Гуцульські коні у Волосатому — стайня Бещадського нацпарку

Волосате (Wołosate) — найпівденніше заселене село Польщі, загублене в долині потоку Волосатка під Тарницею, найвищою вершиною польських Бещад. Колись це було велике бойківське село, після Другої світової війни його спорожнили, а сьогодні тут живе кілька десятків людей. Зате саме тут, на краю Бещадського національного парку (BdPN), з 1993 року працює Заповідне господарство гуцульського коня (Zachowawcza Hodowla Konia Huculskiego, ZHKH) — стайня, яку сам парк називає центром кінного туризму Бещад.

Гуцульський кінь — рідна порода Карпат, і назву він отримав від гуцулів, для яких був незамінним помічником: ходив у запрягу, під сідлом і з в'юками. За даними парку, першу згадку про карпатських гірських коней можна вбачати ще в трактаті Дорогостайського 1603 року, а першу виставку породи провели 1899 року в Жаб'єму — нинішній Верховині. Гуцули невисокі (у холці 135–145 см у жеребців і 132–143 см у кобил), спокійні, витривалі, з твердими копитами, і, як підкреслює BdPN, щиро тягнуться до людини. Господарство зберігає генетичне різноманіття породи: тут тримають кобил чотирьох маточних родин (Агатка, Байкалка, Волга, Видерка), а для розведення беруть жеребців усіх семи чоловічих ліній польського гуцула. Молодих коней щороку продають на аукціонах просто в стайні.

Коні тут не лише для туристів: випас і викошування допомагають зберігати гірські луки долини Волосатого, а сіно з цих лук іде на корм табуну. Лошата народжуються з лютого до травня, улітку табун пасеться, а в стайні лишається кілька коней для туризму. Восени підрослих жеребчиків перевозять до Станиці гуцульського коня в долині верхнього Сяну (Нижня Тернава), кобилки залишаються у Волосатому.

Що робити

• Для найменших — проїзд на коні, якого веде працівник (два кола, близько 7 хвилин).
• Індивідуальна їзда в критому манежі чи на падоку, а для новачків — навчання на корді.
• Кінні прогулянки горами з інструктором BdPN — лише для тих, хто впевнено тримається в сідлі на трьох основних алюрах: крутих підйомах, спусках і бродах тут не бракує. Шолом видають безкоштовно, потрібне взуття з підбором.
• Прогулянка бричкою (до 4 осіб) у бік перевалу Буковська (Przełęcz Bukowska) або до Устриків Горішніх і назад.
• Екскурсія стайнею з працівником (близько 30 хвилин) і лекції про розведення гуцулів для груп.

Практична інформація

Волосате лежить у кінці воєводської дороги 897, за Устриками Горішніми; у селі є автобусна зупинка, платні паркінги та каса BdPN. Стайня — на північно-західному краю села. Усі послуги — тільки за попереднім записом в інструктора: +48 724 750 031. Ціни за офіційним прейскурантом BdPN на 2026 рік: дитина на коні — 20 zł (кожне наступне коло 5 zł), їзда в манежі — 80 zł за 45 хв, навчання на корді — 60 zł за 30 хв, прогулянка з інструктором — 100 zł з особи за годину (перші дві години), кожна наступна година — 70 zł, бричка — 200 zł за маршрут, екскурсія стайнею — 100 zł за групу.

У межах парку їздити верхи можна лише позначеними кінними стежками (їх близько 70 км), на конях BdPN і від сходу до заходу сонця; на власних конях — тільки з письмовим дозволом. Якщо після стайні йдете пішки, скажімо, синім маршрутом на Тарницю (близько двох годин), купіть квиток BdPN — 11 zł, пільговий 5,5 zł. Найкраща пора — з пізньої весни до осені; у травні–червні можна побачити лошат.

Що поруч

За кілька кілометрів на північ — перевал і маршрути на Полонину Царинську, далі — Полонина Ветлинська і дерев'яна церква у Смільнику зі списку ЮНЕСКО. Дорогою з Ліська варто заїхати до крафтової пивоварні Ursa Maior.

Офіційний сайт: bdpn.gov.pl

Фото: Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Auctor quaerendae, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Grzegorz Polak, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; bdpn.gov.pl.