Койшовська Голя

Койшовська Голя (словацьк. Kojšovská hoľa, розмовно Kojšovka; нім. Koischdorfer Höhe, угор. Kojsói-tető) — гора заввишки 1246 м у Воловських горах, що належать до Словацьких Рудних гір на сході Словаччини. Це найвища вершина однойменної геоморфологічної підгрупи й одна з найвиразніших гір усього краю. Вона лежить у Кошицькому краї, в окрузі Ґелніца, на кадастрі села Койшов, приблизно за 16 км на захід від Кошиць і за 8 км на південь від Ґелніци. Найближчі села — Злата Ідка біля південного підніжжя (близько 3,6 км), Койшов на півночі (близько 4,4 км), Опатка на сході та Праковце на північному заході. Сусіднє місце на її схилі (1225 м) — найвище місце округу Кошице-околиця.

Вершина лежить приблизно за 1,2 км на північний схід від головного гребеня Воловських гір, що тягнеться від Клоптаня до Передного Голиська, і з’єднана з ним неглибоким сідлом на південному заході. Найхарактерніша її риса — розлогий, досить плаский і безлісний купол, видовжений із заходу на схід, наче великий хлібний бохонець; вершину вкривають верес, чорниця й брусниця. Нижче купола схили помірно розчленовані долинами потоків. Уся гора належить до басейну Гнільця: південні, східні й північні схили відводить Койшовський потік, що бере початок на висоті близько 1120 м, західні — Перловий потік. На заході за сідлом стоїть сусідня Златоїдська гора (1232 м).

Як дістатися / маршрути

На вершину веде кілька позначених шляхів; чеська Вікіпедія за путівником 1988 року наводить такий час:

• із Златої Ідки синім шляхом до сідла під Койшовською Голею, далі жовтим на вершину — близько 1 год 30 хв угору (1 год 10 хв униз), перепад висот 587 м; це найкоротший шлях;
• із Койшова синім шляхом через Стриборну, далі червоним — близько 3 год 05 хв (униз 2 год 50 хв);
• із Праковце жовтим шляхом повз гаївню Ізбиця й хату Еріка — близько 3 год 30 хв (униз 3 год 05 хв);
• із міста Ґелніца синім шляхом через Стриборну й далі червоним — близько 3 год 50 хв.

Поруч, через сідло під вершиною, проходить червоний гребеневий шлях Стежка героїв СНП — від Клоптаня на заході та від Златоїдських лук на сході. До вершини веде й під’їзна дорога до метеостанції. Приблизно за 1 км на захід від вершини, на висоті 1045 м, стоїть гірська хата Еріка — друга за висотою хата Кошицького краю.

Що видно з вершини

Низька трав’яна рослинність не заступає огляду, тож із вершини відкривається круговий краєвид — саме заради нього сюди найчастіше й ходять. За словацькими джерелами, за доброї погоди видно навколишні вершини Воловських гір, Сланські гори, Чорну гору, Черґов, Браніско, Левоцькі гори, Високі Татри, східну частину Низьких Татр із Кральовою Голею, Столицькі гори й численні вершини північної Угорщини.

Природа та історія

На вершині стоїть метеорологічна й радарна станція Словацького гідрометеорологічного інституту (SHMÚ), а також кілька щогл телекомунікаційних ретрансляторів. Радар, оновлений у червні 2015 року, вимірює опади кожні 15 хвилин і має ефективний радіус дії близько 300 км; він входить до системи прогнозування й попередження про повені разом зі станціями на Малому Яворнику, Шпанім Лазі та Кубінській Голі. На південних схилах узимку працює гірськолижний комплекс із крісельною канатною дорогою та бугельними витягами.

Безпека, сезон і правила

Койшовська Голя — невисока, але відкрита вітрам гора, тому погода на вершині буває значно суворішою, ніж у долинах; у грозу не залишайтеся на голому куполі біля щогл. Ходити можна цілий рік, але взимку на південних схилах катаються лижники — не йдіть трасами спусків. Гора не входить до національного парку, проте ходіть позначеними стежками й не залишайте сміття. Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300), загальний номер 112.

Цікаві факти

• Місцеві жителі лагідно називають гору Койшовкою.
• Радар на вершині «бачить» опади на відстані до 300 км — далеко за межами Словаччини.
• Хата Еріка під вершиною — друга за висотою гірська хата Кошицького краю.

Фото: Pudelek, CC BY-SA 4.0; Draceane, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Draceane, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.