Ужгородський район

Район розташований у західній частині Закарпаття, межує з Перечинським, Мукачівським та Берегівським районами. Районний центр - місто Ужгород - є також обласним центром Закарпатської області. Центральні органи адміністративного управління району знаходяться в Ужгороді (125 тис. осіб). На території району знаходиться крайня західна точка Закарпаття: 22°09' схiдної довготи; 48°27' пiвнiчної широти (1,5 км вiд села Соломоново), а також найнижча в регіоні точка над рівнем моря (101 м над рівнем моря), яка розташована в районі села Руські Геєвці. Більша частина району розташована в межах Закарпатської низовини, на півночі займає частину Вигорлат-Гутинського хребта та його передгір’я. Найвищою точкою Ужгородщини є вершина Дунавка, що підіймається на 1018 м і належить до хребта Синяк. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Тиса, Уж та Латориця. Крім того, на низовинних територіях є багато штучних каналiв, ставкiв i водосховищ.

Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, угорці, словаки, росіяни, роми, євреї. В Ужгороді знаходяться головні музеї області: краєзнавчий музей-замок, музей архітектури і побуту, художній музей, меморіальні мистецькі музеї, зоологічний музей.

Землі району славляться виноградниками європейських сортів, з яких місцеві підприємства та майcтри-винороби здавна виготовляють високоякісні вина та коньяки. Ужгородщину прикрашає численна екзотична флора, нараховується понад 300 видів екзотичних рослин, серед них - сакури, магнолії, айва японська, яблуня Недзвецького, катальпа бузколиста, гімалайська сосна.

Туристам Ужгородський район пропонує середньовічні замки і костели, пам’ятки садово-паркового мистецтва, курорти з цілющими мінеральними і термальними водами, дегустаційні зали.

Надзвичайно цікавою пам’яткою архітектури та історії на території Ужгородського району є унікальний середньовічний замок у селищі Середнє. Одинока вежа-донжон зберігає таємниці своїх перших господарів - похмурих рицарів ордену тамплієрів, при згадуванні імені яких тремтіли великі правителі європейських країн. Кажуть, що саме тут вони заховали свої багатства, коли угорський король на прохання французького імператора Філіпа Красивого наказав зруйнувати усі укріплення храмовників, а їх самих увязнити. Після розпаду ордена у 1312р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замку було нанесено значного пошкодження. Ще одним історичним фактом з історії замку залишається те, що його господарем був відомий угорський герой Іштван Добо. Саме завдяки його мужності була відстояна твердиня угорських монархів - фортеця Егер від турецької навали.

На одному з пагорбів що оточують місто Ужгород розташувалася одна зі стародавніх його частин - Горяни. Саме тут знаходиться невеличка церква-ротонда Святої Анни, яка за своїми архітектурними параметрами не має аналогів в Україні. Схожих ротонд у світі знаходиться лише дві (обидві в Угорщині). Цікавим фактом залишається те, що на стінах невеличкої круглої церкви знаходяться фрески ХІ століття, створені художниками, які представляли італійську школу мистецтва Джотто.

Як свідчать археологічні знахідки, Ужгородський район у давнину був густо заселений - стоянки різних періодів, починаючи з кам’яного віку, та середньовічні поселення знайдено ледь не біля кожного села. Виявлені римські монети та ювелірні вироби свідчать про жваву торгівлю між населенням краю та римськими провінціями Паннонія і Дакія. Найдавніші слов’янські поселення, датовані VI ст., знайдено в Ужгороді та селах Галоч і Холмок. У XI-XIV ст. регіон активно освоювався угорцями, виникли села Велика Добронь, Великі Геївці, Сюрте та інші.

На території Ужгородщини є чимало унікальних парків-пам’яток: Ужгород - парк Лаудона, парк Підзамковий, Невицьке - парк Вагнера (замок), В.Лази - парк Плотені, Чертеж - парк 1848 р. Беззаперечно, парки на території району існували і в середні віки, а їх виникнення пов’язане з такими феодалами, як Плотені, Другети, що сприяли появі парків, завозячи з усіх куточків світу різні, екзотичні для нашого краю, рослини. Про це свідчить той факт, що в 1701 році навколо замку в місті Ужгород існувало 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний. До речі, досьогодні росте в Ужгороді 500-літній платан, який, як стверджує легенда, посадив власноруч граф Валентин Другет, та 300-літній ясень.

З історією Ужгородщини пов’язано багато цікавих фактів - саме тут вперше на Закарпатті у 1631 році було заборонено вирубувати лiси (бiля сіл Горяни, Невицьке, Кам’яниця, Коритняни); - а 24 квiтня 1646 року було проголошено Ужгородську унiю. В Ужгородському замку 63 православнi священики визнали об’єднання з католицизмом. Таким чином відбулося утворення нової, греко-католицької церкви на Закарпаттi. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році тут почала працювати перша залізниця - Ужгород-Чоп. У 1897 році з’явився перший телеграфний зв’язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році здано в експлуатацію першу в краї - Ужгородську електростанцію. У 1907 р. збудовано перший театр в Ужгородi.

На території Ужгородщини знаходяться Ужгородський монастир (жіночий римо-католицький) та древні храми: Горяни, Ужгород, Деренковцi, Струмкiвка, Паладь Комарiвцi, а також середньовічні замки: Ужгород - ХI ст., Невицьке - ХIII-ХVII ст., Середнє - ХII-XVIII ст. та аристократичні палаци родин Другетів (руїни, Ужгород-Горяни) і Плотені (Великі Лази). Ужгородський замок - найстаріша з усіх фортець Закарпаття.

В 1322 році замок був переданий італійському графу Філіпу Другету. Рід Другетів володів замком із 1322-1691рр. В 1691р. новим власником замку став Міклош Берчені, який значно розбудовує його. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замок був взятий повстанцями. Після 1711р. замок був перетворений у церковну гімназію.

Невицький замок - вперше згадується на початку ХІVст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев’яного замку кам’яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.

Цікаво те, що саме тут знаходиться найдовша в Європі липова алея (набережна Незалежності, Ужгород).

Флора і фауна: бузок угорський, живокіст серцевидний, волошка Кочі, королиця довголиста, чебрець гарний, фітеума чотиричленна, гвоздика скупчена, підмареник закарпатський, підсніжник звичайний, шафран Гейфеля. Поряд із місцевими породами Ужгородщину прикрашає і численна екзотична флора. Тут нараховується понад 300 видів екзотичних рослин. З ранньої весни до пізньої осені цвітіння одних рослин змінюється іншими. Здається, що населені пункти розчиняються у квітучих деревах та кущах. Це такі оригінальні рослини, як кущі форзицій золотистої та зеленуватої, ніжно-рожеві квіти японської айви та рожеві - яблуні Недзвецького, криваво-червоні квіти яблуні флоридської та білі - яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакури японської, біляві та червонуваті квітучі пагони каштанів. А ще кипарисовики, гімалайські сосни, дугласії, самшит вічнозелений, скумпія звичайна ("парикове дерево"), катальпа бузколиста ("сигарне дерево"), павлонія пухнаста ("адамове дерево"). Розпо-відаючи про екзотичні рослини Ужгородщини, слід згадати про дерево з далекого Китаю - магнолію ("огіркове дерево"). У нашому краї їх росте кілька видів: рожева магнолія Суланжа, біла магнолія Кобус та фіолетова магнолія Ленне. Наукою, до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру більшу від температури навколишнього повітря. Спробуйте переконатися у цьому самі, приклавши до квітки магнолії руку.

Особливо поширені на Ужгородщині: кріт, ласка, тхір, заєць, білка, ондатра, серед птахів слід назвати фазана, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, дятла, сову, лелеку, дику качку, чаплю. З плазунів тут поширені степова черепаха, ящірки, вуж, гадюка звичайна. Серед рідкісних європейських комах на території Ужгородщини зустрічаються: вусач альпійський, аполлон, прозерпіна, мертва голова, сатурнія мала, жалібниця.