Кременць (існує також інша назва – Кремінець) – гора в Українських Карпатах, одна з найвищих вершин Буківських Верхів. Розташована в північно-західній частині Закарпатської області, на північний захід від села Стужиця (Великоберезнянський район).
Висота гори Кременць – 1221 м (за іншою інформацією - 1216 м).
На вершині Кременця перетинаються державні кордони Польщі, Словаччини та України. Південно-східні схили гори лежать на території України (у межах Ужанського національного природного парку), північні схили - на території Польщі, південно-західні - Словаччини.
З українського боку вихід на гору з села Стужиця. Маршрут село Стужиця - гора Кременець - село Стужиця проходить вздовж державних кордонів Польщі і Словаччини. В селі розташована прикордонна застава. Для сходження на гору потрібен дозвіл прикордонників.
Варто зазначити, що з польського та словацького боку вихід на гору Кременць можна здійснювати без будь-якого дозволу. Протяжність маршруту майже 17 км і тривалість близько 7 годин. Цей маршрут відкритий для туристів кілька років тому і проходить по Ужанському національному природному парку, створеному Указом Президента України в 1999 році. Унікальність парку полягає в тому, що він входить до складу тристороннього українсько-польсько-словацького біосферного заповідника “Східні Карпати”.
На стежках до вершини Кремінець часто можна зустріти туристів з Польщі і Словаччини. Майже на самому хребті на висоті 1121 м.н.у.м. знаходиться унікальне джерело з цілющою водою. Свою назву Святий Студник, що означає на місцевому діалекті Святе Джерело, отримав за кристальну чистоту і невичерпність своїх вод. Вже декілька століть джерело регулярно освячується представниками духовенства України і Польщі.
Для здійснення цього маршруту належить виконати декілька організаційних заходів. Таких як: отримання дозволу на знаходження в прикордонній зоні, оплата послуг лісництву за користування національним парком. Тому підготовчу роботу треба виконувати в робочий час і в період з понеділка до п’ятниці. Дозвіл від прикордонних служб треба отримувати в Чопському погранзагоні, а пропуск на Стужицькій прикордонній заставі. Застава знаходитися в трьох кілометрах від села Стужиця.
Дорога до неї починається від будинку №221, що в центрі села. Плату за перебування в національному парку можна внести в Стужицькому лісництві. Найзручніше добиратися до початкового пункту маршруту - Стужицього лісництво, за допомогою автотранспорту. Лісництво має в розпорядженні необхідну площу для парковки транспортних засобів. Використовуйте автодорогу Т 14 03 Ужгород – Ужоцький перевал, потім поверніть в селі Жорнава вбік села Стужиця. Від з’їзду з автодороги до лісництва 8.7 км. Велика частина дороги асфальтова, біля 2-х км. – ґрунтова. Якщо скористатися місцевим залізничним поїздом, то треба зійти на станції “Загорб”. Ще залишиться 6.3 км, які прийдеться пройти по дорозі пішки.
Вирушаємо на маршрут від будівлі лісництва в північному напрямі. Відстань до вершини гори Кремінець складає 8.37 кілометра. На цей перехід зазвичай йде 3.5 години. В основному належить йти по ґрунтовій дорозі, уздовж струмків. На першому кілометрі, на розвилці доріг, необхідно піти вправо вздовж струмка Швидкий Потік. Через 400 м виходимо на невелику полянку, де на межі з лісом розташований старий дерев’яний навіс. Прямо від навісу вгору під гору йде покинута лісова дорога.
Запам’ятаєте це місце, оскільки сюди буде спуск по дорозі назад. Звідси до державного кордону вся траса промаркована двома білими і однією червоною смужками, нанесеними на дерева. У деяких місцях встановлені або нанесені додаткові стрілки, виконані червоною фарбою. Упродовж 5 кілометрів дорога повільно піднімається вгору, потім заходить в ліс і різко набирає висоту. Пройшовши трохи більше 1 км крутого підйому, виходимо на мальовничу полянку, на якій затишно розмістився великий дерев’яний будинок лісників (мисливців). Будинок має дві кімнати, обладнаний печами і нарами. Через 500 метрів від житла біля стежки, що лежить по курсу 238°, знаходиться джерело. Продовжимо наш шлях по стежці, що йде на північ курсом 25°. Через 930 м стежина повертає на схід (297°) і змійкою тягнеться між криволіссям і молодими деревами, міняючи кілька разів напрям то на північний, то на східний. Незабаром виходимо на розгалуження стежок, де встановлений показник у бік джерела. Проте, наш шлях лежить строго на північ. Метрів через сто виходимо на відкритий простір і впираємося в державний кордон України з Польщею. Повертаємо вліво на захід (247°) і рухаємося по стежці між прикордонними стовпами. Через 600 м після повороту виходимо на вершину г.Кремінець (1,216 м.н.р.м.), а через ще 150 м на місце (1,210 м.н.р.м.), де сходяться кордони трьох країн. Тут встановлена тригранна гранітна стела, на гранях якої вибиті герби України, Польщі та Словаччини відповідно. Звідси відкриваються огляди на хребет Явірник (напрям 185°) і гору Велька Равка (1,307 м.н.р.м.), азимут 45°.
Закінчивши огляд території, зробивши пам’ятні фотографії можна повертатися додому. Пройденим маршрутом прямуємо назад до будинку мисливця. Звідси, наш шлях піде стежками, якими туристи ходять рідко. Якщо вам подобаються напівдикі місця і ви любите перевіряти свої здібності орієнтуватися на гірській місцевості, то це буде саме те, що робить туризм привабливим, а туриста досвідченим. Рушимо по стежці, що йде від будинку в західному напрямі (238°). Перші 600 метрів вузька стежинка проходить траверсом букового схилу на висоті близько 960 м.н.р.м., потім виходить на хребет одного з відрогів гори Кремінець. Далі належить рухатися в південному напрямі. При уважному огляді лісової обстановки, можна помітити, що колись тут проходила дорога, прокладена вершиною відрогу. Тут збереглися контури давно прорубаних просік, які допомагають слідувати заданим курсом. Намагайтеся триматися вершини хребта, це дасть вам можливість економити сили і краще орієнтуватися.
Звертайте увагу на невеликі тури, викладені з каменів, якими раніше позначали межі лісових кварталів. Через 2.3 км походу південним курсом ви вийдете на помітну просіку, зарослу молодими деревами і кущами. Деякі ділянки просіки непрохідні. Проте, ви можете легко рухатися лісом, уздовж самої просіки. Через 2 км просіка переходить в дорогу, яка і виходить до старого дерев’яного будиночка, знайомого нам з дороги на вершину. Звідси до лісництва 1.3 кілометри.
