Малий Льодовий штит

Малий Льодовий штит (словац. Malý Ľadový štít, давніше Ľadová kopa; пол. Lodowa Kopa; нім. Markasitturm) — вершина заввишки 2602 м у головному хребті словацьких Високих Татр. Вона належить до десяти найвищих вершин Високих Татр і стоїть приблизно за 16 км на північ від Попрада, над Татранською Ломницею. На південний схід від неї, у котловині П'яти Спішських плес, розташована хата Тері (Téryho chata). Гора лежить в окрузі Попрад Пряшівського краю, на межі угідь міста Високі Татри й громади Татранська Яворина.

Здалеку Малий Льодовий штит можна прийняти за бічну вершину сусіднього Льодового штиту (2627 м), але від нього гору чітко відділяє Льодова щербина. З іншого боку, між Малим Льодовим штитом і Широкою вежею (2461 м), лежить сідло Седієлко (Sedielko). Гора має дві вершини: головну північно-західну й на кілька метрів нижчу південно-східну. На південний захід від неї тягнеться довгий гребінь, що закінчується Пфінновою копою. Південна стіна спадає в Долинку під Седієлком, східна — у котловину П'яти Спішських плес, а західні схили — у Задню Яворову долину.

Як дістатися / маршрути

Значеної стежки на вершину немає. Вершина лежить у національних природних заповідниках Яворова долина та Студені долини Татранського національного парку (TANAP), тому вільного доступу немає: підніматися можна лише з гірським провідником (horský vodca), самостійно — тільки альпіністам за правилами парку.

• Найближча значена стежка — зелена: від Татранської Яворини Яворовою долиною на сідло Седієлко і далі до хати Тері та хати Замковського. Сідло лежить приблизно за 360 м від вершини.
• Звичайний підхід на вершину з провідником веде саме від Седієлка — це порівняно доступний шлях, тому гору відвідують досить часто.

Що видно з вершини

Скеляста вершина дає круговий краєвид. Через свою висоту вона відкриває вільний огляд на більшість вершин Високих Татр — Льодовий, Ломницький, Кежмарський і Пишний штити, Баранячі Роги, Славковський штит, — на гребінь Бєлянських Татр і довколишні долини, а за доброї видимості — на гори середньої та східної Словаччини й південної Польщі.

Природа та історія

Сходження на Малий Льодовий штит з боку сідла Седієлко й просто з Яворової долини давно знали мисливці з польського Юргова. Перше відоме туристичне сходження відбулося 22 вересня 1835 року: на вершину піднялися природознавці Йоганн Генріх Блазіус, Густав Гартлауб і Олександр Кейзерлінг разом із лісничим із Яворини Симоном Фішером і юргівськими мисливцями. Взимку вперше тут були Влодзімеж Мостовський, Казімеж Пйотровський і Станіслав Сераковський 2 лютого 1914 року.

Для скелелазів найцікавіша південна стіна, на якій прокладено багато маршрутів аж до VI ступеня складності. Уперше її пройшли 22 серпня 1912 року Альфред Грош, Тібольд Крегчі й Лайош Рокфалуші; історія цього сходження стала сюжетом фільму «Cesta k slnku» (1948). Німецька й угорська назви, імовірно, походять від мінералу марказиту з латунно-жовтим металевим блиском.

Безпека, сезон і правила

Підхід до Седієлка — це високогірна стежка над межею лісу: каміння, сніжники до літа й швидка зміна погоди. З 1 листопада до 31 травня у TANAP діє сезонне закриття високогірних стежок. Без провідника на саму вершину неальпіністам іти заборонено. У Словаччині в горах допомагає Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Польська назва «Малий Льодовий штит» (Mały Lodowy Szczyt) означає сусідню Широку вежу — через це назви часто плутають.
• Давніші вимірювання давали висоту 2602, 2603 і навіть 2611 м.

Фото: Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Branork, CC BY-SA 2.5; Rafał Kozubek, CC BY-SA 3.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Wikimol, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.