Задній Ґерлах

Задній Ґерлах (словацьк. Zadný Gerlach, офіційно Zadný Gerlachovský štít; пол. Zadni Gerlach) — могутня вузлова вершина заввишки 2616 м у головному гребені Високих Татр (за лазерним скануванням 2018 року — 2617 м). Це найпівнічніша частина масиву Ґерлаховського Штиту — найвищої гори всіх Карпат, від якої Задній Ґерлах відділяє глибоко врізане Ґерлаховське (Тетмаєрове) сідло. За німецькими джерелами це шоста за висотою вершина Словаччини та Карпат. Довгий час її вважали найвищою вершиною головного гребеня Татр, але новіші вимірювання ставлять її після Льодового Штиту. Вершина лежить у Татранському національному парку (TANAP) над Велицькою, Батизовською та Качачою долинами; найближчі поселення — Штрбське Плесо, Смоковці та Штола.

Як дістатися / маршрути

Позначеної туристичної стежки на вершину немає — сходження можливе лише з ліцензованим гірським провідником або для членів альпіністських організацій. Найлегший шлях починається від гірського готелю Сілезький дім у Велицькій долині. Задній Ґерлах часто сходять разом із Ґерлаховським Штитом, хоча й окремо він вартий походу: за угорським описом, краєвид із нього навіть гарніший, ніж із головної вершини, бо гора здіймається просто над стиком трьох долин. Класичні шляхи: через Ґерлаховське сідло (II за UIAA, 1895), «Мартинівка» гребенем від Польського гребеня (II, 1905), від Батизовського сідла з обходом веж (II–III, 1911).

Що видно з вершини

Вершина стоїть на перетині Велицької, Батизовської та Качачої долин, тож огляд охоплює головний гребінь Високих Татр від Ґерлаха до Льодового Штиту, глибокі долини Білої Води на півночі та Підтатранську улоговину на півдні.

Природа та історія

Масив має три вершини: найвища південна, середня — Лавиновий Штит (Lavínový štít) і північна — Ґерлахівська Копа (Lavínová veža). На захід гребінь спадає до Східного Батизовського сідла, за яким стоять кілька веж, серед них найгарніша — двоверха Єпископська шапка (Biskupská čiapka). Північний гребінь із численними зубцями й щербинами тягнеться до Літворового сідла, а на південний схід від головної вершини відходить могутній гребінь з Ґерлахом.

Довго гора не мала назви — на картах її підписували «Unbenannt», «Névtelen», «Безіменна». Після смерті геолога Самуеля Рота 1889 року Угорський карпатський союз, віцеголовою якого він був, запропонував назвати вершину на його честь; по Першій світовій Клуб чехословацьких туристів пропонував назву Словацький Штит, але прижилася назва Задній Ґерлах — від села Ґерлахов, до якого колись належав масив. За польськими джерелами, до кінця XVIII століття, коли кордон іще йшов головним гребенем, Задній Ґерлах був найвищою вершиною Польщі.

У жовтні 1944 року під Ґерлаховським сідлом на батизовському боці розбився військовий літак Лісунов Лі-2 з бійцями 2-ї чехословацької парашутно-десантної бригади, які летіли на допомогу Словацькому національному повстанню; його уламки лежать там досі.

Безпека, сезон і правила

Високогірні стежки TANAP закриті з 1 листопада до 31 травня, а поза позначеними маршрутами ходити можна лише з гірським провідником або як член альпіністського клубу. Скельний терен, сніг у жолобах до літа та швидкі грози вимагають досвіду й спорядження. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (+421 18 300), екстрений номер — 112. Правила парку: tanap.sk.

Цікаві факти

• Перше точно датоване сходження здійснили Януш Хмелевський і провідник Єнджей Вала-молодший 24 серпня 1895 року, перше зимове — Дюла Гефті й Дюла Комарніцький 9 лютого 1913 року.
• Ізоляція вершини — лише близько 290 м: так близько стоїть вищий сусід, Ґерлах.

Лавинова вежа

Останньою, найнижчою вершинкою північного гребеня Заднього Ґерлаха є Лавинова вежа (словацьк. Lavínová veža, польськ. Gerlachowska Kopa; в OpenStreetMap підписана як Veľká Litvorová veža) заввишки близько 2600 м — джерела дають від 2581 до 2600 м. Вона стоїть поруч із Лавиновим штитом над Велицькою долиною. Позначеної стежки немає: за словацькими джерелами, сходження можливе лише з гірським провідником. Назви цих вершин плутаються навіть у довідниках, тож орієнтуйтеся за мапою.

Фото: Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Krzysztof Dudzik-Górnicki (User:ToSter), CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.