Дюмб'єр

Дюмб'єр (словац. Ďumbier, пол. Dziumbier, угор. Gyömbér) — найвища вершина Низьких Татр заввишки 2046 м (на старих картах — 2043 м). Він стоїть на головному хребті між Крупова-Голею (близько 1922 м) і Штявницею (2025 м), приблизно за 15 км на північ від міста Брезно, на межі Жилінського та Банськобистрицького країв. Це найвища вершина округу Брезно й усього краю Горегроння. Вершина лежить у Національному парку Низькі Татри, а північні схили — ще й у суворо охоронюваному природному заповіднику «Дюмб'єр».

З півночі Дюмб'єр має вигляд справжнього високогірного масиву: стіни, контрфорси й жолоби заввишки майже 500 м обриваються до льодовикових карів у верхів'ях Бистрої та Лудярової долин (система Янської долини). Їх розділяє короткий відріг Лудярова Голя; на дні західного кару лежить невелике плесо Бистре, яке видно з вершини. Південні схили значно лагідніші й укриті полем гранітних брил. Саме на Дюмб'єрі головний хребет роздвоюється: східне плече закінчується масивною Штявницею, а південно-східне веде через Бесну до перевалу Чертовиця й далі в Королевоголянські Татри.

На вершині стоїть залізобетонний пілон і великий дерев'яний словацький подвійний хрест. У сідловині під горою, на висоті близько 1728 м, працює гірська хата генерала Мілана Растислава Штефаника — головна база для сходжень.

Як дістатися / маршрути

На саму вершину веде лише червона позначка — коротке відгалуження від роздоріжжя в сідлі Крупове: близько 40 хв угору й 30 хв униз. До сідла можна прийти кількома шляхами:

• Червоною магістраллю «Шлях героїв СНП» (E8) головним хребтом — із заходу від Хопка через Дюмб'єрське сідло (з Хопка багато хто під'їжджає канаткою) або зі сходу від перевалу Чертовиця повз хату Штефаника.
• Зеленою позначкою з Деменовської долини (Лучки) через Широку долину або від курорту Тале й зупинки Трангошка повз хату Штефаника.
• Жовтою позначкою із села Мито під Дюмб'єром повз хату Штефаника або з Вишньої Боци через Бесну.
• Синьою позначкою з Ліптовського Яна Янською долиною до хати Штефаника.

Взимку від хати Штефаника позначено окрему зимову стежку, яка влітку закрита. Найпопулярніший варіант — канаткою на Хопок і далі хребтом на Дюмб'єр та назад.

Що видно з вершини

Кругова панорама охоплює практично всі гори середньої й північної Словаччини: Високі Татри, Хочські гори, Велику й Малу Фатру, Ліптовське водосховище, Поляну, Вепорські та Столицькі гори. За доброї видимості видно Оравські Бескиди з Пільском і Бабиною Горою, Оравську Магуру, Втачник, Ситно і навіть угорську Кекеш.

Природа та історія

Вершинні частини складені глибинними кристалічними породами — тоналітами й гранодіоритами. Нижче, у смузі вапняків і доломітів на рівні хати Штефаника, утворилася велика печера Мертвих кажанів. У північних карах живуть татранські сарни й бабаки. Природний заповідник «Дюмб'єр» площею понад 2043 га оголошено 1973 року, він охоплює вершину й льодовиковий рельєф північних схилів.

З XIV до XIX століття на схилах масиву інтенсивно добували залізну руду, золото й антимоніт — сліди штолень і відвалів досі видно майже в усіх долинах. Наприкінці Словацького національного повстання, восени 1944 року, біля сідла під Дюмб'єром точилися бої між повстанцями й німецькими військами, а взимку того ж року в тяжких умовах хребет переходили партизани; про це нагадує пам'ятник біля хати Штефаника.

Безпека та правила

Хребет відкритий усім вітрам; у туман і негоду орієнтуватися на кам'яних полях важко, а взимку схили лавинонебезпечні. Ходіть тільки позначеними стежками, не заходьте в кари заповідника й дотримуйтеся правил Національного парку Низькі Татри (актуальні обмеження — на napant.sk). Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (з іноземного номера +421 18 300) або 112.

Фото: Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Pudelek (Marcin Szala), CC BY-SA 3.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; maczopikczu, CC BY 3.0; Pudelek, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.