Задній Мних

Задній Мних (пол. Zadni Mnich, словац. Druhý Mních, нім. Mönch II) — скельна вершина заввишки 2172 м у головному гребені Високих Татр, на польсько-словацькому кордоні. Вона має форму скельної голки й належить до найхарактерніших вершин польських Татр; Владислав Цивінський вважав її радше скельною вежею (турнею). Задній Мних височіє між Цубриною (2376 м) і Ціємносмречинською Турнею (2142 м): від Цубрини його відділяє перевальчик під Заднім Мнихом (2135 м), від сусідньої турні — Ціємносмречинський перевальчик (близько 2115 м). На південь вершина здіймається над Долиною Пяржистою, на північ — над Долиною за Мнихом; до озера Морське Око приблизно 1,7 км.

З трьох татранських «Мнихів» (два інші — Мних і Жаб'ячий Мних) лише Задній не видно з берега Морського Ока: його закриває Мних. Зате його добре видно з дороги до Морського Ока, наприклад із колишньої стоянки на поляні Влосениця.

Як дістатися / маршрути

Через Задній Мних не проходить жоден туристичний маршрут — це суто альпіністська вершина. Вона лежить у районі, відкритому для скелелазіння в Татранському національному парку. Найлегший підйом — із Ціємносмречинського перевальчика: залежно від варіанта I або II категорії за шкалою UIAA, близько 15 хвилин. Решта маршрутів значно складніші: правим філяром (III), Коміном Ґлазкув (V), дорогами Мотики, Орловського, Яновського й Ники (V–VI) і сучасними маршрутами VII–VIII категорії. Північна стіна над Заднім Мниховим Уплазом має близько 100 м, південна над Пяржистою долинкою — близько 80 м. На перевальчик під Заднім Мнихом гребінь обривається 30-метровим уступом: під час спуску тут потрібен дюльфер, а під час підйому це одне з найважчих (VI) місць головного гребеня Татр.

Словацька й чеська Вікіпедії зауважують, що вершина, попри елегантні лінії, нині менш популярна, бо її не видно з туристичних стежок, а з боку Словаччини до неї довгий підхід через долину Темні Смречини. За словами Цивінського, турня гарна, монолітна й урвиста, а через короткі маршрути альпіністи зазвичай проходять кілька з них за день.

Що видно з вершини

Джерела не описують панораму з вершини. З її розташування в головному гребені зрозуміло, що вона нависає над Долиною за Мнихом на польському боці та над верхів'ям долини Темні Смречини на словацькому, поруч із масивом Цубрини.

Природа та історія

У XIX столітті вершину називали Цукровою Скелею або Цукровою Головою, а вівчарі жартома — Органістом, Мниховою Бабою чи Черницею. На початку XX століття поширилася назва Мних II, або Мних Другий. Теперішню назву запровадив Дюла Комарницький 1909 року (йому вершина нагадувала постать у каптурі), а польську форму — Мечислав Свєж 1919 року. Біля підніжжя трапляються рідкісні рослини, які в Польщі ростуть лише в Татрах: полин Artemisia eriantha і ложечниця татранська (Cochlearia tatrae).

Перше літнє сходження здійснили Януш Хмельовський і Клеменс Бахледа 13 вересня 1904 року західним гребенем, перше зимове — Генрик Беднарський, Юзеф Лесецький, Леон Лорія й Станіслав Здиб 13 березня 1910 року. 1934 року Р. Донат, К. Курт, Станіслав Мотика й Штефан Замковський подолали той самий 30-метровий уступ. 1922 року Віктор Бєґанський знімав на Задньому Мниху епізод татранського фільму «Безодня покути».

Безпека, сезон і правила

Сходження на Задній Мних — лише для досвідчених альпіністів зі спорядженням або з ліцензованим гідом. Туристам без альпіністської підготовки сюди не можна: позначених шляхів немає. Вершина лежить у Татранському національному парку на польському боці й у TANAP на словацькому; в обох парках скелелазіння поза маршрутами дозволене тільки за правилами парку, а на словацькому боці — членам альпіністських організацій або з гідом. Узимку й навесні в долинах під вершиною велика лавинна небезпека. Рятувальники: на польському боці — TOPR (985 або +48 601 100 300), на словацькому — HZS (18 300, +421 18 300); загальний номер — 112.

Цікаві факти

• Задній Мних — єдиний із трьох татранських «Мнихів», якого не видно з берега Морського Ока.
• Уступ між вершиною й Цубриною — одне з найважчих місць усього головного гребеня Татр.
• У XIX столітті вершину називали Цукровою Головою.

Фото: Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; The original uploader was Makarczuk at Polish Wikipedia., CC BY-SA 2.5; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; The original uploader was Makarczuk at Polish Wikipedia., CC BY-SA 2.5; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.