Привіт!
Куди ви вирушаєте?
Пошук
Пошук
Пошук
Пошук
Розташована на північний захід від села Бовшів на кількох пагорбах (максимальна висота – 340 м), які прилягають до Бурштинського водосховища в Галицькому районі Івано-Франківської області. Площа 65 га. Науковці стверджують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду. На заповідній території росте понад 300 видів рослин. Народна традиція зберегла про Касову Гору ряд легенд і переказів, оповитих таємницями минулих віків. За однією з них князь Данило Галицький, у природних схованках гори зберігав гроші, золото й дорогоцінності. Ближчою до істини видається версія про те, що в лабіринтах карстових печер ховав свою касу бовшівський боярин. Однак, прохід до печери опинився під завалом і в результаті коштовності та гроші навіки лишились всередині гори, так вона і отримала свою назву – Касова.
Деякі дослідники вважали, що на плато, яке розташоване на одному зі схилів гори, стояв давньоруський монастир.  Деякі дослідники вважали, що на плато, яке знаходиться на одному зі схилів гори стояв давньоруський монастир. Припущення про його існування ґрунтуються на публікації у журналі "Слово" (1879.- 4.3-6), а також на топографічно-топонімічних дослідженнях краєзнавців Л. Чачковського та Я. Хмілевського. У своїй книзі "Княжий Галич" вони писали: "На Касовій горі біля Болшова, стояв І старинний манастир Чина святого Василія. Він був побудований від сторони лісу, там, де хребет гори є більше плоский. На півкруглому плато здіймався горбок. За свідченням жителів Бояшова І на цьому горбку колись стояла церковця". До монастиря вели сходи, залишки яких було виявлено в 30-х роках XX століття. Біля 30 років тому, вчитель із Бовшова І. Калитчук писав про Касову гору таке: "Ще й тепер тут зустрічаються гігантські камені, скелі, що утворюють собою печери, сховища. Часто можна потрапити на місця, де відчувається якась дивна порожнеча, а навіть під обережними кроками гуде земля, ніби застерігаючи того, хто навідався сюди, не нищити її багатства. І печери, і це незвичайне відчуття - то ніби перші експонати виставки природи, а всіх навіть не перелічити".
Здавна вся гірська смуга Касової гори була всіяна рідкісним камінням із мереживом тонких прожилок, яке називають алебастром. Ще в 30-х роках XIX ст. на нього звернув увагу один із власників Бурштина і започаткував алебастровий промисел. Але масова обробка цього каменю почалася лише через сто років. Крім кількох приватних майстрів художні вироби з алебастру виготовляв і місцевий кооператив, який мав свій цех. З алебастру робили підсвічники, попільнички, вази, чорнильниці, пудрениці, скульптурки тварин, риб, птахів. Збували вироби частково на місці, а частково вивозили за кордон. Велику популярність алебастрові речі здобули в середині 30-х років минулого століття. Багато селян займалися продажем і доставкою сировини відомим скульпторам. Цей промисел дуже збіднив природні запаси мінералу. В роки І Світової війни на Касовій горі росіянами були викопані окопи. Тут проходили жорстокі бої під час яких гору густо всіяли гільзи куль та снарядів.
Найбільшою цінністю Касової гори є її рослинність. Вона здавна привертала увагу медиків, ботаніків, геологів. Реліктовий трав'яний покрив цієї ділянки суші Опілля був об'єктом дослідження біля півсотні експедицій. Науковці стверджують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду. Схожі рослини можна зустріти лише в заповіднику Асканія-Нова та Стрілецькому степу Курської області.
Заповідник Касова гора в селі Бовшів
За розповідями старожилів із навколишніх сіл, рідкісна рослинність збереглася на цій ділянці завдяки тому, що землі Касової гори з якихось містичних причин не використовувалися в минулі століття селянами для вирощування сільськогосподарських культур. Можливо селян відлякував шум підземних вод. Про їх наявність у товщі гори говорять кілька джерел із чистою, холодною водою. Не виключено, що саме завдяки підземним рікам збереглася рослинність прадавніх геологічних епох. Усього росте на Касовій горі понад 300 видів рослин. Серед них такі рідкісні реліктові види як астрагал датський, аспарагус звичайний, вівсюнець Бессера, осока низька, жовтець Запаловича, горицвіт весняний, сон чорніючий, сон великий, півник угорський, конюшина червонувата, волошка тернопільська, чебрець одягнений, біла анемона, сугайник довголистий, мигдаль низький, три види хвилястої ковили. Біля десяти видів рослин занесено до Червоної книги України. В лісі, що розкинувся між горою й морем ростуть черешні, кизил, глід, калина, терен, шипшина. Влітку та восени в ньому можна назбирати підберезників, підосичників, опеньків, на луках трапляються зморшки та шампіньйони.
З вершини Касової гори відкривається красивий пейзаж - видно Придністровську долину, Дністер, Галич, Більшівці, навколишні села та Бурштинське водосховище.
Ковила волосиста на Касовій Горі в селі Бовшів
15 травня 1936-го року професор Всеволод Левицький – голова Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові – звернувся з листом до митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького із проханням створити на ерекційних церковних землях заповідник “Касова Гора” біля Бурштина. Митрополит підтримав прагнення науковців, давши згоду на заповідання.
Рішення про заповідання “Касової Гори” було підтримано 18 серпня 1936 року резолюцією природоохоронної конференції на Ясній Вілі у Підлютому на Станіславівщині, зорґанізовнаній Науковим Товариством імені Тараса Шевченка і Українською греко-католицькою церквою. Мова тоді йшла про створення двох заповідників "Касової Гори" в околицях села Бовшів й "Чортової Гори" поблизу Рогатина. Того ж року науковці Наукового Товариства імені Тараса Шевченка здійснили дослідження Чортової Гори і вона була заповідана, а от вивчення й заповідання Касової Гори планувалося завершити у 1939-му році. Одначе, цим планам не судилось здійснитись – червоні окупанти вторглись і загарбали Східну Галичину, впроваджуючи комуністичний лад, тероризуючи населення, арештовуючи і розстрілюючи вчених та духівників. Це був початок Другої Світової Війни…
Зі встановленням у 1944-му році чергового тоталітарного ладу, про заповідання довелось забути на довгі 35 років… Комуністична партія і її вожді взяли курс на нещадну експлуатацію природних ресурсів. Касова Гора впала жертвою їх ненажерного апетиту – її більшу південно-східну частину було розорано і втрачено назавжди; 1965-го у її підніжжі збудовано греблю, котра перекрила ріку Гнила Липа та зведено індустріального монстра – Бурштинську електростанцію. Нижня частина “Касової Гори” була залита Бурштинським водосховищем. Але цього виявилось замало і радянські чиновники розпочали дачний наступ на це диво природи, під їх егідою також відбувалось активне заліснення схилів “неужиткової гори”… На додачу, те, що залишилось не сплюндрованим відвели під пасовища і сінокоси… Але думка про заповідання Касової Гори теплилася у думках багатьох вчених, зокрема академіка Юрія Шеляга-Сосонка, який доклав багато зусиль аби дослідити і заповісти “Касову Гору”. Трапилась ця знаменна подія 1975-го року, тоді було створено пам’ятку природи республіканського значення і заповідано малесеньку ділянку гори – всього 7 гектарів західноподільського ковилового степу… Дослідники довший час намагалися розширити межі заказника, проте, це їм не вдавалося аж до 1988-го року, коли до наявної заповідної території було приєднано ще 58 гектарів (загалом – 65 га – авт.). А у 2004-му році Касова Гора увійшла до складу Галицького національного парку. У 2011-му році Бовшівська сільська рада, до земель котрої належить Касова Гора, дала згоду на приєднання до заповідного урочища ще 100-а гектарів, отож невдовзі уся гора матиме заповідний статус.
Заповідник Касова Гора село Бовшів
"Надзвичайна цінність Касової Гори – розповідає пані Надія Шумська, кандидат біологічних наук, співробітник Галицького національного парку – у її розмірах. Адже, це найбільша ділянка третинних, дольодовикових, реліктових опільських степів, котрі збереглись до наших днів у Галичині…" Справді загальна площа Касової Гори становить близько 160 гектарів. Вона простягається вздовж лівого берега Гнилої Липи і Бурштинського водосховища (останнє, з 2011-го року, отримало статус рамсарської території –авт.) на 4 кілометри, а у найширшому місці сягає 1200 м. У висоту вона сягає 340 метрів над рівнем моря і 100 метрів над долиною Гнилої Липи.
Касова Гора – це лише система скелястих пагорбів, котрі у ґеологічному відношенні є західним краєм Подільської височини. Ці однотипні пагорби простягаються з півночі на південь більш, ніж на 200 кілометрів від Львова аж до Снятина, часом утворюючи фантастичні карстові форми рельєфу, включно із печерами та проваллями. Й вздовж краю Поділля розкидані невеличкі ділянки степів, найбільша з яких Касова Гора, і в цьому полягає її винятковість. "Природоохоронну важливість цього об’єкту – продовжує пані Надія Шумська – переоцінити дуже важко, оскільки тут збереглись найбільші у реґіоні популяції зникаючих степових рослин, наприклад, чотири види ковили, три види сон-трави, горицвіт, з десяток орхідей, з-поміж котрих надзвичайно цінні Зозулинець обпалений (Neotinea ustulata (L.) R.M. Bateman, Pridgeon et M.W. Chase) та Венерині черевички (Cypripedium calceolus L.) та багато інших – занесених до Червоної книги України. Окрім того, у рослинному покриві Касової Гори наявні дуже рідкісні рослинні угруповання степів, зокрема Ковили волосистої (Stipa cpillatae) та Осоки низької (Cariceta humilis), що занесені до Зеленої книги України."
Рослинність на Касовій горі в селі Бовшів
Загалом, на Касовій Горі зростає понад 300 видів судинних рослин – це близько 10% усіх рослин України. Південно-західні схили заповідного урочища вкриті посухостійкою степовою рослинністю, де переважають Ковили: волосиста (Stipa capillata L.), найкрасивіша (Stipa majalis Klokov), пірчаста (Stipa pennata L.), вузьколиста (Stipa tirsa Steven), Шавлії (Salvia L.), Зіноваті австрійська (Chamaecytisus austriacus (L.) Link) Ліндемана (Chamaecytisus lindemannii (V. Krecz.) Klaskova), Блоцького (Chamaecytisus blockianus (Pawl.) Klaskova), подільська (Chamaecytisus podolicus (Blocki) Klaskova) та руська (Chamaecytisus ruthenica (Fisch. ex Woloszcz.) Klaskova), Півники безстеблові угорські (Iris aphylla subsp. hungarica (Waldst. et Kit.) Hegi), Анемона лісова (Anemone sylvestris L.), Айстра степова (Aster amellus L.), Оман мечолистий (Inula salicina L.), трапляється Катран татарський (Crambe tataria Sebeók) – єдине у Галичині перекотиполе; й безліч інших рослин.
А от північно-східні схили Касової Гори є більш вологішими і тут, на диво, добре себе почувають деякі гірські види, наприклад, Анемона нарцисоквіткова (Anemone narcissiflora L), Купальниця європейська або найвища (Trollius altissimus Crantz), Чемериця біла Лобелієва (Veratrum album subsp. lobelianum (Bernh.) Arcang.), Дзвоники-Фітеуми (Phyteuma L.), Косарики черепитчасті (Gladiolus imbricatus L.), Півники сибірські (Iris sibirica L.) та інші.
На Касовій Горі зростає чи не найбільша на Опіллі популяція рідкісного Відкасника осотовидного (Carlina cirsioides Klokov) – західноподільського ендеміка, який, щоправда, ще відомий у одному із реліктових місцезростань у Польщі. Ця популяція розкинулась на кількох пагорбах, які, нажаль, на нині не входять до охоронної зони.
Вітер жене ковилові хвилі на тлі Бурштинської електростанції та водосховища
Касова Гора є унікальним місцем у Галичині, адже тут знаходиться найзахідніше місцезростання рідкісного Мухомора щетинистого (Amanita solitaria (Bull.) Fr.), який охороняється законом. В Україні, цей гриб був відомий лише з її центру та Криму!
З-поміж тварин Касової Гори, вирізняється низка рідкісних, які занесені до Червоної книги України та Міжнародних природоохоронних переліків. Зокрема тут збереглася найзахідніша в Україні популяція Дибки степової (Saga pedo (Pallas, 1771) – великого безкрилого хижого коника. Окрім Дибки степової, на Касовій Горі чисельним є рідкісний Джміль яскравий (Bombus pomorum Panzer, 1805), поодиноко трапляється і “червонокнижний” Джміль моховий (Bombus muscorum (Linnaeus, 1758). Тут же поширені Вітрильники Подалірій (Iphiclides podalirius (Linnaeus, 1758) та Махаон (Papilio machaon Linnaeus, 1758), Червінець непарний (Lycaena dispar (Haworth, 1802). Комахи на Касовій Горі представлені цілим комплексом степових видів.
Одним із найцікавіших видів хребетних тварин Касової Гори є Сліпак подільський (Spalax zemni (Erxleben, 1777), якого тут неодноразово знаходили ще за часів польського панування у Галичині, одначе, сучасних знахідок, нажаль, немає. Хоча, науковці Галицького національного парку не втрачають сподівань на його виявлення. Найбільша проблема – це те, що Сліпак веде прихований підземний спосіб життя, виявляючи себе лише куртинами дрібно пересіченого ґрунту на поверхні. Такі куртини дуже часто трапляються на Касовій Горі, проте самих тварин виявлено не було.
Загалом, Касова Гора – це надзвичайно цінний природний комплекс, який потребує усесторонньої охорони, яку власне й забезпечує Галицький національний парк.
Для більшої популяризації  екотуризму та кращого його розвитку, 29 листопада 2017 року в Галицькому національному природному парку відкрито новий еколого-освітній маршрут “Вздовж водосховища – на Касову Гору” (Орнітологічний маршрут на Касову гору).  Як повідомояє ГО "Еко – Галич" ця нова еколого-освітня і туристична атракція дозволить місцевим мешканцям та гостям краю краще пізнати красу і багатство природи Опілля. Еколого-пізнавальний маршрут розпочинається поблизу автостоянки Бурштинської ТЕС, на березі водосховища , де в період міграцій та зимівлі скупчується значна кількість водоплавних птахів різних видів. Тут обладнано оглядовий майданчик з інформаційними стендами та лавочками для короткотермінового відпочинку. Туристи можуть скористатися оптичними приладами.
Наступна туристична зупинка – оглядова вишка, поблизу колонії сірих чапель у лісовому масиві парку.  Завершується подорож на вершині  Касової гори, де також споруджено оглядовий майданчик і встановлено інформаційні стенди.
Оглядовий майданчик на вершині  Касової гори
Фотографії
Відео
Найближчі маршрути
с. Пасічна, через с. Манява, Манявський вдсп., г. Велика Сивуля до с. Бистриця
с. Пасічна, через г. Синячка до м. Яремче
с. Пасічна, через г. Синяк, г. Малий Горган до с. Поляниця
с. Дора, через г. Синячка, пер. Пересліп, пол. Туршугувата, хр. Явірник до м. Яремче