Садиба Солтисів у Юргуві

Садиба Солтисів (Zagroda Sołtysów) — філія Татранського музею в Юргуві, найпівденно-західнішому селі польського Спишу, за три кілометри від Буковини-Татранської та поруч зі словацьким кордоном. Найдавніші документи згадують село в XVI столітті під угорською назвою Gyurgowa. Суворий клімат і близькість Бельських Татр не сприяли землеробству, тож юргівці жили передусім із пастухування: випасали отари на галях і полянах у Яворинських Татрах. 1848 року вони отримали пасовища у власність, але в другій половині XIX століття гірські пасовища Юргова, Чарної Гури й Жепісок увійшли до маєтку князя Крістіана Гогенлое. Натомість селяни отримали землі ближче до сіл — юргівцям дісталася поляна Подокольне, куди понад сто років тому вони перенесли свої пастуші колиби з Яворини; ці колиби стоять там досі.

Садибу збудував 1861 року прадід останнього власника, Якуба Солтиса, і вона переходила від покоління до покоління. Після Другої світової війни частина родини перебралася до нового будинку, а 1982 року стару садибу купив Татранський музей. На відміну від заможної садиби Коркошів у сусідній Чарній Гурі, господарство Солтисів показує, як жила бідна спіська родина на межі XIX і XX століть.

Що побачити

• Житло й господарські будівлі в один ряд під спільним дахом — типова для Спишу забудова зі смерекових кругляків, дах покритий дранкою.
• Сіни із засіком для зерна та бондарським пастушим начинням — дерев'яними путнями для води, конівками, посудом для молока.
• Єдина хата, де спали, готували й приймали гостей: сволок із вирізьбленою датою будівництва й розетою, піч, на якій колись готували на відкритому вогні, ліжко, полиця з посудом, лави, стіл, олеодруки й фаянсові тарілки, жердки замість шафи.
• Комора, дровітня «ята», вівчарня на три десятки овець, тік і стайня; у яті зберігали сани та ткацький верстат, а на току молотили ціпами й обробляли льон.
• Колекція юргівського строю кінця XIX — початку XX століття — рідкісна сьогодні відміна спіського вбрання з вовни, льону та шкіри, з червоним сукном «янґлія» й прикрасами, які купували в Кежмарку. Юргів колись мав дві сукновальні й славився ткацтвом.

Практична інформація

Юргув лежить біля дороги з Буковини-Татранської на словацький бік, до колишнього прикордонного переходу Юргув — Подспади; із Закопаного сюди близько 19 км, із Нового Тарга — так само. Садиба стоїть у селі під номером 215. Улітку музей працює майже щодня, а поза сезоном — із середи до неділі; у четвер вхід безкоштовний. На огляд вистачить 30–45 хвилин. Будівлі старі, з високими порогами, тож людям на візку варто заздалегідь зателефонувати й уточнити можливості відвідування. Дітям цікаво побачити справжню вівчарню й ткацький верстат — це добре доповнення до відпочинку в термах Буковини або Бялки.

Поруч: маршрути й вершини

Лише за 600 м від садиби проходить наш маршрут Трибш – Поляна Подокольне, що веде саме до тієї поляни, куди юргівці перенесли свої пастуші колиби. Довший шлях із видами на Татри — Хохолув – перевал Три Копці. Багату пару цієї садиби варто побачити в сусідньому селі — садибу Коркошів у Чарній Гурі.

Офіційний сайт: muzeumtatrzanskie.pl

Фото: Marek Wojciechowski (Mewa767), CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Sebastian Dutkiewicz, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons; B1i2k3e4r, CC BY 3.0, Wikimedia Commons.