Казальниця Менґушовецька

Казальниця Менґушовецька (пол. Kazalnica Mięguszowiecka, словац. Kazateľnica Mengusovská) — вершина заввишки 2159 м у польських Високих Татрах. Це кульмінація бічного північно-східного гребеня, що виростає з північних схилів Менґушовецького Щита Чорного. Над берегом озера Чорний Став під Рисами Казальниця обривається скельною стіною завширшки понад 400 м і заввишки понад 500 м — однією з найвеличніших у Татрах і ключовою для історії польського альпінізму. Вершина лежить приблизно за 1,4 км від Морського Ока, повністю на польському боці кордону, у Татранському національному парку.

Як дістатися / маршрути

Через сідло за Казальницею і саму вершину проходить зелений маршрут від Чорного Ставу під Рисами до Менґушовецького перевалу під Хлопком (2308 м) — найвищого польського перевалу, на який веде туристичний шлях. Від Чорного Ставу до перевалу — близько 2 год 30 хв (униз 2 год). Маршрут вважають одним із найважчих у польських Татрах: він веде від Чорного Ставу до Банджоха (Менґушовецького котла), уздовж стіни Казальниці, а потім скельним підйомом на сідло з вузькою експонованою полицею. Далі майже горизонтальний відтинок гребеня переходить у Ґалерейку — ламкий, місцями вузький і експонований траверс без ланцюгів і скоб. На маршруті є лише сім сталевих скоб і кілька ланцюгів за першою з них; у татранській шкалі складності його оцінюють як 0+. За історію шлях забрав понад 30 життів.

Сама стіна Казальниці — справа лише для досвідчених альпіністів: маршрути в її лівій частині, на Лівому Філярі та в Котлі Казальниці належать до найважчих у Татрах. Зі словацького боку на перевал під Хлопком позначеного шляху немає — туди можуть ходити тільки альпіністи або туристи з гідом.

Що видно з вершини

Згори відкривається погляд у прірву над Чорним Ставом і на польську долину Рибього Потоку з Морським Оком. За словацькою Вікіпедією, з перевалу під Хлопком, до якого веде маршрут далі, видно і польський бік (Морське Око, Чорний Став, долина Рибього Потоку), і словацький — Менґушовецьку долину, Гінцові озера, Копровський щит, Сатан, Кривань і Кральову голю.

Природа та історія

Назва «Казальниця» (тобто «кафедра для проповіді») з'явилася понад сто років тому через характерну форму вершини. Згодом це слово поширилося в Татрах серед альпіністів і увійшло до назв інших стрімких скель, тож справжня Казальниця отримала уточнення «Менґушовецька». Альпіністи на жаргоні називають її також Зервою, а жартома — Амбоною. Серед рідкісних рослин тут трапляється ендемік Татр — ложечниця татранська.

Перше літнє сходження серединою стіни здійснили Чеслав Лапінський і Казімєж Пашуха 31 серпня 1942 року, застосувавши на кількох метрах нову гакову техніку; перше зимове — Ян Длуґош, Чеслав Моматюк, Анджей Пєч і Маріан Власінський 1957 року. Проривними стали маршрути Длуґоша (1955), Філяром Казальниці (1962) і «Моматюківкою» (1962), зимові проходження найкрутіших ділянок від 1963 року, «Суперстік» у Котлі Казальниці (грудень 1973) і маршрут Войцеха Куртики та Войцеха Яновського по ребру Філяра (1980). Сходження на Казальницю показано у фільмах «Провокатор» (1995) і «Біла відвага» (2024).

Безпека, сезон і правила

Зелений маршрут через Казальницю розрахований лише на досвідчених і добре підготовлених туристів: потрібні впевненість на експонованих скелях, стійкість до висоти й суха погода. Скелі ламкі, можливе каміння згори; взимку й навесні в цьому районі велика лавинна небезпека, а маршрут фактично стає альпіністським. Вершина лежить у Татранському національному парку: вхід платний, ходити можна лише позначеними шляхами, сходження поза ними дозволені тільки альпіністам за правилами парку. Перед виходом перевірте лавинний прогноз і повідомлення TOPR — рятувальної служби польських Татр: телефон 985 або +48 601 100 300, загальний номер — 112.

Цікаві факти

• Стіна Казальниці над Чорним Ставом має висоту понад 500 м і ширину понад 400 м.
• Перевал під Хлопком, до якого веде маршрут через Казальницю, — найвищий польський перевал із туристичним шляхом.
• На стіні Казальниці польські альпіністи вперше застосували нові гакові техніки ще 1942 року.

Фото: Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0; Malarz pl, CC BY-SA 2.5; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.