Церква Василя Великого, Лікіцари

Лікіцари, Закарпатська область, Україна, 89222

Церква святого Василія - дерев'яний храм у селі Лікіцари Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення (№ 193). Розташована посеред цього малесенького села, при дорозі і цвинтарі. Триверха в бойківському стилі дерев'яна церква первісно збудована в середині XVII століття Проте в 1748 (або 1746) році під час грунтовної перебудови церква отримала сучасні форми. Коли проводили великий ремонт в 1932 році, вежі церкви перекрили бляхою (за іншими даними це було в 1930 році, саме цей рік написаний на вежі).

Церква дерев'яна, тризрубна, тридільна, з ялинових брусів. Кутові з'єднання зроблені врубками у простий замок з двобічним вирізом з потайним прямим шипом. П'ятистінний зруб нави і бабинця, а також вівтарна частина, покриті одним високим дахом м'яких обрисів. Над бабинцем підіймається невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Схожа невелика баня розташована над східним зрубом. Будівлю оперізує піддашшя, яке спирається на випуски вінців зрубу. По периметру піддашшя й даху проходить профільований карниз із цільного брусу. Підлога викладена з рваних плит пісковика. Донедавна завершення церкви було вкрито бляхою, але коштами місцевої громади її зняли і поклали ґонтове покриття. Муровано-дерев'яна дзвіниця збудована у XIX або XX столітті.

Також на вежі можна побачити дату "1980" - в цьому році їх знову перекрили металевими листами. У 1985 році змінено інтер'єр: настелено дерев'яну підлогу (ддавніше підлога була викладена плитами пісковику), стіни і стелю обшито картоном, проведено електрику. У 1988 році незграбно перефарбовано ікони трирядного іконостасу. Ікони празникового ряду замінено репродукціями. Дерев'яна каркасна дзвіниця з двома дзвонами поставлена на високому кам'яному підмурівку. Менший дзвін виготовлено 1820 року в Пряшеві (Словаччина), а великий відлив 1924 року відомий закарпатський ливарник Ференц Еґрі. Останній зовнішній ремонт зроблений в 2008 році. В користуванні православної громади московського патріархату.

В стінах над опасанням всього три малесеньких віконечка. Дзвіниця муровано-дерев'яна двоярусна розташовується зі сходу від церкви. Прицерковну територію оточує низький кам'яний мур.

Михайло Сирохман пише: "Горяни, як правило, не покидають своїх сіл, але в Лікіцарах уже давно закрито початкову школу. Життя теплиться лише в половині будинків, але у вихідні лікіцарці повертаються додому. Природа тут демонструє безліч варіантів своєї краси, ніби винагороджуючи лююдей за важке гірське життя. А ще тут збереглася церква Св. Василя Великого - єдина дерев'яна церква Перечинського району. Невелика споруда вимальовується компактним силуетом на схилі гори посеред села. Довкола панують лісисті верхи, а над ними – величний масив полонини Рівної. Природа ніби відтінює властиву церкві інтонацію зворушливої наївності, інтонацію життя, що давно минуло і вже не повернеться, хіба сліди лишилися на стінах хат, на стовпчиках ґанків, на дерев'яних плотах.

Двозрубну тридільну церкву було збудовано з ялини в XVII сторіччі триверхою, бойківського стилю. У 1748 році церква була перебудована і набула сучасного вигляду. Хоча башта і двосхилий дах надали їй подібності до базилічних церков, її силует виразно промовляє про бойківське походження. Від первісної споруди збереглися стіни зрубів і шатрові перекриття нави та вівтарного зрубу, над бабинцем влаштовано плоске перекриття. По периметру храму йде опасання, що спирається на випуски вінців зрубів. Під опасанням і дахами підбито профільовані карнизи з цільного бруса. Над бабинцем – невисока двоярусна квадратна башта з кулястою банею. Подібної форми мініатюрна вежка увінчує гребінь даху над вівтарем. На південному фасаді влаштовано четверо вікон, а на північному – двоє. Значний ремонт, а, можливо, і часткову перебудову проведено у 1932 році, тоді ж обидві вежі перекрито бляхою.