Галявина» нагорі відкриті. Музей Никифора працює з вівторка до неділі (вт, ср, пт, сб — 10:00–13:00 і 14:00–17:00; чт і нд — 10:00–15:00), у понеділок зачинено; квиток 24 зл, пільговий 19 зл, сімейний 73 зл, у четвер вхід вільний. Дані — станом на жовтень 2026 року.

Що поруч

За 5 км на південь — дерев'яна церква в Поворознику, найстаріша в цьому краї й пам'ятка ЮНЕСКО; за 14 км — церква в Брунарах. Дорогою до Нового Сонча варто зупинитися біля руїн замку в Ритрі, а далі — у Старому Сончі.

Офіційний сайт: pijalniaglowna.pl

Фото: Mach240390, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Marek Mróz, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Henryk Bielamowicz, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Igor123121, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Wlodek k1, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Rafał M. Socha (Azymut), CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.