Чернівці

Чернівці - адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чисельність населення міста становить 266 тис. осіб (2018). Територія Чернівців становить 153 км². Офіційний портал Чернівецької міської ради - http://chernivtsy.eu/portal/ . Місто - центр Чернівецької агломерації, населення якої складає 723.1 тис. осіб. Це історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких - пам'ятку архітектури "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації" - включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Місто кілька разів посідало чільні місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо. У наш час за містом закріпився неофіційний статус - "Пісенна столиця України".

Назва міста походить від городища, яке в "Списку городів руських дальніх і ближніх" згадується як Черн на Пруті (Чернь на Прутѣ). Перша письмова згадка про Чернівці в історичних документах датується 1408 роком. До 1918 року місто офіційно називалось Czernowitz (нім. Черновіц). До 1944 року місто офіційно називалось Черновіци , що на думку дослідників означало "новий Черн".

Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву “Чернь” або “чорне місто”, збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави. Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918-1940 рр. – Румунії.

В 1774р.тут жило близько 290 сімей і було три дерев’яних церкви. Місто почало процвітати у 1778 році, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарками, що проводились з 1 до 15 липня. З середини 19 століття до початку 20 було збудовано багато архітектурних пам’ятників, що принесли славу місту: ратуша (1848); приміщення поштамту (1855); Вірменська церква (1875); Єврейська синагога (1877); драматичний театр (1905); палац правосуддя (1906); приміщення залізничного вокзалу (1908).

Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки – колишня резиденція буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди. Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради. Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866). Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов’язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру. Павло Каспрук (1985 – 1991 роки) був першим головою міської ради, хто пробував робити демократичні зміни у радянські часи в кінці 80-х. Чорнобильська катастрофа, забруднення Дністра та інші екологічні та економічні проблеми вимагали великої напруги душевних та фізичних сил у громадян міста в ті часи. Він розпочав програми партнерства між містами-побратимами, уклавши угоду про побратимство з містом Солт Лейк Сіті (США).

Ювілейний рік для міста був не тільки святковим, але й плідним у соціально-економічному розвитку, про що свідчать визнання та нагороди: За підсумками експертного дослідження, який складає журнал “Фокус”, серед 55 міст обласних центрів, історичних міст, курортів, промислових центрів місто Чернівці посіло перше місце. За сумою оцінювання з 15 критеріїв (рівень розвитку міської інфраструктури та благоустрою, безробіття, злочинності, заробітної плати, забруднення повітря та води, кількість зелених насаджень, вартість житлово-комунальних послуг та доступність житла, кількість вузів, культурний потенціал, ділова активність, міграція, витрати міського бюджету на одного мешканця, інвестиційна та туристична привабливість) було визнане кращим містом України для життя (у 2007 році Чернівці у цьому рейтингу були третіми). За результатами аналізу економічних та фінансових показників, даних щодо демографічної ситуації, стану ринку праці, інформації відносно боргових зобов’язань, наявної у розпорядженні комунальної власності та перспективах на майбутнє, рейтинговим агентством “Кредит-Рейтинг” місту Чернівці був визначений та оновлений довгостроковий кредитний рейтинг за Національною рейтинговою шкалою інвестиційного рівня – uaBBB, прогноз: стабільний. Серед міст другої категорії Чернівці у 2008 році було нагороджено перехідним кубком та дипломом Кабінету Міністрів України І ступеня за підсумками Всеукраїнського конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку”. Виконавчий комітет Чернівецької міської ради став лауреатом ХІІІ Українського національного конкурсу якості у номінаціях “Великі підприємства”. Експерти цього конкурсу визначають кращі підприємства, компанії, організації за критеріями Моделі досконалості Європейського фонду управління якості (EFQM). Основними сильними сторонами міста визнано сприяння втіленню інноваційних та екологічно чистих технологій, соціально-економічна сфера як пріоритетний напрямок діяльності, а також забезпечення високих стандартів якості послуг, що надаються мешканцям. Згідно з оцінюванням за методикою, прийнятою в Європейському фонді управління якістю, виконком Чернівецької міської ради став володарем сертифіката “Визнання досконалості в Європі – 4* 2008”. Сучасні Чернівці – це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 км2. Відстань до Києва близько 650 км. Місто межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України.

Символіка міста

Герб Чернівців - обрамлений бронзовим орнаментальним картушем, червоний геральдичний щит, на якому зображено відкриту муровану браму з фігуральним тризубом в середині. Під брамою дві перехрещені лаврові гілки, перев'язані стрічками. Вінцем символу слугує мурована корона. Прапор Чернівців складається з древка, навершшя та прямокутного полотнища, лицеву сторону якого утворює, обрамлене червоним зубоподібним орнаментом, біле тло із зображеним у центрі гербом міста, над яким вишито напис українською мовою: "Чернівці". Під гербом - "1408" (дата першої писемної згадки про місто). З обох боків гербу і всі чотири кути поля заповнені рослинним орнаментом, з додаванням у кутках двох букових гілок з горішками та листочками. Зворотню сторону утворює жовте тло з гербом України у центрі, з аналогічними лицевій стороні обрамленням та орнаментами. 

Почесний ланцюг міського голови - символ влади мера Чернівців, який вручається від імені територіальної громади. Заснований 1908 та відновлений 2008, символ являє собою медальйон, на аверсі якого викарбувано напис - «Чернівецька громада — вільно обраному голові», на реверсі — «Основою вільної держави є вільна громада». Медальйон прикріплений до ланцюга, що складається з стилізованих гербів: України, Чернівецької області та міста Чернівці. Символ виконано з металу золотавого кольору.

Медаль "На славу Чернівців" - почесна відзнака Чернівецької міської ради, запроваджена до "600-ліття Чернівців" (2008) для нагородження осіб, які активно сприяли розквіту міста й пропаганді його в Україні та світі. Нагорода виконана із срібла із позолотою, має форму кола діаметром 28 мм. Планка медалі білого кольору з червоними смужками, що відповідає кольорам прапора Чернівців. Внизу планки — букова віть. На аверсі зображено герб Чернівців та напис - "На славу Чернівців". На реверсі - офіційний логотип Чернівців, розроблений та затверджений до ювілею. Нагородження медаллю відбувається, за рішенням міськвиконкому, щорічно - під час святкування дня міста.

Офіційний девіз сучасних Чернівців - "Спільними Зусиллями!" є україномовним варіантом стародавнього "Viribus Unitis!" - особистого гасла Франца Йосифа, право на використання якого ним особисто було дароване Чернівцям. Вказане свідчить про особливе ставлення цісаря до міста над Прутом. Поряд зі столицею Буковини подібної честі удостоївся тільки перший бойовий корабель ВМС Австро-Угорщини.

Сучасні Чернівці не тільки зберігають та відновлюють символи і традиції минулого, а й започатковують нові. Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12 годині на самий верх Чернівецької ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі, який на всі чотири сторони світу відтворює мелодію безсмертної композиції "Марічка" (муз. С.Сабадаша, сл. М.Ткача — 1953). Цю мелодію вже стали називати неофіційним гімном Чернівців.

До ювілею міста (2008) було розроблено та затверджено офіційний логотип «Чернівці 600», який виявився настільки вдалим, що продовжує використовуватись і надалі. Складовими ідеї емблеми слугували старовинність міста, його виняткова архітектурна спадщина та працьовитість мешканців. Символ виконано у вигляді ковальського витвору мистецтва, який свідчить про ґрунтовність, заможність та успішність. Кольорова гамма логотипу, представлена темно-синім та жовтим кольорами, володіє вищим ступенем комфортного контрасту та збігається з кольорами Державного Прапора України.

На початку 2010-их було розроблено та затверджено новий логотип міста, яким водночас було закріплено й офіційний слоган - "Чернівці-унікальність в розмаїтті". Для його створення обрані старі й нові символи Чернівців. Ліворуч на передньому плані зображений сурмач, який виграє на трубі мелодію "Марічки". Посередині на другому плані — міська ратуша. Колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації - архітектурну перлину міста зображено праворуч на задньому плані. Кольорова гама логотипу, представлена помаранчевим, блакитним та червоним кольорами, назва виконана фіолетовим. Таке сполучення є характерним у туризмі, який використовує поняття щастя, благополуччя, радості відпочинку, візуалізуючи позитивні символи та образи в строкатій, теплій та яскравій кольоровій гаммі. Використовується новий символ паралельно з старим - "Чернівці 600".

Останнім часом значного поширення набув слоган: "ЧЕРНІВЦІ — НАЙКРАЩЕ МІСТО НА ЗЕМЛІ!"

Історична пам’ятка міста “Ратуша – історія і сучасність”

Питання про будівництво ратуші у Чернівцях постало відразу ж після включення Буковини до складу Габсбургзької монархії. 29 травня 1786 року командувач військової адміністрації Буковини Карл фон Енценберг видав постанову про необхідність взяття в оренду для міської управи приміщення за платню, визначену в розмірі 40 флоринів. Упродовж десятиліть магістрат Чернівців працював у орендованих приміщеннях і листувався з Віденською радою, Галицьким намісництвом, Буковинською окружною управою про необхідність побудови власного приміщення. І в 1825 році було прийнято постанову про спорудження ратуші за проектом Надвірної будівничої ради на Казармовій площі (місце злиття нинішніх вулиць 28 Червня та І.Богуна). Однак проти цього проекту виступив окружний інженер Адольф Марін. 18 років велося листування про спорудження не на околицях, а в центрі міста. Марін переконував, що Чернівці розвиватимуться у південному напрямку, і ратуша повинна знаходитися в центрі міста, а саме на площі Ринок. У 1830 році крайового інженера підтримав общинний комітет на чолі з Андреасом Клугом, визнавши найпридатнішу для будівництва ділянку, що належала заможній родині Петровичів. 14 березня 1841 року Чернівецький магістрат підтвердив контракт між Христофом фон Петровичем та магістратом щодо земельної власності №288. А 24 квітня земельну ділянку придбано магістратом за 8000 флоринів. Запис про це був занесений до кадастрової книги міста. 12 березня 1842 року австрійський цісар видав указ про спорудження чернівецької ратуші. Конкурс на будівництво виграв підприємець Мендель Амстер, який підписав із магістратом контракт, що складався з 20 пунктів. Його засвідчено підписами Менделя Амстера, бургомістра Франца Лігоцького і двох свідків – членів будівельного комітету Йозефа Сімовича та Антона Белізаро і скріплено печаткою магістрату. Будівництво велося під вищим керівництвом крайового інженера та безпосереднім наглядом магістрату і громадського будівельного комітету, до складу якого увійшло шестеро найбільш шанованих, компетентних городян. Згідно з цим контрактом підприємець Мендель Амстер та компанія Герша Юстера, що постачала будівельні матеріали, зобов’язувалися збудувати приміщення ратуші за чотири роки. Роботи розпочалися з копання котловану під фундамент. Через нерівність поверхні та наявність ґрунтових вод його глибина сягала 6,3 метра.

19 квітня 1843 року відбулося закладання наріжного каменя у фундамент майбутньої ратуші. До міста запросили багато гостей, зокрема представників Галицького намісництва зі Львова та Віденської Надвірної будівничої ради. У спеціальну нішу поклали золоті монети з профілем цісаря та пергаментну грамоту з посланням до нащадків. Фундамент мурували з каменю, стіни – з цегли. Дуже якісних матеріалів вимагало будівництво вежі. Спершу передбачалося, що вона матиме дерев’яний каркас, однак згодом було запропоновано металевий. Будівельні роботи завершили наприкінці листопада 1846 року. А вже 1 грудня, незважаючи на те, що будівлю ще не було прийнято в експлуатацію, магістрат перебрався до ратуші. За це бургомістр Лігоцький отримав дисциплінарне стягнення від крайової влади. 

Остаточне прийняття новобудови відбулося 20 березня 1848 року – без урочистостей і банкетів. Для цього був підготовлений детальний опис усіх трьох поверхів ратуші, який склав архітектор Франц Радор, а підписали його – крайовий комісар Краль, архітектор Микулич, муляр Урбанські, члени будівельного комітету Карл Мартель та Йозеф Отт. Цей унікальний документ знаходиться у фонді Чернівецького міського магістрату.

Найцікавіші витяги з опису приміщенняновозбудованої ратуші

Споруда триповерхова, збудована з твердих матеріалів, межує зі сходу із Семигородською вулицею (частина вулиці Головної), завдовжки 19 клафтерів 2 фуси 6 цоллів (майже 37 м), із півночі – з площею Ринок (площа Центральна) – 21 клафтер 4 фуси (приблизно 41,2 м), із заходу – з Лілійною вулицею (вулиця Івана Франка) – 19 клафтерів 4 фуси, причому до неї примикає тільки одноповерхова частина будівлі розміром 4 клафтери 4 фуси, що разом становить 24 клафтери 2 фуси (понад 46 м), з півдня – з приватною власністю Леона Бека – 9 клафтерів, з виступаючим кутом із північної сторони – 5 клафтерів 5 фусів… Сходи з чотирма парапетами оздоблені каменем. Усі складові, згідно з контрактом – з каменю. Балконні плити мають 4 кам’яні і одну металеву опору. Головні карнизи ризаліту підтримуються шістьма канельованими пілястрами, які завершує фриз із кам’яними тригліфами і метопами, оздоблений 15 гіпсовими розетками. Над головним карнизом, уздовж ризаліту, – аттик висотою 5 фусів 6 цоллів. На ньому встановлено намальований водостійкими фарбами на мідній блясі герб міста Чернівці… На задньому плані головного фасаду підіймається вежа… Над головним карнизом вежі, облицьований каменем, – головний капітель. Над дахом вежі – металева конструкція у вигляді шпиля, до якої прикріплена мідна позолочена куля. Шпиль увінчує орел… …З боку Семигородської вулиці – в’їзні ворота… В’їзд вимощено дубовими колодами… Територія двору – правильний чотирикутник, утрамбований гравієм. Тут же – мурована криниця глибиною 24 клафтери…. далі у дворі – дві конюшні, приміщення для возів, домова пральня, пожежне депо. Перший поверх. Проминаючи перший в’їзд, через коридор досягаємо приміщення земельного кадастру, що має три кімнати… У кінці коридору – сходи, що підпираються склепінням з дубовим поруччям, 27 сходинок ведуть на другий поверх … …Далі досягаємо кімнати поліцейського ревізора… …Із коридору – через передню частину будинку – підіймаємось у міську касу, що складається з трьох кімнат… Головні сходи мають 29 сходинок із кам’яних плит – від фундаменту до склепіння, на кожній площадці – коридор, на сходах – дубові поруччя, 29 сходинок ведуть на другий поверх… На першому поверсі, в передній правій частині, – реєстратура, що складається з трьох кімнат… До сходів примикають арештантська кухня і по-ліцейська вартівня… В кінці коридору – вхід до поліцейської казарми, що використовується для арештантів. Другий поверх… Усі коридори і сходи вимощено кам’яними плитами. В усіх кімнатах, за винятком залу, підлога – м’яка і вистругана… З коридору досягаємо експедиційної контори, яка складається з трьох кімнат. Велика експедиційна кімната має спільне з кімнатою поліцейського судді опалення, всі кімнати опалюються з коридору… З кімнати керівника експедиційної контори двостулкові двері ведуть у коридор верхньої сторони. Тут посередині знаходиться зала, що має троє двостулкових дверей… Зала прикрашена 12 цілими і 4 половинними іонічними гіпсовими капітелями… По одну сторону зали з боку Головної вулиці і площі Ринок знаходиться бюро магістратського начальника, що складається з приймальні та кабінету… З іншого боку зали (в другому куті) – бюро магістратського адвоката, що складається з двох кімнат, в усьому подібних до бюро начальника… Далі – бюро асесора, кімната слуги канцелярії, кімнати поліцейського фельдфебеля, арешт для знаті, окремо для чоловіків та жінок… Третій поверх… Коридори вимощені, мають склепіння. Весь поверх використовується під квартири. Квартира бургомістра розміщена в начільній стороні будинку, коридор однієї частини цієї квартири знаходиться біля вежі до середини флігеля Лілійної вулиці, на 6 сходинок вищий за інші коридори. Ця частина має скляні двері. Зі сторони головних сходів – тристулкові двері… Квартира складається із шести кімнат, що йдуть одна за одною, і кухні з видом на площу Ринок… Квартира адвоката в лівій стороні, або у флігелі напроти Головної вулиці. Вона складається з 4 кімнат і кухні. Всі кімнати мають підлогу з м’яких струганих дощок, скрізь плінтуси… В кухні – плита, як і в квартирі бургомістра. До цієї квартири прилягає горище… Квартира асесора на правій стороні, навпроти Лілійної вулиці, складається з трьох кімнат і кухні… Квартира сторожа вежі складається з однієї кімнати і кухні, обидва приміщення мають підлогу. В кімнаті – руська піч… Вежа… До неї досягаємо з коридору від квартири бургомістра із середини третього поверху через двостулкові скляні двері… Праворуч від входу – поріг, якого можна досягти, подолавши 126 сходинок. Сходи вільно лежачі – без проміжних опор… На нижньому поверсі у флігелі проти Лілійної вулиці – вхід до підвалу… Весь підвальний поверх складається з 5 підвальних відділень… Отже, 1848 року в центрі Чернівців постала велична будівля у стилі пізнього класицизму. Й досі вона відіграє суттєву містобудівну роль, а вертикаль вежі слугує архітектурною домінантою всієї навколишньої забудови. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 6 вересня 1979 р. споруда ратуші прийнята на державний облік, як пам’ятка республіканського (у наш час – національного) значення. Порядковий номер у державному реєстрі національного культурного надбання – 3275, охоронний номер – 1738. За період існування будівля двічі ремонтувалася капітально. У 1902-1903 роках було проведено реконструкцію та перепланування з частковою заміною конструктивних елементів. Під час останнього ремонту у 1996- 2000 роки здійснено значні за обсягом ремонтно-реставраційні роботи з частковою зміною призначення приміщень. За 4 роки проведено повну реконструкцію системи інженерного обладнання, в тому числі встановлено автономне опалення, капітально відремонтовано водопровід, каналізацію, замінено елементи віконних заповнень, здійснено санацію підвалин. Також повністю замінено покрівлю споруди, в тому числі й вежі, на аналогічні матеріали (мідь, оцинкована бляха). Перекладено головки вентиляційних стояків, реставровано позолоти яблука шпилю вежі. Замінено великогабаритні решітки-жалюзі вікон вежі. Реставровано парадну сходову клітку та ковані елементи огородження. Реконструйовано сесійну залу, забезпечено технічне обладнання місць депутатів електронною системою голосування. Влаштовано пандус для полегшення в’їзду інвалідних колясок, продумано та забезпечено інші зручності для проведення прийому громадян. Також облаштовано прилеглу територію.

У 1998 році, з нагоди 150-річчя введення приміщення ратуші в експлуатацію, було відкрито портретну галерею бургомістрів, примарів, голів міської ради. Парадну сесійну раду засідань прикрасили портрети, виконані відомим майстром пензля, народним художником України Іваном Холоменюком. Галерея представляє осіб, які очолювали місто, починаючи від 1864 року. Серед них – 8 бургомістрів австрійського періоду: Якоб фон Петрович, Антон Кохановський фон Ставчан, Отто Амброз фон Рехтенберг, Вільгельм фон Клімеш, д-р Едуард Райс, Фелікс фон Фюрт, Сало Вайсельбергер; 7 примарів румунського пентоду: Георге Шандру, Теофіл Сіміонович, Ніку Флондор, Барбу Григоровіца, д-р Раду Збієра, д-р Ромулус Киндя, д-р Димитріє Мармелюк; голови міської ради та міськвиконкому, починаючи від 1940 і 1944 років: Олексій Нікітін, Антон Кошовий, Олександр Грицай, Іван Козачук, Полікарп Котко, Віктор Гутафель, Михайло Михайловський, Петро Донченко, Василь Толмач, Володимир Доцюк, Павло Каспрук, Іван Бойко, Георгій Гродецький, Віктор Павлюк. Ще одна ознака спадковості міських традицій – галерея почесних громадян міста, розміщена у залі сесійних засідань. Звання „Почесний громадянин міста” поновлено у 1969 році і надається громадянам, які найбільше прислужилися рідному місту.

12 листопада 2004 року у місті народилася нова традиція: рівно о 12 годині пополудні з балкончика під годинником на ратушній вежі лунає мелодія славнозвісної пісні “Марічка” у виконанні муніципального трубача. Адже саме звідси, з балкона ратуші, колись промовляли до громадян трьома мовами працівники магістрату, інформуючи про події у світі та місті. (газета “Чернівці”, випуск №48) Міська ратуша і досі залишається однією з найважливіших будівель обласного центру, справжньою перлиною його архітектурної скарбниці. Віриться, що й надалі вона буде серцем Чернівців, яке битиметься в унісон з міською громадою ще багато-багато років…

Аеропорт Чернівців має статус міжнародного. Він забезпечує регулярне повітряне сполучення з Києвом і Бергамо. Більше десяти років у Чернівцях функціонує Генеральне консульство Румунії, юрисдикція якого, крім Чернівецької, охоплює Вінницьку, Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську області. Крім того діє представництво Сучавської ТПП в Чернівцях. Передбачається, що у майбутньому в Чернівцях будуть відкриті почесні консульства Литви та Австрії. Найпривабливішими для малих підприємств є торгівля та сфера послуг, ресторанний і туристичний бізнес.

У Чернівцях працюють залізничний вокзал, автовокзал і міжнародний аеропорт «Чернівці» (починаючи від 2000-х рр. відбулось його відродження, здійснюються постійні рейси, як внутрішні, так і міжнародні. Місто з'єдналося залізницею з Європою (через Львів з Перемишлем, Віднем) ще у 1866 р. У 1908 році споруджується нова ошатна будівля залізничного вокзалу, щоби показати гостям міста, що вони приїхали не в якусь провінцію, а до «маленького Відня над Прутом». Сьогодні звідси відправляються потяги за кордон, у межах України - до Києва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, також за приміськими маршрутами. 

У місті діють 2 театри, обласна філармонія, зал органної музики, численні музеї, кінотеатри, 41 бібліотека, центральний палац культури і 17 закладів культури клубного типу; комфорт і спокій життя в місті створюють парки, сквери та зелені насадження.

Кафедральний собор Святого Духа (Святодухівський собор) — кафедральний собор Української православної церкви (Московського патріархату) в Чернівцях. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни. Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври.

Українська греко-католицька церква має в Чернівцях велику кількість вірян, які з кожним Божим роком збільшуються. На даний час в місті споруджено декілька храмів. Головний храм, що представляє УГКЦ на Буковині — Співкатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці Діви Марії, якому недавно було 190 років. Він також носить звання найстарішого храму, що було споруджено на теренах Буковини протягом останніх декількох століть. 12 вересня 2017 року папа Франциск потвердив рішення Синоду єпископів УГКЦ про утворення окремої Чернівецької єпархії і призначення її єпископом Йосафата Мощича, дотеперішнього єпископа-помічника Івано-Франківського.

Вірменська церква Чернівців - діюча вірменська католицька церква східного обряду Святих апостолів Петра та Павла в місті Чернівці. Збудована і освячена 1875 року, функціонує з перервою на час перебування радянської влади на Буковині. Занесена до списку будівель міста, що охороняються законом України.

Базиліка Воздвиження Всечесного Хреста (Чернівці) — римо-католицька церква, що має статус малої базиліки, перша мурована споруда міста. Однією із перших мурованих споруд Чернівців була римо-католицька церква. Її історія розпочинається з часу входження Буковини до складу Австрії у 1774 році. На час приєднання Буковини до Австрії у краї не було римо-католицьких храмів. Перша свята меса відбулася у дерев'яному будинку генерала Габріеля фон Сплені - першого австрійського управителя Буковини, в якій взяла участь тільки невелика кількість римо-католиків. В 1778 році в Чернівцях було закінчено будівництво першого костелу. Архітектурній споруді костелу Воздвиження Всечесного Хреста притаманні класицистичні риси. (Інші джерела оцінюють стиль як єзуїтський). Також в різних мікрорайонах міста розташовані численні каплиці, церкви.

Архітектурною спадщиною ЮНЕСКО в м. Чернівцях є резиденція митрополитів Буковини та Далмації.

У місті діють 3 театри: 

• Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської;
• Чернівецький обласний театр ляльок;
• Духовно-мистецький центр «Голос».

Музичне життя міста представлено обласною філармонією, в якій розпочинали свій творчий шлях народні артисти України Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Анатолій Євдокименко, чимало заслужених артистів країни.

Чернівці славляться своїми музеями:

• Чернівецький краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28) — найбільше зібрання матеріалів і артефактів природи, історії та культури Північної Буковини: колекція стародруків з унікальною Острозькою біблією, друкованою Іваном Федоровим у 1581 р.; нумізматична колекція, яка налічує понад 3 тис. монет; цікава колекція зброї; археологічна колекція, що нараховує понад 12 тисяч музейних предметів. Гордістю музею є колекція творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, основу якої складають ікони XVI—XVIII ст., роботи видатних буковинських митців. Природнича збірка налічує майже 10 тисяч натуральних зразків (опудала, мокрі препарати, гербарій, ентомологічні колекції тощо);
• Чернівецький художній музей (Центральна пл., 10). Сама споруда має художню цінність: в її оформленні віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. Загальна кількість експонатів музею перевищує 8400. Тут створено колекцію унікальних буковинських народних образів та ікон на склі XIX—XX ст., буковинських народних килимів XIX—XX ст., буковинських і гуцульських писанок, а також зберігаються такі рідкісні пам'ятки, як композиція «Страшний суд», буковинські ікони XVII—XX ст. та стародруки, серед них «Апостол» 1632 р. В експозиції живопису художнього музею представлені загалом рідкісні полотна, які належать пензлям знаних буковинських малярів, що працювали переважно в класичній манері;
• Музей історії та культури євреїв Буковини (Театральна пл., 10). Знаходиться у колишньому Єврейському народному Домі (нині Центральний міський палац культури). Основною концепцією музею є відображення та підкреслення характерних рис саме буковинського єврейства — буковинського феномена XIX — початку XX сторіч на Буковині, який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галицького, бессарабського та подільського єврейства.
• Музей буковинської діаспори (вул. Йосипа Главки, 1);
• Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2) — архітектурно-ландшафтний комплекс, який складається з пам'яток народної архітектури кінця XVIII — першої половини XX ст. Просто неба відтворене стародавнє буковинське село, де можна ознайомитися з народною архітектурою та побутом буковинців різних районів та етнографічних груп. Експозиція музею включає близько 35 споруд, перевезених з різних куточків області й відтворених у первісному вигляді з відповідним природним оточенням;
• Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (вул. Софії Окуневської, 5);
• Літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10);
• Меморіальний музей Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40/1);
• Музей авіації і космонавтики.

У Чернівцях щороку проводяться кілька фестивалів та ярмарків. Серед них:

• Поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz»;
• Фольклорно-етнографічний фестиваль «Буковинська Маланка»;
• Етнодуховний фестиваль «Обнова-фест»;
• «Петрівський ярмарок».

Туризм і екскурсії

Впроваджуються заходи з реалізації Програми розвитку туризму в місті Чернівцях на 2013-2016 роки щодо розвитку туристичної галузі, вдосконалення туристично-рекреаційної інфраструктури та підвищення конкуренто-спроможності туристичних продуктів міста. Туристичні послуги надавалися 116 суб’єктами господарювання, у тому числі 32 туроператорами – ліцензіатами та 84 турагентами. В місті функціонують 34 заклади готельного господарства із загальним номерним фондом у 1042 номери (станом на 01.01.2014 року – 31 заклад готельного господарства із загальним номерним фондом у 1021 номер). В І півріччі 2014 року суб’єктами готельного господарства забезпечено надходження до міського бюджету туристичного збору в сумі 59,9 тис.грн., що на 3,2 тис.грн. або 105,6% більше до показника відповідного періоду 2013 року. Для анонсування подій, які відбуватимуться в Чернівцях, сформовано Календар туристично-привабливих подій на 2014 рік. З метою розвитку подієвого туризму та підтримки національних традицій проведення туристично – привабливих заходів організовано та проведено: Різдвяний ярмарок, ІV фольклорно-етнографічний фестиваль «Маланка-фест 2014», свято «Запали найбільше серце твого міста» до Дня Святого Валентина. З метою промоціювання туристичних можливостей Чернівців на міжнародному рівні в березні 2014 року місто втретє було представлено на Міжнародній туристичній виставці «ІТВ-2014» (м.Берлін, Німеччина), прийнято участь у ХХ Міжнародній виставці UITT’2014: «Україна – Подорожі та Туризм» в м.Києві, Міжнародній туристичній виставці в м. Бухарест (Румунія) та Міжнародному весняному ярмарку туристичних послуг «Відпочинок – 2014» в м. Мінську (Білорусь). Виготовлено презентаційний буклет «Чернівці-Буковина», туристичний путівник «Чернівці». Туристично-інформаційним центром забезпечується надання комплексної інформації про інфраструктуру та сервіс туристичної галузі міста Чернівці та Буковини в цілому. Упродовж січня – червня 2014 року центр відвідало 3,5 тис. туристів, з них іноземних – 979 осіб. Порівняно з відповідним періодом 2013 року кількість відвідувачів зменшилася на 1,6 тис. осіб або 31,5%, у тому числі вітчизняних туристів зменшено на 24,0% , іноземних – на 45,2%. Серед вітчизняних туристів найбільша питома вага туристів з м. Києва (38,0%), Південно-Східних областей (34,0%), м. Львова (13,0%) та інших міст (15,0%). За мотивами відвідувань більша частка внутрішніх та іноземних туристів (в межах від 60,0 до 86,0%% відповідно) відвідали Чернівці з метою проведення дозвілля та відпочинку. Найбільш відвідуваними туристами залишаються пам’ятки архітектури історичного центру Чернівців, у тому числі об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – колишня Резиденція Митрополитів Буковини та Далмації. Так, упродовж І півріччя 2014 року об’єкт ЮНЕСКО відвідало 20,0 тис. туристів, що на 14,0 тис. осіб або 41,2% менше проти показника відповідного періоду 2013 року. Для мешканців та гостей міста проведено 19 безкоштовних недільних екскурсій історичною частиною міста, в яких взяли участь 449 екскурсантів, що в 1,7 рази більше проти показника за І півріччя 2013 року. Впроваджуються заходи з вдосконалення туристичного порталу: оновлено відеоматеріали та видання про Чернівці, розширена галерея презентаційних фотографій за об’єктами та напрямами відвідування туристами міста, здійснені заходи з просування порталу через соціальні мережі (facebook, vk.com). Забезпечується наповнення туристичного порталу корисною інформацією для туристів та відвідувачів міста. Cуб’єктам туристичного бізнесу направлено пропозиції щодо використання сучасних інформаційних технологій та систем маркетингових комунікацій шляхом поширення інформації про туристичні продукти та туристично-привабливі об’єкти Чернівців на Інтернет-ресурсах туристичного спрямування. В березні 2014 року питання «Про хід виконання Програми розвитку туризму в м.Чернівцях на 2013-2016 роки» розглянуто на сесії міської ради. З метою вдосконалення туристичної діяльності та підтримки існуючих ресурсів в березні 2014 року відбулося засідання Координаційної ради з питань розвитку туризму в м. Чернівцях, на якому розглянуто підсумки роботи туристичної галузі у 2013 році, перспективи її подальшого розвитку та затверджено план діяльності на 2014 рік. Для забезпечення тимчасовим житлом громадян, які приїхали з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, закладами готельного господарства м.Чернівців створено резервний фонд та забезпечено щотижневий моніторинг проживання громадян. Cуб’єкти туристичного бізнесу і готельного господарства взяли участь в номінаціях «Краща туристична фірма року» та «Кращий заклад готельного господарства року» акції вшанування лідерів економічного розвитку міста Чернівців «Визнання-2013».

Впродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі Чернівців. Екскурсія історичним середмістям австрійської доби дасть змогу ознайомитися з архітектурним ансамблем XIX — початку XX століть, який відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO.

З Чернівців можна здійснити цікаві заміські екскурсії. Неподалік від міста розташовані 2 із семи чудес України: Хотинська (70 км) та Кам'янець-Подільська фортеці (100 км), а також перлина Українських Карпат - м. Яремче (130 км). На західній околиці Чернівців залишилися руїни Цецинської фортеці.

У Чернівцях є близько 20 готелів загальною місткістю понад 1300 місць, які пропонують номери від «економ-класу» до «люкс-апартаментів». Майже всіма готелями надаються послуги харчування у власних ресторанах, паркування автомобіля тощо. У місті працюють понад 300 ресторанів, барів, кафе та піцерій на будь-який смак і гаманець: від закладів швидкого харчування до ресторанів традиційної української та вишуканої французької кухні. У Чернівцях є понад 700 магазинів, близько десяти торговельних центрів, а також один із найбільших ринків західної України — «Калинівський», де можна знайти будь-який крам. Музично-драматичний театр, численні мистецькі заклади та палаци культури, філармонія, кінотеатри, нічні клуби і розважальні комплекси роблять дозвілля чернівчан і гостей міста цікавим і насиченим. Популярним місцем відпочинку дорослих і дітей є центральний парк культури і відпочинку. Тут працюють різноманітні атракціони, кафе, бари, танцювальний майданчик просто неба, літній театр, відкритий тенісний корт тощо.

Архітектурна спадщина міста

Чернівці - одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам'ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення. Серед них:

Сакральні споруди

Резиденція Буковинських митрополитів - найімпозантніша споруда Чернівців, побудовано 1864-1882 чеським архітектором Й. Главкою з використанням форм романської і візантійської архітектури та мотивів українського народного мистецтва; з 1956 тут міститься Чернівецький Національний Університет; 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО включена до списку Світової спадщини.

• Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрована 1954) (вул. Сагайдачного, 87а);
• Дерев'яна Успенська церква на Калічанці (1783) (вул. Новоуспенська, 2);
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1767 р.) (вул. Троянівська, 1);
• Дерев'яна церква св. Спиридона (1715 р.) та дзвіниця у колишньому присілку Долішні Шерівці (вул. Квітковського, 11), переосвячена як церква Різдва Пресвятої Богородиці;
• Вірменська церква (1869-1875, архітектор Й. Главка), сьогодні зал органної та камерної музики, а також використовується для проведення богослужінь і родинних урочистих заходів;
• Дерев'яна Вознесенська церква та дзвіниця, кін. XVII ст., у колишньому присілку Гарячий Урбан (вул. Бориспільська, 13);
• Кам'яна церква святого Юрія на Горечі (1767, в стилі бароко);
• Собор Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ (1821) у стилі ампір, добудована на початку XX століття у стилі українського бароко;
• кафедральний Собор Святого Духа (1844-1864, архітектор Ф. Реллі);
• церква святої Параскеви у псевдороманському стилі, закінчена 1862 (архітектор А. Павловський);
• Костел Пречистого Серця Ісуса (Чернівці) в неоготичному стилі (1893-1894);
• Свято-Миколаївський собор (1927-1939) в стилі неоромінеск з оригінальними «крученими» банями;
• Свято-Троїцька церква (на Клокучці);
• Церква Св. Антонія (УГКЦ) на вул. Капеланська, 31;
• Костел Воздвиження Святого Хреста (1787-1814) на вул. Бетховена, 4/5;
• Садгірська синагога;
• Реформістська синагога «Темпль»
• Велика синагога (Чернівці);
• Синагога Мордо і Таубі Корн;
• Хоральна синагога «Бейт-Арес»;
• Бейт-Тфіла Біньямін;
• Синагога Боянер Ребе.

Вулиці та площі

• Комплекс Центральної площі (XIX-ХХ ст.): сьогодні - пл. Центральна 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9;
• Ансамбль Театральної площі з міським театром (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської), Торговельно-промисловою палатою (нині — головний корпус Буковинського медичного університету), Єврейським (нині— центральний палац культури) та Румунським народним домом (нині - обласний будинок офіцерів);
• Комплекс Геренгассе (XIX-ХХ ст.) - сьогодні вул. О. Кобилянської, 1-57, 4-44;
• Комплекс Гауптштрассе (XIX-ХХ ст.) - сьогодні - вул. Головна, 4-58, 1-79.

Інші визначні будівлі

• Буковинська ощадна каса — сьогодні Чернівецький художній музей, Центральна пл., 10;
• Чернівецька ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843-1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада, Центральна пл., 1;
• Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (арх. Ф. Фельнер та Г. Гельмер, 1904-1905 рр.), Театральна пл., 1;
• Палац Юстиції (арх. Ф. Сковрон, 1904-1906 рр.) — сьогодні споруда Обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 1;
• Будинок крайового уряду Буковини, (архітектор фон Глаубіц, при участі арх. Й. Главки, 1871-1873 рр.), вул. Поповича, 2;
• Будівля залізничного вокзалу (1898-1909) в стилі модерн (віденська сецесія);
• Німецький народний дім (1905-1910, архітектор Ґ. Фрич);
• Комплекс Чернівецького музею народної архітектури та побуту (XVII-ХХ ст.), вул. Світловодська, 2.

Історична забудова старого міста - це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX - початку XX століть.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-і роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найяскравішою пам'яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йозеф Главка.

На зламі XIX-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-тих років XX ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.

Архітектурний ансамбль Центральної площі

Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Ідея створення площі зародилась у самого австрійського цісаря Йосифа ІІ. У 1787 р. під час відвідин Чернівців він запропонував створити на тодішній південній околиці міста просторий майдан, де можна було б проводити ярмарки і де працював би ринок. Вже принаймні в перші десятиліття XIX ст. майдан набув статусу головного, про що зазначив у своєму щоденнику під час подорожі містом у серпні 1817 р. цісар Франц І.

Архітектурний ансамбль майдану Ринок, що почав формуватися на рубежі XVIII—XIX ст., став уособлювати нове обличчя міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках XIX ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя. Вона побудована в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. Сьогодні з балкона башти кожної днини, рівно о 12-ій, на всі чотири сторони міста лунає мелодія «Марічки», яку виграє на трубі сурмач у буковинському народному вбранні.

Впродовж 1900—1901 рр. поруч з ратушею постала імпозантна триповерхова споруда дирекції Буковинської ощадної каси, у якій сьогодні міститься художній музей[72]. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера віденського архітектора Губерта Гесснера. Ця будівля може вважатися класичним зразком віденської сецесії, однією з найвишуканіших пам'яток модерну, що збереглися у Центрально-Східній Європі.

Архітектурний ансамбль Театральної площі

На початку австрійського періоду там, де тепер Театральна площа, була околиця міста, за якою починався густий ліс. У середині XIX ст. на майдані торгували зерном, а пізніше — рибою, тож він став називатися Рибним — Фішпляцом. Активна забудова площі розпочалася на початку XX ст.

Перевтілення цієї містечково-базарної площі в імпозантний і стильний європейський майдан відбулося завдяки спорудженню тут протягом 1904—1905 рр. нового міського театру. Споруда музично-драматичного театру є однією з найвідоміших пам'яток архітектури, яка прикрашає місто. Чернівецький театр — творіння знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера. Він постав за якихось два роки і за архітектурою та інтер'єром не поступався перед найкращими театрами Європи. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г. Гайнцен: «Чернівецький театр — це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж їх запросили на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їхніми проектами театри у Відні й Одесі. Чернівецький театр — то пам'ятник обізнаним із культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню».

Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Серед визначних пам'яток Чернівців особливе місце посідає архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, побудований на місці старого єпископського палацу в 1864—1882 рр., включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO у червні 2011 року. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з'явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

Архітектурний ансамбль вулиці Ольги Кобилянської

Вулиця Ольги Кобилянської — єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Дата народження тодішньої Молодіївської, а пізніше Панської вулиці відома точно: в 1786 році на розі Центральної площі та теперішньої Кобилянської був закладений перший мурований будинок, а перед тим на його місці довелося викорчувати чимало пеньків. На початку XX ст. старожитні хатки були витіснені дво- і триповерховими стильними кам'яницями, а саму вулицю забрукували. Ще живі ті чернівчани, котрі пам'ятають, як тодішню Панську двірники мили по кілька разів на день водою з милом, а поліціант примушував кожного «нечупару» з брудним взуттям гарно витерти ноги, перш ніж ступити на бруківку.

Календар святкових подій в м. Чернівці у 2018 році