Ледовий штит

Ледовий штит (словац. Ľadový štít, пол. Lodowy Szczyt, нім. Eistaler Spitze) — вершина заввишки 2628 м у головному хребті Високих Татр, третя за висотою в усіх Татрах (і в усіх Карпатах) після Герлаховського та Ломницького штитів. Вона стоїть над Татранською Ломницею, приблизно за 16 км на північ від Попрада, у Пряшівському краї; на південному сході під нею лежить котловина П'яти Спіських плес із хатою Тері. Вершина належить до Татранського національного парку, і саме нею проходить межа двох суворих заповідників — Яворової долини та Студених долин.

Масив дуже розчленований: від Ледового штиту гребені спадають до Яворової долини й розділяють висячі долинки Задню Яворову, Суху Яворову та Ледову (Снігову). На заході від вершини відходить Сухий гребінь. Наймогутніші стіни обриваються на північ і північний захід — там цілий рік лежать фірнові поля, від яких і пішла назва (Ледова долинка, де сніг і лід тримаються все літо). Вода з західних схилів стікає Яворинкою до басейну Дунайця, зі східних — Малою Студеною долиною до річки Попрад.

Назва

Найдавніші назви — латинська Mons Anserinus і німецька Gans («гуска»), які 1717 року вжив Юрай Бухгольц на своїй панорамі Татр. Їх пояснюють рослиною сиверсія повзуча, що рясно росте на вершині: її плутали з перстачем гусячим. Сучасну назву вперше фіксують документи XIX століття.

Чи можна зійти

Позначеної стежки на вершину немає. Найближче веде зелена позначка з Татранської Яворини Яворовою долиною через сідло Седєлко (2372 м) до хати Тері — вона минає вершину приблизно за 600 м. Найлегший шлях на сам Ледовий штит має складність лише I за шкалою UIAA, але для туристів вершина доступна тільки з ліцензованим гірським провідником; сходити поза стежками в TANAP можуть лише організовані альпіністи за правилами парку. Шлях від Седєлка через Малий Ледовий штит складний для орієнтування, а північний гребінь «через Коня» (II) — дуже експонований. Відомі скельні маршрути: шлях Ґроша (III) і контрфорс Брнчала (IV) у південно-східній стіні над П'ятьма Спіськими плесами.

Високогірні стежки TANAP, зокрема й через Седєлко, щороку закриті з 1 листопада до 31 травня. Тож реальний сезон для провідницьких сходжень — літо й рання осінь.

Що видно з вершини

Скелясту вершину оточує кругова панорама: майже всі вершини Високих Татр, гребінь Бєлянських Татр, глибокі долини навколо, а за доброї видимості — частина Попрадської котловини та гори середньої й східної Словаччини й південної Польщі. Сам масив найкраще видно з Підгалля, а з півдня — разом із Ломницьким і Кежмарським штитами.

Природа та історія

Масив Ледового штиту — найбагатше в Татрах місце скельної рослинності: тут нараховано 85 видів трав'янистих рослин, і 30 з них саме тут сягають найвищої в Татрах висоти.

Ще 1805 року невдало пробував зійти Станіслав Сташиць. Перше задокументоване сходження відбулося близько 31 серпня 1843 року: англієць Джон Болл, Вільгельм Ріхтер, угорський художник і провідники з Юргова піднялися Сухим жолобом. Словацькі джерела згадують і ймовірне сходження трьох берлінських студентів 1835 року. 1867 року на вершині побував закопанський парох Юзеф Столярчик, а 1873 року — поет Адам Асник. Першими взимку, 28 грудня 1891 року, зійшли Теодор Вундт і провідник Якуб Горвай. Ледовий штит входить до Великої корони Татр.

Безпека

Це вершина для досвідчених людей зі страховкою: каміння, фірн навіть у серпні, швидкі грози. У разі біди викликайте Гірську рятувальну службу Словаччини (HZS): 18 300 (з іноземного номера +421 18 300) або 112.

Фото: Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Tescobar, CC BY 3.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY 3.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.