Ґерлахівський Штит

Ґерлахівський Штит (словац. Gerlachovský štít, розмовно Gerlach; пол. Gerlach) — найвища вершина Високих Татр, Словаччини та всіх Карпат. Його висоту традиційно подають як 2655 м, за сучасними вимірюваннями — 2654,4 м. Вершина стоїть не в головному хребті Татр, а в бічному південно-східному відгалуженні від Заднього Ґерлаха, від якого її відділяє Ґерлахівське сідло. Масив здіймається над Велицькою долиною на південному заході та Батизівською долиною на північному сході і приблизно на 2000 м височіє над підніжжям Підтатранської котловини. Він лежить повністю на території Словаччини, у Татранському національному парку; найближчі селища — Штрбске Плесо (близько 6,4 км) і частини міста Високі Татри, а селище Ґерлахов, від якого походить назва, — приблизно за 9 км на південний схід.

Відносна висота Ґерлаха — близько 2355 м, а найближча вища гора лежить аж за сотні кілометрів, тож це одна з найвиразніших вершин Центральної Європи. Від вершини хребет продовжується до Котлового штиту (Малого Ґерлаха), де розгалужується й обрамлює знаменитий Ґерлахівський котел.

Як дістатися / маршрути

На Ґерлахівський Штит не веде жодна позначена туристична стежка. За правилами Татранського національного парку на вершину можна йти лише з сертифікованим гірським провідником або як зареєстрований альпініст: перед виходом треба зареєструватися онлайн, мати посвідчення члена національної альпіністської спілки та спорядження, а для сходжень нижчої складності — ще й документ про базовий вишкіл. Тих, хто сходить із позначених стежок без цих умов, можуть оштрафувати.

• Велицька проба — найпоширеніший шлях підйому з Велицької долини, від гірського готелю Сілезький дім (Sliezsky dom) над Велицьким плесом. Тут є відкритий, експонований відтинок.
• Батизівська проба — шлях із Батизівської долини, яким зазвичай спускаються.

Обидва маршрути з 1880 року забезпечені ланцюгами, але належать до складніших скельних маршрутів Високих Татр: без снігу путівники оцінюють їх приблизно на II–III категорію за шкалою UIAA, а на гребені легко збитися зі шляху. Набір висоти — близько 1000 м від Сілезького дому і близько 1665 м, якщо йти пішки від Татранської Полянки. Інші, складніші шляхи — Корчмарів жолоб, Мартинів шлях північним гребенем, стіни для технічного скелелазіння.

Що видно з вершини

Докладних описів панорами в джерелах ми не знайшли, тож обмежимося тим, що видно на мапі. Як найвища вершина Карпат, Ґерлах має відкритий огляд на всі боки: на південь, майже на 2 км нижче, лежить Підтатранська котловина з Попрадом, біля підніжжя — Велицька та Батизівська долини, а навколо — сусідні вершини Високих Татр, серед них Задній Ґерлах, Котловий штит, Славковський штит, Висока та Риси. Сам Ґерлах добре видно з Попрада, Татранської Полянки та з вершин Рисів і Славковського штиту.

Природа та історія

Гора складена гранітами. Попри суворий клімат, біля самої вершини ростуть 15 видів судинних рослин, серед них дзвоник альпійський, тирлич крижаний і первоцвіт найменший.

Назву гора отримала від селища Ґерлахов, у межах якого колись лежала; саме селище в документі 1326 року заснували сини Ґерлаха зі Спішської Соботи. Найдавніша назва на мапі 1760-х років — Kösselberg («гора з котлом»). Довго найвищими вершинами Татр вважали Кривань, Ломницький або Ледовий штит, і лише лісничий Людовіт Ґрейнер у 1837–1838 роках вимірюваннями довів першість Ґерлаха; загальновизнаною вона стала у 1870-х роках.

Імовірно, першими на вершині 1834 року стали вчитель із Нової Лесної Ян Штілл, його шваґер Якоб Ґельгоф, Мартін Шпіцкопф-Урбан і двоє мисливців на сарн; надійно задокументоване сходження — австрійських військових картографів 1868 року. Першою жінкою на вершині 22 серпня 1883 року була польська альпіністка Наталія Янота, перше зимове сходження відбулося 15 січня 1905 року. Назва змінювалася шість разів: з 1896 року — Штит Франца Йосифа, у 1923–1932 роках — Штит Легіонерів, у 1939–1945 — Словацький штит, у 1949–1959 — Штит Сталіна. 1944 року на сусідньому Задньому Ґерлаху розбився літак Лі-2 з бійцями 2-ї чехословацької повітрянодесантної бригади, які летіли на допомогу Словацькому національному повстанню; уся група загинула і похована в Ґерлахові.

Безпека, сезон і правила

• Ходити без провідника поза позначеними стежками заборонено. Позначені стежки довкола (зокрема до Батизівського плеса чи вище Сілезького дому) у високогір’ї закриті з 1 листопада до 31 травня; ходити можна лише в денний час. Правила для альпіністів — на сайті TANAP.
• Найкращий час — літо й рання осінь без снігу. Влітку типовий сценарій — ясний ранок, хмари до полудня та грози після обіду; вершина часто ховається в тумані, що загрожує втратою орієнтації. Взимку це складне альпіністське сходження з лавинною небезпекою.
• Рятувальники: Гірська рятувальна служба HZS — 18 300 (+421 18 300), загальний номер — 112.

Цікаві факти

• Ґерлах послідовно був найвищою горою Угорського королівства, Чехословаччини, Словацької держави і знову Чехословаччини — усе це менш ніж за три десятиліття XX століття.
• 1896 року до тисячоліття Угорщини на вершину винесли диоритову таблицю з іменем імператора; її знищили 1919 року.
• Вершина входить до Корони Європи та Великої Корони Татр.

Фото: Ing.Mgr.Jozef Kotulič, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 4.0; Michal Klajban, CC BY-SA 3.0; Rafik k, CC BY-SA 4.0; Kristo, CC BY-SA 3.0; Pavol Svetoň, CC BY-SA 4.0; Peter Orság (user:Peko), CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.