Копровський Штит

Копровський Штит (словац. Kôprovský štít, пол. Koprowy Wierch) — виразна вершина Високих Татр у Словаччині заввишки 2363 м за словацькими даними (у польських і німецьких джерелах — 2366–2367 м). Вона стоїть у Криванському відгалуженні, що відходить від прикордонної Цубрини на південний захід, над Штрбським Плесом (близько 7 км на південь), приблизно за 20 км на північний захід від Попрада. Просто під східними стінами в Гінцовому котлі лежить Велике Гінцове плесо, а на північному заході — Вишнє Темносмречинське плесо.

Копровський Штит — вузлова вершина з двома верхівками приблизно за 150 м одна від одної; вища, східна, на 20 м вища за західну. Звідси на північний захід відходить близько 2,5 км завдовжки бічний гребінь Простредний хребет, що розділяє Глинську та Темносмречинську долини. Хребтом проходить вододіл: зі східних схилів вода тече Гінцовим потоком до Попраду й далі до Балтійського моря, а з північних і південно-західних — Копровським і Глинським потоками до Бели й Вагу, тобто до Чорного моря.

Як дістатися / маршрути

На вершину веде позначена стежка, тож провідник не потрібен. Усі маршрути проходять через сідло Вишнє Копровське (Vyšné Kôprovské sedlo), звідки на вершину піднімається червона позначка — близько 30 хв угору та 20 хв униз.

• Від Штрбського Плеса (найпопулярніший і найкоротший варіант) — до Попрадського плеса, далі синьою позначкою Менгусовською долиною повз Велике Гінцове плесо на сідло. За польськими даними, від парковки на вершину — близько 4 год 20 хв, набір висоти близько 1130 м, спуск — 3 год 25 хв. До Попрадського плеса можна піднятися й від зупинки Татранської електрички «Попрадське Плесо».
• Від Трьох Студничок — Копровою та Глинською долинами синьою позначкою: близько 5 год 35 хв, набір висоти близько 1420 м, спуск — 4 год 25 хв.
• З Подбанського — тими ж долинами: близько 6 год 15 хв, набір висоти понад 1500 м, спуск — 5 год.

Перехід гребенем Простредного хребта технічно нескладний, але за правилами ТАНАП він дозволений лише зареєстрованим альпіністам.

Що видно з вершини

Копровський Штит славиться широкою круговою панорамою на польську й словацьку частини Високих Татр. Видно багато вершин і долин Високих Татр — серед них Кривань на заході, Риси й Висока на сході, Свиниця на півночі, — а в добру видимість також частину Воловських гір, Спішсько-Ґемерського карсту та Оравських Бескидів. Під ногами — Менгусовська, Глинська й Темносмречинська долини з їхніми плесами.

Природа та історія

Схил над Гінцовим котлом утворює близько 250-метрову східну стіну, а північна стіна такої ж висоти спадає до Пʼяржистої долини, де біля її підніжжя лежить один із найбільших у Татрах осипних конусів. Скеля тут крихка, тому альпіністи навідуються сюди рідко. Гребенем вершини проходить межа національних природних резервацій Менгусовська долина та Копрова долина.

Дата першого сходження невідома: на вершині здавна бували мисливці на сарн. Відомо, що у 1881–1896 роках сюди піднімався польський письменник Казімеж Тетмаєр, а близько 1890 року — славетний провідник Клемент Бахледа. Перше зимове сходження здійснили 18 березня 1906 року Е. Баур і Альфред Мартін.

Безпека, сезон і правила

• Стежка лежить у високогірній зоні Татранського національного парку (ТАНАП) і відкрита лише з 1 червня до 31 жовтня; з 1 листопада до 31 травня діє сезонне закриття. Ходити можна лише в денний час і тільки позначеними маршрутами. Деталі — на сайті TANAP.
• Сам підйом від сідла нескладний, але маршрут довгий і високогірний: розраховуйте на цілий день, візьміть теплий одяг і воду, у тумані тримайтеся позначок. Улітку виходьте рано через можливі післяобідні грози.
• Рятувальники: Гірська рятувальна служба HZS — 18 300 (+421 18 300), загальний номер — 112.

Цікаві факти

• З вершини можна «розділити» воду між двома морями: Гінцовий потік несе її до Балтики, а Копровський — до Чорного моря.
• Велике Гінцове плесо під вершиною — найбільше озеро словацької частини Високих Татр.

Фото: Gower, CC BY-SA 3.0; Czech Wikipedia user Dominos, Public domain; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.