Хата Ґонсениців-Собчаків у Закопаному

Хата Ґонсениців-Собчаків (Chałupa Gąsieniców Sobczaków) — філія Татранського музею в дерев'яній гуральській хаті неподалік від вулиці Косцеліської, найстарішої та найбагатшої на старовинну забудову вулиці Закопаного. Будинок колись належав гуральській родині Ґонсениців-Собчаків і вважається однією з найцінніших пам'яток народного будівництва міста: найстаршу частину зведено близько 1830 року, а свого теперішнього вигляду хата набула після розбудови наприкінці XIX століття.

Музей відкрив тут виставку 1 липня 2009 року — у 120-ту річницю від дня, коли збірки Татранського музею вперше показали закопанській публіці. Постійна експозиція називається «Закопанський стиль — натхнення» і пояснює, звідки взявся перший польський «національний» стиль Станіслава Віткевича. Наприкінці XIX століття інтелігенція, яка приїжджала до Закопаного на літо або оселялася тут назавжди, захопилася культурою гуралів Підгалля. Колекціонери — Ружа Красінська, Марія та Броніслав Дембовські, Зиґмунт Ґнатовський, Броніслава Кондратович — збирали народні речі, а Владислав Матлаковський описав гуральське будівництво (1892) й оздоблення побуту (1901) у працях, яким досі немає рівних. Із цього захоплення народився закопанський стиль. Сам Віткевич у нарисі «Через роки» (1906) писав, що гуральська хата була скарбницею давньої культури, яка здавалася приреченою на зникнення й ніби кликала на допомогу, — і її вдалося врятувати.

Що побачити

• «Чорна» хата (izba czarna) — кімната, де колись минало все життя гуральської родини. Її облаштовано так, як виглядали хати другої половини XIX століття в описах Матлаковського та на рисунках Віткевича, з найстаршими експонатами з фондів музею.
• «Біла» хата (izba biała) — парадна світлиця, де виставлено колекцію Марії та Броніслава Дембовських, зібрану в 1886–1893 роках і подаровану музею 1922 року: майже чотириста предметів — образи на склі, кераміка, різьблені ложечники, скульптура, одяг, пастуше начиння. Саме ці речі безпосередньо надихали Віткевича, коли він проєктував меблі й предмети вжитку в закопанському стилі.
• Перший ложечник колекції — Дембовські знайшли його 1886 року в гуральській хаті на Фурмановій; Віткевич писав, що з цієї «іскри» розгорілася велика ватра закопанського стилю.
• Саму хату: зруб, ґонтовий дах, різьблені деталі. Під час реставрації заново проконопатили стіни мохом і перекрили дах ґонтом.

Практична інформація

Хата стоїть на вулиці Дорога до Роюв (Droga do Rojów), що відходить від Косцеліської; від Крупувок сюди близько 1,3 км, тобто 15–20 хвилин пішки повз старі вілли. Експозиція невелика: на огляд вистачить 30–40 хвилин, тож її зручно поєднати з віллою «Колиба», що стоїть за пів кілометра, — разом вони показують шлях від гуральської хати до готового стилю. Після реставрації будинок пристосовано для людей з інвалідністю: облаштовано входи й туалет. У четвер вхід безкоштовний, вихідний день — вівторок. Дітям тут цікаво роздивлятися старий посуд, піч і різьблення, але зали тісні, тож у сезон краще приходити зранку.

Поруч: маршрути й вершини

Лише за 250 м проходить наш маршрут Закопане – Джаніш, а трохи далі — Закопане – Вітов: обидва ведуть на захід пагорбами над Косцелісками з краєвидами на Татри. Поруч також вілла «Колиба» — Музей закопанського стилю, Старий костел і цвинтар на Пенксовому Бжизку та Губалівка — оглядовий хребет над Закопаним.

Офіційний сайт: muzeumtatrzanskie.pl

Фото: Januszk57, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons; mik Krakow, CC BY-SA 2.0, Wikimedia Commons.