Коровія

Коровія - село, центр сільської Ради. Розташована на річці Коровії, за 26 км від районного центру Глибока, за 2 км від залізничної станції Косьмин. Сільраді підпорядковане с. Валя Кузьмина.

Згадка про село є в писемних джерелах XVIII століття. Назва походить від річки Коровії. У 1497 році поблизу с. Валі Кузьминої молдавський господар Стефан III розбив військо польського короля Альбрехта. В околицях села виявлено поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.), доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та слов’ян (VIII-X століття н. е.).

Село Коровія Глибоцького району – один з населених пунктів, що фактично зливається з Чернівцями. Його приміська частина – це деякою мірою ще Чернівці, не так давно тут розбудували мікрорайон гарних маєтків. Проте у цих модних особняках мешкають не корінні жителі Коровії, а приїжджі – багатії з Чернівців та всієї Буковини, які хочуть жити ближче до міста.

Мешканці так званої старої частини села – люди не такі заможні, дозволити собі такі палаци більшість з них не може. Проте саме ці люди і є громадою села, вони беруть участь у вирішенні багатьох питань, їхні діти відвідують місцеву школу. А жителі нової частини села – лише на папері наші односельчани і до сільської ради, скажімо, навідуються тільки за довідками. Таким чином, населення Коровії складає десь 3150 осіб. Проте, якщо враховувати ще й тих, хто переїжджає, скажімо, не ввів у експлуатацію житло, або ще не прописався, то є 3700-3800 осіб.

Адреса сільської ради: 60410, Чернівецька об}л., Глибоцький р-н, с. Коровія, тел. 03734-3-63-43.

Додаткова інформація

Сокири, серпи та інше знаряддя часів епохи пізньої бронзи знайшли на звичайному городі в селі Коровії. Цьому скарбові щонайменше 3500 років і це є найдавніша знахідка такого типу на Буковині. Перша знахідка, позеленіла від часу бойова бронзова сокира-чекан з дисковидним обухом, виявилася ще у червні, коли мешканець Коровії Георгій Репчук кропив на городі жуків і випадково помітив незвичну річ. Однак цінна сокира потрапила до університету 9 жовтня. Її приніс туди вчитель історії Чагорської школи Володимир Яловка.

Вже наступного дня на розкопки вирушили співробітники Буковинського центру археологічних досліджень при Чернівецькому Національному Університеті імені Юрія Федьковича. Керував археологічною експедицією кандидат історичних наук, завідуючий кафедрою етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ Сергій Пивоваров. Тепер вдалося виявити ще 34 знахідки, які під час польових робіт було розтягнуто по всій земельній ділянці площею двадцять на десять метрів. Вочевидь, тисячі років тому скарб заховали у шкіряній чи полотняній сумці поодаль від населених пунктів.

При досліджені земельної ділянки було виявлено скарб речей бронзового віку, який вчені відносять до археологічної культури Ноа (ХІV – ХІІ століття до нашої ери). А це період знаменитої Троянської війни. До числа знахідок входять сокири-кельти, браслети, ніж, серп, уламки сокир – чеканів, уламки чаші, бронзові злитки та багато іншого. Знахідку пов’язують із південно-фракійськими племенами. Виявлені злитки і відходи виробництва можуть свідчити про те, що скарб належав майстру – бронзоливарнику. Для вироблення речей використовувалася олов’яниста бронза, з якої продукувалися вироби в Карпато-Трансільванському регіоні. Серед знахідок привертають увагу злиток і пластина з білого металу. Вірогідно злиток білого кольору виготовлено із білонового срібла – срібла із домішками інших металів, наприклад міді.

Щоби встановити точний склад злитку, на хімічному факультеті ЧНУ здійснять хімічну експертизу. За потреби експертизу проведуть у спеціальній київській лабораторії. Якщо результат проведеного аналізу буде позитивним, це буде найдавніший срібний виріб, знайдений на Буковині. Також були виявлені речі періоду Першої світової війни – ґудзики, гільзи, кулі. Це тільки другий скарб, виявлений на території Буковини. Перший, який знайшли в селі Прилипче, зберігся незначно. А більша частина речей коровійського скарбу виявлена вперше. Подібні знахідки характерні для Закарпаття та Південної України. Вчені вважають цей скарб надзвичайно цінним для науки, адже на основі виявлених можна простежити розвиток металургії в регіоні, можливі торгівельні зв’язки, переміщення народів на теренах Буковини.

Особливість цієї знахідки у тому, що це не просто скарб речей, а скарб речей і брухту. Тобто є ще й різноманітні злитки і уламки. А це свідчить про те, що вони належали мандрівному бронзоливарнику. Він завжди носив із собою кам’яні ливарні форми і шматки металу. Однак частину матеріалів він залишав у лісі, за півкілометра до найближчих населених пунктів.

Територія на межі Годилова і Коровії, де й було знайдено скарб, тоді була поросла лісом. Кращого місця для схованки не знайдеш. Зазначу, що таку сокиру-чекан, як у Коровії, на Прикарпатті знаходили тільки у селі Стецева Снятинського району. Загалом такого роду скарби для нас рідкість. Набагато частіше вони зустрічаються на Закарпатті, в Одеській області та в Румунії. Науковці радіють, що Георгій Репчук, який першим знайшов бойову сокиру, не викинув її і не продав. Лишень показував цей дивний предмет усім односельчанам, а коли ним зацікавилися історики, віддав його у їхні руки, не зажадавши жодної вигоди: “Люблю історію своєї країни, тож хай вам прислужиться”.

Минуле літо на такі знахідки для Чернівецької області було “урожайним”. В липні схожий скарб виявили у Кіцмані. Однак його теперішні власники ще розмірковують, чи віддати його науковцям, а чи збути колекціонерам. На думку Пивоварова такі речі мають високу колекційну цінність, однак потрапивши до колекціонерів можуть втратити свою цінність історичну.