Любоґощ

Любоґощ (пол. Lubogoszcz, ґуральською Libogosc) — виразна вершина заввишки 968 м в Острівному Бескиді на півдні Малопольського воєводства Польщі. Гора стоїть окремим «островом» між Щеблем, Сніжницею, Вєжбановською Ґурою та гребенем Чарного Дзялу, відокремлена від них глибокими долинами Раби, Мшанки та потоків Касинянка й Сломка. Вона височіє над містом Мшана Дольна та селами Касинка Мала й Касина Велика і повністю лежить у межах ґміни Мшана Дольна. Відносна висота вершини, за польською Вікіпедією та Вікіданими, — 423 м.

Довгий гребінь Любоґощі має три вершини: західну (Западліська, 766 м), середню (Любоґощ Західний, 953 м) і східну, найвищу (968 м); гребінь між середньою та східною вершинами зветься Козя Бродка. З боку Касинки Малої до масиву належать ще дві невеликі гори — Ґорон (588 м) і Ґрудек (533 м).

Як дістатися / маршрути

На вершину ведуть три позначені шляхи (за польською Вікіпедією):

• червоний Малий Бескидський шлях: Касина Велика — Любоґощ — Мшана Дольна, близько 3 год 35 хв (до дороги в Касині Великій), сумарний підйом 610 м;
• зелений — з Мшани Дольної, близько 2 год угору (1 год 30 хв униз), підйом 560 м; біля нього на південному схилі лежить поляна Подходна;
• чорний — з Касинки Малої до з'єднання з червоним шляхом, близько 2 год (1 год 30 хв униз), підйом 560 м.

Вершиною проходить також Головний шлях Острівного Бескиду. На західному схилі, у присілку Копенець Касинки Малої, біля чорного шляху на висоті близько 580–590 м стоїть навчально-відпочинкова база «Любоґощ», збудована 1924 року.

Що видно з вершини

Вище 500–550 м гора повністю вкрита лісом. Колись біля східної вершини була велика поляна, а на вершині стояла дерев'яна оглядова вежа, але поляна заросла, а вежа з часом згнила й завалилася. Тому нині краєвиди відкриваються лише з нижніх частин шляхів і з вітровалів — на сусідні «острови» Острівного Бескиду та долини Раби й Мшанки.

Природа та історія

Гора складена карпатським флішем, і на ній відбуваються типові для Карпат зсуви. Так виникла заповнена водою зсувна ніша Жабє Око на західному схилі; на східних схилах є скельні виходи, а народна назва Западліська, імовірно, теж пов'язана зі зсувами. У східній частині є ще одне озерце — Морське Око: колись воно було більшим і слугувало купальнею, а нині це заростаюча мочарина. За переказами місцевих, джерел на горі 99; перед Другою світовою війною тут знайшли й невеликі соляні джерела, але їх експлуатація виявилася невигідною.

Ліс на Любоґощі вважають цінним: насіння тутешніх хвойних дерев збирають до центрального банку насіння. Тут одне з двох у всьому Острівному Бескиді місцезростань папороті листовика сколопендрового (Asplenium scolopendrium) — її виявили 2003 року, популяція налічує близько 500 рослин. Від 2026 року північно-східна частина вершини охороняється як природний заповідник, а в західній частині лежить територія Natura 2000 «Любоґощ».

Колись гребінь був безлісим, і на ньому були пасовищні галі. З горою пов'язано багато легенд про чортів, утопців, планетників і богинок. На північних схилах над Касиною Великою є місце Замчисько, або Ґрудек: назва натякає на давнє городище, але археологічні дослідження цього не підтвердили.

Безпека, сезон і правила

Любоґощ доступний цілий рік, складних ділянок немає, але підйоми досить круті й тривалі, а лісистий гребінь без краєвидів у тумані ускладнює орієнтування. Узимку тут лежить сніг. У заповіднику на північно-східних схилах не сходьте з позначених шляхів. У Бескидах допомогу надає GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також загальний номер 112.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Pudelek, CC BY-SA 4.0; Qvidemus, CC BY-SA 3.0 pl; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.