Скансен Музею української культури у Свиднику

Етнографічна експозиція під відкритим небом (Národopisná expozícia v prírode) у Свиднику — скансен Музею української культури, що входить до Словацького національного музею. Це найкраще місце в Словаччині, щоб побачити, як жили русини-українці Низьких Бескидів і Пряшівщини: на схилі над міським амфітеатром, на площі близько 11 гектарів, зібрано майже 50 будівель народної архітектури і понад 10 тисяч етнографічних предметів.

Створювати музей просто неба почали 1975 року, для відвідувачів його відкрили на початку 1980-х. Будівлі перевозили з навколишніх сіл і складали наново за документацією, тож кожна хата має своє «рідне» село. У дерев'яних зрубах — народні меблі, домашнє начиння й робоче знаряддя, а в коморах, стодолах і стайнях — вози, плуги, борони, засіки й кошики для зерна. Це не декорації «під старовину», а справжні пам'ятки народного будівництва, перенесені з конкретних сіл північно-східної Словаччини, — кожна зі своєю історією.

Що побачити

• Церква святої Параскеви з Нової Полянки (1766) — домінанта скансену. Тридільна тризрубна дерев'яна церква з трьома банями, покритими ґонтом, і окремою дзвіницею. Після Другої світової війни вона занепала, 1961 року її розібрали, а 1986-го перенесли до музею й зібрали наново. Іконостас XVIII століття походить із села Правровець біля Меджилабірців. Церкву освятили 1993 року, у ній відбуваються богослужіння.
• Селянські садиби з Улич-Кривого (середина XVIII століття), Снакова, Рівного, Остурні, Нижніх Репаш, Якуб'ян та інших сіл — від курних хат під соломою до пізніших зрубів.
• Технічні пам'ятки на березі потоку: водяний млин із Боглярки, водяний тартак і ступи з Лівова; є також вітряк і кузня.
• Сільська пожежна станиця з Нижніх Репаш, дерев'яна школа 1928 року з Курова, сезонне житло з високогірних полян Литманової та вівчарська колиба із Завадки.
• Заїжджа корчма з візницькою повіткою початку XIX століття.

Поруч, в амфітеатрі, щороку відбувається Свято культури русинів-українців Словаччини — тоді скансен найжвавіший.

Практична інформація

Скансен стоїть на західному краю Свидника, над амфітеатром (вулиця Фестивальна); від головного будинку музею на Центральній вулиці це близько півтора кілометра. Свидник лежить на дорозі I/21 з Пряшева до Дуклянського перевалу; залізниці в місті немає, тож добиратися зручніше автомобілем або автобусом. Скансен відкритий цілий рік, щодня, найдовше — з травня до вересня; квиток для дорослого коштує 6 €, а біженці з України заходять безплатно. На огляд варто закласти щонайменше 1,5–2 години: територія велика, на схилі, доріжки ґрунтові й гравійні, тому потрібне зручне взуття, а з візочком буде непросто. Дітям тут цікаво — можна зазирнути в кожну хату, школу й млин. Фотографувати можна за невелику доплату.

Поруч: маршрути й вершини

За кількасот метрів від скансену проходить маршрут Перед Чунтавою – Дуклянський перевал, а коротка стежка Свідник – Баня підходить для вечірньої прогулянки. У центрі міста — головна експозиція Музею української культури у Свиднику та Галерея Дезидерія Миллого з іконами. Щоб побачити такі церкви на їхньому місці, поїдьте до дерев'яної церкви Архангела Михаїла в Ладомировій (близько 6 км) — вона внесена до списку ЮНЕСКО.

Офіційний сайт: snm.sk

Фото: Henryk Bielamowicz, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Palickap, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.