П'ять Спішських плес

П'ять Спішських плес (Päť Spišských plies) — група з п'яти льодовикових озер у самому верхів'ї Малої Студеної долини (Malá Studená dolina) у словацьких Високих Татрах, на території Татранського національного парку (TANAP) і заповідника «Студені долини». Плеса лежать у котловині під масивом Ледового штиту (Ľadový štít, 2627 м), а назву отримали від свого числа та від історичного Спішського комітату, на землях якого розташовані.

Усі п'ять плес — на висоті близько 2000–2022 м. Найбільше й найглибше — Вельке Спішське плесо (Veľké Spišské pleso): 3,48 га, глибина 10 м, висота 2014 м. Поруч лежить Простредне (Середнє) плесо — 2,36 га, лише 4,6 м завглибшки, нижче — Нижне (0,71 га) і крихітне Мале (0,18 га), а найвище, на 2022 м, — мілке Вишне плесо (0,21 га, 1,5 м). Вода перетікає з Вельке в Простредне, а звідти — двома шляхами: через Мале плесо до Малого Студеного потоку, що спадає з 200-метрової кам'яної тераси Озерна стіна (Jazerná stena), і через Нижне плесо, звідки вона зникає під камінням.

Мала Студена долина — класична «сходинкова» долина завдовжки близько 4 км: на нижньому уступі шумить Обровський водоспад, вище лежать галявина з хатою Замковського і широке плато, а котловина плес — на самому верхньому поверсі. Тут ростуть косодеревина та кедрова сосна (лімба), трапляються татранські серни й бабаки.

Що побачити і що робити

• Хата Тері (Téryho chata, 2015 м) над Простредним плесом — найвища в Високих Татрах гірська хата, що працює цілий рік. Її відкрили 21 серпня 1899 року з ініціативи угорського туриста й лікаря Едмунда Тері за проєктом архітектора Гедеона Маюнке; під час реконструкції 1979–1982 років носильники винесли сюди на плечах 197 т будматеріалів, ще 570 т доправили гелікоптером. Тепер хата живиться від сонячних панелей.
• Панорама котловини — від хати видно всі плеса й вершини навколо: Ледовий штит, Простредний Грот, Широку вежу, Сніговий штит, Спішський і Пишний штити та Ломницький Штит.
• Фото — найкращі кадри виходять зі стежки над Простредним плесом і з підйому до сідла Прієчне (Priečne sedlo), звідки три плеса видно разом.

Як дістатися

Вихідний пункт — Гребієнок (Hrebienok, 1272 м): зі Старого Смоковця сюди підіймається фунікулер або веде стежка (близько 1 год). Від Гребієнка червона Татранська магістраль веде повз Райнерову хату та Обровський водоспад до хати Замковського (близько 1 год), далі зелена стежка — до хати Тері: 1 год 45 хв угору, 1 год 20 хв униз. Спершу підйом поміркований, а під Простредним Гротом стежка круто серпантинить схилом. Разом це 2 год 45 хв в один бік і близько 750 м набору висоти — повноцінний гірський день для підготовлених, не для візочків. Зелена стежка від Гребієнка є частиною маршруту Старий Смоковець – Татранська Яворина. Від хати Тері жовтий маршрут Притулок Тері – Збойницький притулок веде через сідло Прієчне з ланцюгами — лише в один бік, до Збойницької хати.

Сезон і безпека

Вхід до TANAP безплатний, платні лише фунікулер і канатні дороги. Стежка до хати Тері відкрита цілий рік, але вище хати — на Седієлко (Sedielko) і через сідло Прієчне — діє сезонне закриття з 1 листопада до 31 травня (§ 4 Відвідувального порядку TANAP, вигляшка 26/2023). 13 липня 2026 року після реконструкції знову відкрили стежку від роздоріжжя Під Седієлком до сідла: її перенесли на скельну основу й обладнали ланцюгами та скобами. Ходити можна лише маркованими стежками й лише вдень; із собаками на зелену стежку від Гребієнка до Седієлка заходити не можна, дрони без дозволу заборонені. Узимку підйом до плес — для досвідчених зі спорядженням, стежте за лавинним прогнозом. Гірська рятувальна служба HZS — 18 300, загальний номер — 112.

Що поруч

• Модре плесо — найвище озеро Татр, над котловиною на шляху до Седієлка.
• Збойницькі плеса — по той бік сідла Прієчне.
• Скалнате плесо, обсерваторія і канатка на Ломницький штит — магістраллю від хати Замковського.
• Обровський водоспад — на шляху від Гребієнка.

Офіційний сайт: tanap.sk

Фото: Punteador, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Rafik k, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Andrzej Otrębski, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Branork, CC BY-SA 2.5, Wikimedia Commons; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.