Темносмречинські плеса

Temnosmrečinská dolina, Kôprová dolina, Vysoké Tatry (východisko: Tri studničky / Podbanské), Словаччина

Темносмречинські плеса (Temnosmrečinské plesá, пол. Ciemnosmreczyńskie Stawy) — два льодовикові озера в Темносмречинській долині (Temnosmrečinská dolina), правому відгалуженні Копрової долини (Kôprová dolina) у Високих Татрах, на території Татранського національного парку (TANAP). Нижнє Темносмречинське плесо лежить на висоті 1674 м у льодовиковому карі на другому поверсі долини. Його площа — близько 12 га, розміри 525 на 360 м, глибина — 37,8 м, об'єм — приблизно 1,5 млн м³: це третє найбільше й найглибше плесо Словаччини. Вода має порівняно невелику прозорість — близько 8,3 м — через велику кількість планктону. На південному березі лежить коротка, але висока морена; витікаючи з озера, потік прорізав у ній глибоке русло.

Вище, за наступним порогом, лежить Вишнє Темносмречинське плесо (1716 м, за вимірами TANAP 5,5 га і близько 20 м глибини) під масивами Цубрини й Копрового штиту. Назва долини походить від старого густого смерекового лісу Темних Смречин, що здається темним. У давніх описах нижнє озеро називали Прибилинським плесом (Pribylinské pleso) — за селом Прибилина, якому належали ці землі. Близько 1750 року його першим у Татрах виміряв Георг Понграц, а 26 серпня 1751 року Якоб Бухгольц за завданням цісарської комісії перевіряв легенду, ніби плесо має припливи й відпливи та з'єднане з морем, — і довів, що це неможливо.

Що побачити і що робити

Велике озеро серед гір — червона стежка закінчується на березі Нижнього плеса, звідки видно кар під головним хребтом Татр.
Водоспад Ваянського (Vajanského vodopád) — дорогою до плеса стежка минає приблизно за 150 м від цього водоспаду. Його висота близько 30 м: Темносмречинський потік спадає з порогу на висоті 1620 м. Словацька назва вшановує письменника Светозара Гурбана-Ваянського, польська — Ciemnosmreczyńska Siklawa.
Літературна долина — до Другої світової війни сюди часто приходили польські туристи з перевалу Лільове (Liliowe) через сідло Завори; бували тут Тит Халубінський, Станіслав Віткевич, Казімеж Тетмаєр, Ярослав Івашкевич. 1895 року Татранське товариство збудувало тут маленький притулок «Ватра», що згорів 1924 року. Ян Каспрович присвятив цим місцям цикл сонетів «Кущ дикої троянди в Темних Смречинах».
Серни — колись браконьєри з Підгалля вважали долину однією з головних схованок серн у Татрах.

Як дістатися

Копровою долиною проходить синій маршрут Три Студнички, стара лісничівка – Попрадське плесо, зупинка: від Трьох Студничок до роздоріжжя біля гирла Глінської долини — 3 год 15 хв в обидва боки (з Подбанського до роздоріжжя Під Гроником — 1 год). Далі зелена стежка Сідло Завори – гирло Глінської долини за 15 хв приводить до роздоріжжя під Темними Смречинами, а червона відгалужується до Нижнього Темносмречинського плеса — 1 год угору, 45 хв униз. Разом від Трьох Студничок це близько 4,5 години в один бік, тож похід займає цілий день; повертатися треба тим самим шляхом. Хат у долині немає. До Вишнього плеса маркованої стежки немає — воно в зоні суворої охорони, і заходити туди заборонено.

Сезон і безпека

Синя стежка від водоспаду Кметя Копровою долиною, зелена на сідло Завори й червона до Нижнього Темносмречинського плеса закриті з 1 листопада до 31 травня (§ 4 і додаток 3 Відвідувального порядку TANAP, вигляшка 26/2023), тож до плеса можна піти з 1 червня до 31 жовтня. Застарілі дати 16 червня — 31 жовтня, які ще трапляються в довідниках, уже не чинні. Із собаками на ці стежки заходити не можна (додаток 5). Вхід до TANAP безплатний; ходити можна лише маркованими стежками й лише вдень, адміністрація парку закликає не запускати дрони. Узимку дорога Копровою долиною лавинонебезпечна. Гірська рятувальна служба HZS — 18 300, загальний номер — 112.

Що поруч

Водоспад Кметя в Копровій долині — у тій самій долині, при синьому маршруті.
Копровський Штит — вершина над долиною.
Шпіґласовий Верх — з польського боку хребта, звідки плесо видно згори.
Вельке Гінцово плесо — найбільше плесо Словаччини за Копровим штитом.

Офіційний сайт: tanap.sk

Фото: Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Olgierd Rudak, CC BY 2.0, Wikimedia Commons; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Midnight Runner, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Slavo Haladej, Public domain, Wikimedia Commons.

Як дістатися з України

Пункти пропуску

Ужгород – Вишнє Нємецьке — автомобільний, цілодобово
Малий Березний – Убля — автомобільний, цілодобово Для легкових авто й автобусів; пропуск пішоходів ДПСУ не підтверджує, вантажівки до 3,5 т.
Малі Селменці – Вельке Слеменце (пішохідний) — пішохідний, 09:00–21:00 за київським часом Лише пішоходи й велосипедисти; до Татр звідси без власного транспорту незручно.
Чоп – Чєрна-над-Тисою (залізничний) — залізничний, цілодобово

Автомобілем

Ужгород – Попрад ≈195 км, ≈2 год 55 хв без черг: пункт пропуску Ужгород – Вишнє Нємецьке → I/19 через Собранці та Михайлівці → Кошиці → автомагістраль D1 через Пряшів → Попрад (до Ліптовського Мікулаша ще ≈56 км по D1, разом ≈249 км). Кошиці – Попрад ≈112 км. Для D1 потрібна е-віньєтка (eznamka.sk). Цікаво: зі Львова до Попрада найшвидше їхати через Польщу — Краківець – A4 – Краків – Закопане – Лиса Поляна ≈468 км (≈5 год 50 хв), а через Ужок і Малий Березний ≈419 км, але повільніше (≈6 год 40 хв). Закопане – Попрад ≈69 км, Закопане – Ліптовський Мікулаш ≈80 км.

Дані перевірено 23.10.2026; режим роботи пунктів пропуску й розклади змінюються — уточнюйте перед поїздкою.