Гірничий музей у Ґелниці та штольня «Йозеф»

Гірничий музей у Ґелниці (Banícke múzeum v Gelnici) — міський музей старовинного гірничого містечка в долині Гнільця, серед Воловських гір, що належать до Словацьких Рудних гір. Він займає колишню ратушу на Гірничій площі: будинок завершили 1802 року, використавши камінь із мурів місцевого замку, — він постав із ренесансного ядра, до якого добудували крила в дусі терезіанського бароко, а над входом здіймається масивна барокова вежа.

Ідея зібрати пам'ятки гірництва звучала в Ґелниці ще 1766 року, за Марії Терезії, але втілилася лише в 1930-х. Директор міської школи Леопольд Грусс почав збирати речі в шахтарських родин, а після його смерті вчитель Самуель Фабріці домігся для колекції окремого будинку — колишньої зерносушарні й стайні. 1938 року музей уперше відчинив двері, проте вже в березні 1939-го його закрили. По війні, 1948 року, виставку знову відкрили, 1963 року після ремонту з'явилися нові експозиції, з 1965 до 2005 року музей був філією Краєзнавчого музею в Спішській Новій Весі, а від 2005 року ним опікується місто.

Що побачити

• Гірництво — робочі інструменти й прості, але винахідливі машини, колекція шахтарських ламп, яка показує їхній розвиток, старі гірничі мапи, дерев'яні моделі пристроїв для піднімання руди, робочий і святковий шахтарський одяг та макет входу до шахти в натуральну величину.
• Ковальство — у XIX столітті найприбутковішим ремеслом тут було виготовлення цвяхів і ланцюгів: місцеві ковалі щороку кували 39–40 мільйонів цвяхів.
• Цехи та історія міста — цехові знаки, скрині, печатки й вивіски; серед найцінніших експонатів — скульптура Мадонни з дитям першої чверті XV століття та картина Дюли Сентіштвані «Смерть шахтаря» (1927).
• Нові зали — «катівня» з лавою для покарань (2017) і пам'ятна кімната засновника музею Леопольда Грусса (2024); 3D-окуляри та анімовані фільми оживлюють роботу гірників і ковалів.
• Штольня «Йозеф» і гірничий скансен у районі Турзов (Turzov) — дренажна штольня завдовжки понад 1,5 км, закрита в середині XIX століття, коли занепав видобуток міді, і відкрита для відвідувачів 2016 року. Біля неї стоять унікальна рудодробарка-похверк XVII століття, яку рухає вода з Турзовського озера, і мурована плавильна піч.

Практична інформація

Ґелниця лежить на залізничній лінії в долині Гнільця, а музей — на головній площі, кілька хвилин пішки від центру. Музей працює в будні з обідньою перервою, квиток коштує 4 € (пільговий 2 €); до штольні «Йозеф» потрапити можна лише за попереднім замовленням щонайменше за тиждень, а взимку вона зачинена (подробиці — у блоці «Коротко»). Огляд музею займає близько години, разом зі штольнею — пів дня. Групи мають заздалегідь повідомити про візит; у літні вихідні великі групи приймають за замовленням. Анімації та 3D-окуляри зацікавлять дітей.

Поруч: маршрути й вершини

Від Ґелниці розходяться марковані стежки Воловськими горами: від площі недалеко до маршруту Татарков Криж – Гельниця, станція, а від станції веде стежка Гельниця, станція – Койшов. Найвища вершина краю, Койшовська голя (1246 м), доступна маршрутом Стрібірна – Койшовська Голя. Улітку прогулянку можна завершити біля водосховища Ружин на Горнаді.

Офіційний сайт: gelnica.sk

Фото: Investigatio, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.