Стебницька Магура

Стебницька Магура (словац. Stebnícka Magura) — вершина заввишки 899,9 м у словацькій частині Низького Бескиду, у хребті Бусов. Вона стоїть над селом Стебник, приблизно за 6 км на північ від Бардієва, і з телевізійною вежею на вершині виразно домінує над усією околицею — гору видно з багатьох куточків Низького Бескиду. За польською географічною традицією це найвища вершина Ондавської височини. Гора лежить в окрузі Бардіїв Пряшівського краю; довкола розташовані Стебник, Зборов, Бардієвські Купелі, Длга Лука, Злате, Нижній і Вишній Тварожец.

Магура лежить у центральній частині хребта Бусов, на гребені, що від вершини Ставіска (806 м) тягнеться на південний схід через Остріж (893 м). На захід від неї видно Бусов (1002 м) — найвищу вершину Низького Бескиду. Поруч здіймаються Мніхов (808 м) і Півниця (857 м) на заході, Смільнянський врх (749 м) на сході, Грб (764 м) і прикордонна Яворина (881 м) на півночі. Гора належить до басейну Топлі: із західних схилів воду відводять Чорний і Мніховський потоки, з південних — Бардієвський потік, із північних — Стебницький потік, притока Каменця.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить червона позначка — Шлях героїв СНП (Cesta hrdinov SNP), що водночас є частиною європейського маршруту E8 і «Шляху дружби Айзенах — Будапешт».

• Зі Зборова — червоною позначкою зі сходу через розвилку Під Магурою.
• З Бардієвських Купелів — червоною позначкою з південного сходу через сідло Черешня.
• З Вишнього Тварожця — синьою позначкою з північного заходу.
• Зі Злате — непозначеною дорогою.

Офіційного часу переходу джерела не наводять.

Що видно з вершини

Вершину вкриває ліс, тож кругового краєвиду з неї немає. З розрідженіших місць видно сусідні вершини хребта Бусов, Ондавську височину, Вигорлат, Сланські гори, Чергов, а подекуди й Татри.

Природа та історія

1975 року на вершині збудували сталеву щоглу радіо- і телевізійного ретранслятора заввишки 81 м і муровану технічну будівлю. Тут же стоїть дерев'яне туристичне укриття з дороговказом.

Північні й східні схили охороняє національний природний заповідник «Стебницька Магура», оголошений 1964 року на площі 76 га; за польськими даними, нині він займає 184 га. Заповідник лежить на висоті 650–900 м, у вологій зоні витоків Стебницького потоку, і зберігає природні, місцями пралісові ліси з бука, ялиці та явора. Тут ростуть осипові букові яворини, яворові бучини, а нижче — ялицеві бучини; бук лісовий, ялиця біла, явір і ясен звичайний сягають понад 25 м заввишки. У чагарниковому ярусі — бузина чорна й червона, калина та агрус.

Флора має виразні східнокарпатські риси: найцікавіші тут зарості скополії карніолійської. Характерне велике розмаїття папоротей — багатоніжки шипуватої, щитника чоловічого, жіночої папороті, щитника шартрського, а рідше трапляється багаторядник Брауна. Навесні масово квітнуть ряст порожнистий, підсніжник звичайний, зірочник жовтий і медунка лікарська.

Безпека, сезон і правила

Підйом на Магуру — переважно лісовими стежками без скельних відтинків. У національному природному заповіднику діє найвищий ступінь охорони: ходіть лише позначеною стежкою, не збирайте рослин і не шуміть. Поблизу вершини є кілька джерел (найближче — близько 1 км), але воду краще мати із собою. У Словаччині в горах допомагає Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Телевізійна щогла на Магурі робить гору орієнтиром, який легко впізнати з багатьох вершин Низького Бескиду.
• Окремі буки, ялиці й явори в заповіднику мають понад 25 м заввишки.

Фото: Pe3kZA, CC BY-SA 3.0; Pistal, CC BY-SA 4.0; pepanos, CC BY 3.0; Clowiecik, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.