Нижні Риси

Нижні Риси (пол. Niżnie Rysy, словацьк. Malé Rysy, нім. Dénesspitze) — вершина Високих Татр заввишки 2430 м у північному гребені Рисів, яким проходить польсько-словацький кордон. Гребінь розділяє польську долину Рибього Потоку та словацьку Бєловодську долину. Нижні Риси лежать між середнім (північно-західним) верхом Рисів, від якого їх відділяє Перевал під Рисами (2365 м), і Верхнім Жаб'ячим Щитом за Тяжкою Перелучкою. Це третя за висотою гора Польщі після Рисів і Великого Мєнґушовецького Щита. Польська й словацька назви походять від сусідніх Рисів, а німецька й угорська вшановують спишського альпініста Франца Денеса (1845–1934).

Масив складається з чотирьох гранітних веж: південної (близько 2405 м), головної (2430 м), Задньої Турні (близько 2410 м) і Крайньої Турні (близько 2375 м). Над Морським Оком і Чорним Ставом під Рисами нависає урвиста північно-західна стіна заввишки близько 650 м, а на захід від третьої вежі відходить гребінець із Томковими Голками, названими на честь татранського провідника Юзефа Ґонсєниці Томкового.

Як дістатися / маршрути

Позначеного туристичного шляху на вершину немає. Найлегші шляхи до головного верху за татранською альпіністською шкалою вважаються дуже легкими (0) або легкими (0+): від Перевалу під Рисами — близько 15 хвилин, із Котла під Рисами — близько 30 хвилин від позначеного шляху. До обох місць веде червоний позначений шлях на Риси від Морського Ока через Чорний Став під Рисами. Південний верх доступний значно важче. Північно-західною стіною прокладено багато альпіністських маршрутів — від II до VI ступеня складності.

Найближчі вихідні пункти з польського боку — Паленіца Бялчанська й Лиса Поляна, звідки дорога веде до Морського Ока; зі словацького — Штрбське Плесо.

Що видно з вершини

З головного верху видно словацький бік — Бєловодську й Тяжку долини, а з польського — Морське Око та Чорний Став під Рисами. Найкраще Нижні Риси видно з берегів цих озер і з вершини Рисів.

Природа та історія

На Нижніх Рисах ростуть рідкісні для Польщі рослини, які в країні трапляються лише в Татрах і то в небагатьох місцях: роговик одноквітковий, котячі лапки карпатські, полин скельний, ломикамінь відігнутолистий, злинка угорська та мітлиця альпійська. На польському боці під Перевалом під Рисами є семиметрова печера Томкова — рідкість для гранітної частини Татр. Біля вершини бувають серни й бабаки.

Перше літнє сходження здійснили Януш Хмєловський, Адам Кребль і Якуб Бахледа 18 липня 1905 року, перше зимове — Юзеф Лесєцький, Юзеф Оппенгайм, Маріуш Заруський і Станіслав Здиб 6 лютого 1914 року. На південний верх уперше піднявся Кшиштоф Здзітовецький у липні 1964 року.

Безпека, сезон і правила

Вершина лежить у Татранському національному парку (TPN) з польського боку і в TANAP зі словацького. Вхід до TPN платний; сходити з позначених шляхів дозволено лише для скелелазіння за правилами парку, тож самостійно сюди мають іти тільки досвідчені альпіністи, решті — з ліцензованим провідником. Високогірні позначені шляхи TANAP закриті з 1 листопада до 31 травня. Червоний шлях на Риси має ланцюги, на ньому довго лежить сніг, а схили лавинонебезпечні. З польського боку рятує TOPR: 985 або +48 601 100 300, зі словацького — HZS: 18 300 (+421 18 300). Загальний номер — 112.

Цікаві факти

• Нижні Риси не слід плутати з нижчим верхом самих Рисів — це різні гори, які німецькою звуться зовсім по-різному: Meeraugspitze і Denesspitze.
• Булу під Рисами (2054 м) часто помилково вважають частиною масиву Нижніх Рисів, хоча насправді вона з'єднана з Рисами.

Фото: Rafal Sikora, CC BY-SA 3.0; Op, CC BY-SA 3.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Andrzej Makarczuk,, CC BY-SA 2.5; MOs810, CC BY-SA 4.0; Op, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.