Лавіновий штит

Лавіновий штит (словацьк. Lavínový štít, пол. Lawinowy Szczyt, нім. Lawinenspitze) — скеляста вершина заввишки 2606 м у словацьких Високих Татрах, одна з найвищих у всьому хребті: словацька енциклопедична довідка ставить її на п'яте місце серед вершин Високих Татр. Вона лежить приблизно за 15 км на північний захід від Попрада, над курортними осадами Вишне Гаги, Нова Полянка й Татранська Полянка, у Пряшівському краї. Найближчі поселення в нашій базі OSM — Штрбске Плесо (близько 6,5 км), Штола (8,4 км) і Ґерлахов (9,5 км). На південному сході, під вершиною, стоїть висока гірська хата Сілезький дім.

Вершина — виразне підвищення на північному гребені Заднього Ґерлаха (Задній Ґерлаховський штит), між його масивом і Великою Літворовою вежею; польські автори описують її як середній вершок масиву Заднього Ґерлаха. Отже, вона належить до Ґерлаховського гребеня, що тягнеться від найвищої вершини Татр — Ґерлаховського штиту — до сідла Польський гребінь. Лавіновий штит утворює подвійну вершину з Лавіновою вежею, а за 226 м від нього лежить Ґерлаховське сідло. На північний захід опадає Качача долина, яку дренує Біла Вода (басейн Дунайця), на схід — Велицька долина з Велицьким потоком, що несе воду до ріки Попрад.

Як дістатися / маршрути

На вершину не веде жодна позначена туристична стежка. Гора лежить у Татранському національному парку (TANAP), а гребенем проходить межа національних природних заповідників «Бєловодська долина» й «Велицька долина», тому туристам дозволено ходити лише позначеними маршрутами. На сам Лавіновий штит можна піднятися тільки з ліцензованим гірським провідником або як досвідчений альпініст за правилами TANAP.

Найближча позначена стежка — зелена з Татранської Полянки повз Сілезький дім на сідло Польський гребінь; під гребенем вона з'єднується із синьою позначкою, що веде з Лисої Поляни Бєловодською та Літворовою долинами через сідло Прієлом до Збійницької хати й Татранської Ломниці. Саме з Польського гребеня починається відомий альпіністський маршрут на Ґерлаховський штит — так звана Мартинова дорога (Martinka), що проходить через Лавіновий штит. Час переходу джерела не наводять: тривалість сходження залежить від провідника, погоди й групи.

Що видно з вершини

Скелястий вершок дає кругову панораму. Завдяки великій висоті з нього видно багато вершин Високих Татр — зокрема довколишні Ґерлаховський штит, Кончисту, Батизовський штит, Ганок, Риси, Східну Високу, Бородавицю й Літворовий штит, — а також північну частину гребеня Бєлянських Татр. У ясну погоду погляд сягає Оравських Бескидів, Низьких Татр, Воловських гір, Браніска й багатьох гір південної Польщі.

Природа та історія

Назву вершині дали альпіністи на початку XX століття: схили довколишніх гребенів, звернені до Велицької долини, взимку славляться частими лавинами. Перше літнє сходження здійснили 26 липня 1904 року Януш Хмелевський, Клеменс Бахледа й Станіслав Стопка; першими взимку на вершині були Павел Крупінський і Маттіас Нічч 22 березня 1936 року.

Висоту вимірювали кілька разів: давні неточні оцінки давали близько 2635 м, анероїдні — близько 2610 м, тригонометричне вимірювання — 2606,1 м, а лідарна зйомка 2018 року, за польськими джерелами, — 2602,0 м. Із назвою є плутанина: у путівнику Арно Пушкаша та енциклопедії «Tatry príroda» ця вершина фігурує як Лавінова вежа, а Лавіновим штитом там названо сусідню Ґерлаховську копу.

Безпека, сезон і правила

Це високогірний скельний терен без стежок і страховки — лише для підготовлених людей із провідником. Навіть найближчі високогірні туристичні маршрути TANAP щороку закриті з 1 листопада до 31 травня. Погода в Татрах змінюється швидко, а схили над Велицькою долиною лавинонебезпечні. У разі біди дзвоніть до Гірської рятувальної служби Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Через Лавіновий штит пролягає популярний альпіністський шлях на Ґерлаховський штит від Польського гребеня.
• Перше зимове сходження відбулося лише через 32 роки після першого літнього.
• Назва «Лавіновий» пов'язана не з самою вершиною, а з лавинними схилами над Велицькою долиною.

Фото: Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Rafik k, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.