Національний природний парк "Галицький"

Найближче проживання

Що може бути більше варте уваги і захисту, ніж унікальні ліси і лісостепові природні комплекси Прикарпаття? На території Галицького національного природного парку проводяться науково-дослідні роботи, а також ведеться активна еколого-освітня та туристична діяльність.

Указом Президента України від 9 серпня 2004 року, в межах Галицького району Івано-Франківської області, з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісових, лучно-степових та водно-болотних природних комплексів і об’єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, історико-культурну, оздоровчу, освітню та естетичну цінності, було створено Галицький національний природний парк з підпорядкуванням Державному комітету лісового господарства України.

Площа земель парку – 14684,8 га, з них 12159,3 га надані у постійне користування, 2525,5 га, включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Парк знаходиться на межі двох фізико-географічних регіонів: Українських Карпат (область Передкарпаття) та південно-західної частини Східно-Європейської рівнини (область Опілля Західноукраїнської провінції Лісостепової зони). Завдяки такому розташуванню для території характерний велике ландшафтне та біологіче різноманіття. У рослинному покриві та серед представників фауни трапляються як подільські, так і карпатські види. На території парку виявлено 45 видів рослин і 37 видів тварин, що є представниками Червоної книги України, 4 і 9 відповідно – Європейського Червоного списку та 6 видів рослин і 158 видів тварин що знаходяться під охороною Бернської конвенції.

Більше 40 цінних в науковому, природоохоронному та рекреаційному значенні природних комплексів та об’єктів (лісових урочищ загальною площею близько 11 тис га, водно-болотних комплексів – 2550 га, лучно-степових ділянок та геологічних утворень, ін.) входять до складу Галицького національного природного парку.

В найцікавіших куточках парку прокладені туристичні маршрути та еколого-пізнавальні стежки. Детальнішу інформацію можна отримати за адресою: с. Крилос, вул. Галицька, 1.

Парк частково охоплює долину ріки Дністер та пригирлові частини долин його допливів – Лімниці, Лукви, Гнилої Липи, розміщене Бурштинське водосховище, 38 ставків, 5 озер.. Рельєф парку здебільшого горбистий, розчленований долинами постійних і тимчасових водотоків. Головні річкові долини мають значну глибину (до 80–100 м), їх днища широкі, місцями заболочені. Особливий інтерес для відвідування представляють унікальні букові ліси, карстові скелі та печери на лівому березі Ломніци. Дуже цікаві і дубові гаї, і заболочене урочище, і глибоке карстове озеро Сімлин.

На території мешкає близько 5 тис. видів тварин (з них 355 видів хребетних) і виявлено 700 видів вищих судинних рослин. У межах парку зареєстровано 45 видів рослин і 48 видів тварин, занесених до Червоної книги України. На степових ділянках "Касова Гора" та "Каменя" виявлено 25 видів рослин і 8 видів тварин, занесених до Червоної книги України, описано шість рідкісних степових угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пірчастої, ковили вузьколистої, костриці бліднуватої, осоки низької. Тут охороняються, крім чотирьох видів ковили, також зіноваті подільська та Пачоського, дев'ятисил осотовий, сон великий, очиток застарілий тощо, а також "червонокнижні" тварини: пугач, тхір степовий і горностай.

Унікальні букові ліси на лівобережжі Лімниці з безліччю карстових скель, лійок і печер вапнякового походження та 80-літні діброви з дуба звичайного, заболочене урочище "Корчева", глибоководне карстове лісове озеро "Сімлин" надають паркові неабиякої привабливості й цінності.

Панівним типом рослинності в минулому на території парку були дубові й букові ліси. Це, переважно, похідні дубово-грабові й дубові (представлені дубом звичайним та дубом північним) ліси, букові діброви.

Велику наукову і природоохоронну цінність на території ГНПП мають осередки лучно-степової флори та наскельні степи, що формуються на південних схилах опільських горбистих пасм з відслоненнями на денну поверхню карбонатних порід та гіпсів. Осередки чистого гіпсу у вигляді кристалічного гіпсангідриту на території парку є ендемічними та рідкісними і представлені особливим різновидом грубозернистого, у вигляді щільно стиснутих плиточок гіпсу. Утворення цієї характерної для Опілля породи відбулося під час висихання теплого міоценового моря, яке вкривало цю територію багато мільйонів років тому, внаслідок перенасичення в його водах концентрації сульфату кальцію. З відступом моря, теплоємні гіпсові товщі древніх морських берегів опинилися на денній поверхні і стали реліктовими рідкісними осередками зростання давньої середземноморської флори.

За приблизними оцінками фахівців, на території Парку можна виявити не менше 12-15 тисяч видів комах. Згідно з попередніми даними і прогнозами ентомологів, лише одних метеликів - денних й нічних разом, буде виявлено близько 700-800 видів, а жуків - 1500-2000 видів.

З водно-болотних угідь найціннішими в науковому і природоохоронному плані є Бурштинське водосховище, річка Дністер та риборозплідні ставки. Ці водойми відіграють важливе значення для збереження видового багатства птахів. Під час міграцій тут скупчується до 20 тис. особин птахів 85 видів, на зимівлі реєструється до 3,5 тис. особин птахів 40 видів, на території парку розмножується 57 видів птахів.

Червонокнижні представники тваринного світу - борсук, сова довгохвоста, підорлик малий, лелека чорний та інші. Типовими "червонокнижними" представниками тваринного світу, життя яких пов'язане з водоймами, є: стерлядь, вирезуб, харіус європейський, чернь білоока, гоголь, крохаль довгоносий, скопа, кроншнеп великий, видра річкова тощо.

В лісових масивах типовими мешканцями є олень благородний, сарна європейська, свиня дика, нориця руда, мишак жовтогорлий, вивірка звичайна, вовчки сірий та лісовий, борсук, куниця звичайна і лисиця звичайна, рясоніжки велика та мала, мідиця звичайна, їжак європейський.

Траплялися випадки зустрічі рідкісних ведмедя бурого та кота лісового. На відкритих просторах чисельними є хом'як звичайний, заєць сірий, тхір чорний, ласиця, куниця кам'яна, кріт європейський. З рідкісних трапляються горностай і тхір степовий. Для водно-болотних біотопів типовими є ондатра, щур водяний, видра річкова, дуже рідко можна натрапити на норку європейську. В результаті досліджень, проведених інженером Інституту екології Карпат НАН України А.-Т. Баштою, в межах парку виявлено 9 видів кажанів: нічниці велика і водяна, лилик пізній, нетопири карликовий та лісовий, вечірниця дозірна, вухань звичайний, широковух європейський, а в одній із печер виявлена репродуктивна колонія (утворена тільки самками) підковика малого чисельністю близько 160 особин.

Працівниками Галицького національного природного парку за період функціонування установи було здійснено ряд заходів спрямованих на охорону та відтворення чисельності рідкісних видів птахів парку:

спорудження дуплянок для довгохвостої сови;
ремонт гнізд хижих птахів та чорного лелеки;
закриття полювання на риборозплідних ставках (господарська зона парку), де трапляється білоока чернь;
природоохоронна пропаганди в ЗМІ, загальноосвітніх та вищих навчальних закладах, серед працівників рибних господарств;
посилення контролю за здійсненням господарських заходів на водоймах, в лісових масивах, інших природних об'єктах з метою запобігання нанесення шкоди орнітофауні;
застосування сучасних наукових розробок у веденні мисливського господарства;
проведення більш детальних обстежень території парку, та околиць, для виявлення місць репродукції видів, стан популяцій яких викликає занепокоєння, з метою подальшої їх охорони.

Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.

До складу території національного природного парку «Галицький» входять такі об'єкти ПЗФ України:

Пам'ятка природи загальнодержавного значення «Касова гора» (комплексна).
Центр реабілітації диких тварин

У Галицькому національному природному парку з метою реабілітації і подальшого повернення у природу представників місцевої фауни, які потрапили в біду, з 2007 року працює центр реабілітації диких тварин. Сюди приймають тільки хворих, або скалічених за різних обставин, а також молодих тварин, котрі не можуть самі добувати їжу і в дикій природі приречені на загибель.

Ведеться журнал спостережень за поведінкою тварин у неволі, проводиться їхнє щеплення і лікування. Створюються належні умови їх перебування, максимально наближені до їхнього існування у дикій природі. Після лікування та реабілітації на волю випускаються лише ті тварини, які знову зможуть жити у звичному для себе середовищі. При бажанні можна ближче поспілкуватись з мешканцями центру реабілітації диких тварин, і навіть погодувати маленького дикого оленятка із пляшечки.